Місяця березня на 28-й день / у неділю, найближчу до 25 січня – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) Священносповідник Миколай народився 1857 року в місті Касимові Рязанської губернії в сім’ї священника Якова Постникова. У 1878 році Микола Якович закінчив Духовну семінарію і до 1883 року був директором і викладачем Закону Божого Курловського однокласного зразкового училища в Касимовському повіті. У 1883 році він був висвячений на священника до Воскресенського храму в селі Любич Зарайського повіту Рязанської губернії, згодом цей повіт увійшов до складу Московської єпархії. З 1889 до 1902 року отець Миколай виконував послух окружного місіонера по боротьбі з розколом, із 1893 до 1906 року був членом ради благочиння.…

Місяця береня на 28-й день. Святий мученик Боян, князь Болгарський, постраждав за віру в Христа близько 830 року. Коли на болгарський престол зійшов його брат-язичник Маломир (Володимир), благовірний князь Боян звернувся до нього з проханням звільнити з ув’язнення християнина Кіннамона (Кінама), який тривалий час перебував в ув’язненні, бо відмовився брати участь в язичницькому жертвопринесенні при князеві Обріті (Крутогоні), попереднику князя Маломира. Бажання благовірного князя Бояна було виконано, і він, побачивши до крайності виснаженого Кіннамона, запитав, за що він так страждав. У довгій бесіді освічений християнин пояснив князю-язичнику омани язичництва і необхідність Христової віри для спасіння. Наприкінці дружньої бесіди він сказав князю: “Без Христа Іісуса немає світла для розуму, немає життя…

Місяця березня на 28-й день. Брати Іона і Варахісій були християнами. Вони жили в селищі Яси в Персії за царя Сапора (310-331), жорстокого гонителя християн. Дізнавшись, що в місті Варавохе катують християн, вони попрямували туди, знайшли у в’язниці мучеників Заніфана, Лазаря, Маруфана, Нарсина, Ілію, Марина, Авіва, Сівефіна та Савву і переконували їх твердо триматися християнської віри до кінця. Святі брати були схоплені і приведені на суд до перських князів Масдрафа, Сирофа і Мармісія, які стали примушувати їх поклонитися сонцю, вогню і воді. Святі мученики твердо сповідували перед ними свою віру в Христа і відмовилися виконати вимогу язичників, за що були піддані найжорстокішим катуванням. Першим постраждав святий Іона. Мученика прив’язали до…

Місяця березня на 28-й день. Преподобний Стефан сповідник, ігумен Триглійський, постраждав за часів імператора-іконоборця Лева Вірменина (813-820). З самої юності святий подвижник присвятив своє життя Богу і прийняв чернечий постриг, а потім став настоятелем Триглійського монастиря, поблизу Константинополя. Коли почалося гоніння на святі ікони, святий ігумен був викликаний на допит, де його примушували підписати зречення від іконошанування. Преподобний Стефан рішуче відмовився зрадити Православ’я і сміливо звинуватив імператора в нечесті. Святого піддали страшним мукам, після яких 815 року заслали в ув’язнення. Виснажений, хворий і вистражданий святий сповідник Стефан незабаром помер у в’язниці.  

Місяця березня на 25-й день Святий Савва (мирське ім’я Василій) народився у 1862 році у селищі Іракліца, в області Східна Фракія. Його батьки були бідними та простими людьми. Звали їх Костянтин і Смарагда. З раннього дитинства Василія відрізняла глибока віра та любов до Церкви. Улюбленим його заняттям було читання житійної літератури, яке запалило його серце бажанням подвижницького життя. Однак батьки були категорично проти того, щоб син пішов у монастир, і хотіли зробити його крамарем. Попри погрози матері, юнак утік із дому і прийшов до каливи Успіння Пресвятої Богородиці в Афонському скиті святої праведної Анни. Через дванадцять років подвижницького життя на Святій Горі Савва вирушив у прощу до Єрусалима і, вклонившись…

