Місяця березня на 26-й день / у неділю, найближчу до 25 січня – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) Мучениця Параскева народилася 1890 року в селі Кочнєве Оренбурзької губернії в сім’ї селянина Степана Кочнєва. Вона закінчила сільську школу, жила з батьками і під час гонінь на Православну Церкву прислуговувала при храмі в рідному селі. У 1932 році влада зажадала від ревної церковниці, яка захищала храм від закриття, щоб вона покинула село, і Параскева переїхала в місто Міасс Челябінської області, де влаштувалася сторожем при храмі святого благовірного князя Олександра Невського. Тут, однак, у неї стався конфлікт з псаломщицею, яка порушувала, на думку Параскеви, церковний устав, і вона поїхала в село…

Місяця березня на 26-й день Преподобний Василій у молодості залишив світське життя і подвизався в пустельному місці. Одного разу його, оброслого, у лахмітті, побачили проїжджі придворні візантійського імператора, які стривожилися через нього і були вражені його дивним виглядом. Запідозривши недобре, вони схопили подвижника і привели в місто, де патрицій Самон учинив йому допит. На запитання, хто він, святий відповідав тільки, що він прибулець і мандрівник на землі. Преподобного піддали тяжким тортурам, але він терпів мовчки, не бажаючи розповідати про своє подвижницьке життя. Самон, втративши терпіння, запитав святого Василія: “Нечестивець, чи довго ти будеш приховувати, хто ти і звідки?”. На це святий прозорливець відповів: “Нечестивими слід називати тих, хто подібно до…

Місяця березня на 26-й день Преподобний Малх був єдиним сином хлібороба, який жив неподалік від Антіохії Сирійської. Після досягнення повноліття батьки стали примушувати його одружитися, але Малх таємно пішов з рідної домівки і прийняв чернечий постриг в одному з монастирів, де проходив послух протягом багатьох років. Дізнавшись про смерть свого батька, він вирішив відвідати овдовілу матір. Ігумен обителі не благословив намір ченця, проте Малх не послухався і, приєднавшись до групи подорожніх, попрямував у рідні місця. Дорогою на них напали сарацини, усіх узяли в полон і зробили рабами. Господар Малха примусив його одружитися з однією з рабинь. Святий Малх за взаємною згодою з дружиною зберіг обітницю дівства. Зі своєю духовною дружиною…

Місяця березня на 26-й день Святі мученики постраждали близько 375 року за короля Унгеріха, який переслідував християн. Король наказав підпалити храм під час богослужіння. У полум’ї пожежі загинуло 308 осіб, з-поміж яких відомі імена двадцяти одного мученика. Вдова готфського короля Алла зі своєю дочкою Дуклідою зібрала останки святих мучеників і перевезла їх до Сирії. Потім вона повернулася на батьківщину, де через деякий час була побита камінням і мученицьки померла разом зі своїм сином Агафоном. Мощі святих мучеників залишалися у Дукліди, яка під час царювання Валентиніана II (364-375) і Феодосія Великого (393-395) прийшла до Кізика та передала частину мощей на освячення храму. Кончина праведної Дукліди була мирною.

Місяця березня на 26-й день Священномученик Іриней постраждав під час гоніння на християн за римських імператорів Діоклітіана і Максиміана (284-305). Він був пресвітером, разом із дружиною виховував дітей у християнському благочесті й користувався великою повагою за свою освіченість і суворий спосіб життя. Пізніше його поставили єпископом у місто Сирмій у Паннонії (сучасна Сербія). За палку проповідь Христової віри він був схоплений і постав перед правителем Пробом. За відмову зректися Христа і принести жертву язичницьким ідолам святого віддали на муки. Очевидцями катувань були батьки, родичі та друзі святителя, які намагалися вмовити його підкоритися, але мученик залишався непохитним. Після жорстоких мук святий сповідник довго перебував у темниці. Проб намагався зломити волю мученика,…

У неділю, найближчу до 25 січня — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 9-й день — знайдення мощей / березня на 25-й день — кончина / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих /  вересня на 26-й день — прославлення / жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / листопада на 5-й день — пам’ять отців Помісного собору Руської Православної Церкви (1917-1918 рр.) Народився в приході Воскресенської церкви погосту Клин Торопецького повіту Псковської губернії, в сім’ї Іоанна Тимофійовича Бєллавіна, священницького роду; згодом його батька перевели у прихід Спасо-Преображенської церкви міста Торопця, в Псковській єпархії. Прізвище Бєллавін було досить поширене на Псковщині серед осіб духовного…

Місяця березня на 24-й день Володимир Васильович Панькін (1884 – 1920) народився 1884 року у Нижньогородській губернії у селянській сім’ї. Закінчив другокласну церковнопарафіяльну учительську школу і деякий час працював учителем. 26 серпня 1912 року висвячений на диякона до Микільської церкви в селі Коп’євському Тарського повіту Тобольської губернії. Згодом був висвячений на священника, служив у Преображенському храмі села Благовіщенка (нині Жамбилський район Північно-Казахстанської області). Священномученик Володимир був розстріляний більшовиками-безбожниками 6 квітня 1920 року і похований у невідомій могилі. Прославлений Архієрейським Собором  Руської Православної Церкви у серпні 2000 року.

Місяця березня на 24-й день Священник Олександр Косьмич Флегінський народився 19 лютого 1861 року у сім’ї священник. Після закінчення 1883 року Ставропольської духовної семінарії отримав місце псаломщика при Казанському соборі міста Ставрополя. У цьому ж році висвячений на диякона, а потім на священника і визначений у клір храму мученика Лонгіна сотника станиці Ключової Кубанської області. У 1885 році переведений у станицю Красногірську, де обіймав посаду окружного місіонера, а потім окружного духівника у благочинні. Був членом Ставропольського єпархіального церковно-археологічного товариства. У 1908 році переведений у станицю Георгіє-Афіпську і призначений благочинним 17 округу. Після захоплення станиці більшовицькими військами у березні 1918 року, населеним пунктом пронеслася хвиля насильства та швидких розправ. У цей…

Місяця березня 24-й день Святий мученик Петро Казанський постраждав разом із мучеником Стефаном від казанських татар за навернення до християнства із мусульман. Рідні після відходу російських військ взяли його силою додому і називали колишнім мусульманським ім’ям, сподіваючись, що він відмовиться від Христа. Але на всі ласки та вмовляння святий Петро відповідав: “Батько мені і мати — у Трійці славний Бог: Отець і Син і Святий Дух… Якщо ви повірите в Отця і Сина і Святого Духа, то і ви мені родичі; у святому Хрещенні дано мені ім’я Петро, а не те, яким ви мене називаєте. Бачачи, що він залишається непохитним у вірі, сім’я видала його на катування, під час яких…

Місяця березня на 24-й день Святий Стефан був родом із татар. Страждав протягом 20 років паралічем ніг. Увірувавши в Христа, отримав зцілення і прийняв святе Хрещення в 1552 році, після взяття Казані Іваном Грозним. Після відходу російського війська з міста святий Стефан за твердість у християнській вірі був порубаний на частини своїми одноплемінниками. Тіло його розкидали, а хату пограбували. В той самий час постраждав за Христа у Казані і святий мученик Петро.