Місяця березня на 27-й день Преподобний Іоанн Прозорливий Єгипетський (Лікопольський) народився на початку IV століття, жив у місті Лікополі (Середній Єгипет) і за ремеслом був столяром. У віці двадцяти п’яти років він пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг. Протягом п’ятнадцяти років преподобний Іоанн трудився в різних обителях, потім, бажаючи повного усамітнення, віддалився у Фіваїду на Вовчу гору. На самоті святий Іоанн провів п’ятдесят років, ніколи не залишаючи місця своїх подвигів. З людьми, що приходили до нього, він розмовляв через невелике віконце, через яке приймав і скромну їжу, яку йому приносили. Преподобний Іоанн уже після тридцятирічного перебування в затворі сподобився від Бога благодатного дару прозорливості. Так, імператору Феодосію Великому (379-395)…

Місяця березня на 27-й день Святі мученики Мануїл і Феодосій постраждали за віру в Христа 304 року в Сирмії. Бачачи, як язичники щодня піддавали смерті християн, вони увірували в Христа і вирішили постраждати за свою віру. Перед правителем вони сміливо сповідали себе християнами. Правитель і ті, хто його оточував, здивувалися їхній мужності. За наказом правителя, святих Мануїла і Феодосія ув’язнили в темницю і веліли варті уважно охороняти їх. За кілька днів правитель наказав привести з в’язниці святих і став їх переконувати відректися від Христа і принести жертву ідолам. Однак святі мученики були тверді у сповіданні віри. Тоді правитель наказав підвісити святих Мануїла і Феодосія на дереві та стругати їхні тіла…

Місяця березня на 26-й день / у неділю, найближчу до 25 січня – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) Мучениця Параскева народилася 1890 року в селі Кочнєве Оренбурзької губернії в сім’ї селянина Степана Кочнєва. Вона закінчила сільську школу, жила з батьками і під час гонінь на Православну Церкву прислуговувала при храмі в рідному селі. У 1932 році влада зажадала від ревної церковниці, яка захищала храм від закриття, щоб вона покинула село, і Параскева переїхала в місто Міасс Челябінської області, де влаштувалася сторожем при храмі святого благовірного князя Олександра Невського. Тут, однак, у неї стався конфлікт з псаломщицею, яка порушувала, на думку Параскеви, церковний устав, і вона поїхала в село…

Місяця березня на 26-й день Преподобний Василій у молодості залишив світське життя і подвизався в пустельному місці. Одного разу його, оброслого, у лахмітті, побачили проїжджі придворні візантійського імператора, які стривожилися через нього і були вражені його дивним виглядом. Запідозривши недобре, вони схопили подвижника і привели в місто, де патрицій Самон учинив йому допит. На запитання, хто він, святий відповідав тільки, що він прибулець і мандрівник на землі. Преподобного піддали тяжким тортурам, але він терпів мовчки, не бажаючи розповідати про своє подвижницьке життя. Самон, втративши терпіння, запитав святого Василія: “Нечестивець, чи довго ти будеш приховувати, хто ти і звідки?”. На це святий прозорливець відповів: “Нечестивими слід називати тих, хто подібно до…

Місяця березня на 26-й день Преподобний Малх був єдиним сином хлібороба, який жив неподалік від Антіохії Сирійської. Після досягнення повноліття батьки стали примушувати його одружитися, але Малх таємно пішов з рідної домівки і прийняв чернечий постриг в одному з монастирів, де проходив послух протягом багатьох років. Дізнавшись про смерть свого батька, він вирішив відвідати овдовілу матір. Ігумен обителі не благословив намір ченця, проте Малх не послухався і, приєднавшись до групи подорожніх, попрямував у рідні місця. Дорогою на них напали сарацини, усіх узяли в полон і зробили рабами. Господар Малха примусив його одружитися з однією з рабинь. Святий Малх за взаємною згодою з дружиною зберіг обітницю дівства. Зі своєю духовною дружиною…

Місяця березня на 26-й день Святі мученики постраждали близько 375 року за короля Унгеріха, який переслідував християн. Король наказав підпалити храм під час богослужіння. У полум’ї пожежі загинуло 308 осіб, з-поміж яких відомі імена двадцяти одного мученика. Вдова готфського короля Алла зі своєю дочкою Дуклідою зібрала останки святих мучеників і перевезла їх до Сирії. Потім вона повернулася на батьківщину, де через деякий час була побита камінням і мученицьки померла разом зі своїм сином Агафоном. Мощі святих мучеників залишалися у Дукліди, яка під час царювання Валентиніана II (364-375) і Феодосія Великого (393-395) прийшла до Кізика та передала частину мощей на освячення храму. Кончина праведної Дукліди була мирною.