Святитель Софроній, єпископ Іркутський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця березня на 30-й день / червня на 30-й день — прославлення / червня на 10-й день — Собор Сибірських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідне) / місяця липня на 15-й день — Собор Київських святих / вересня на 29-й день — Собор Полтавських святих
Святий Софроній у миру був відомий під ім’ям Стефана Назаровича Кристалевського. Він народився 25 грудня 1703 року в сотенному містечку Переяславського полку Березані (нині — місто Баришівського району Київської області). Його батько, Назар Федорович, походив із простих селян.
1727 року майбутній святий закінчив Києво-Могилянську академію. Того ж року він став послушником Золотоніського Красногірського монастиря Переяславської єпархії, де й прийняв чернечий постриг 25 березня 1730 року.
У 1732 році святий Софроній був висвячений на ієродиякона, дещо пізніше став ієромонахом. Його рукопокладення звершив у Софійському монастирі у Києві митрополит Київський Рафаїл (Заборовський).
Згодом отець Софроній був призначений ігуменом цього монастиря, але 1742 року його було переведено до Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі. У 1745 році він став намісником цієї обителі.
У 1752 році святий був одним із кандидатів на місце єпископа Переяславського і Бориспільського, але 23 січня 1753 року синодальним указом його було призначено єпископом Іркутським і Перчинським. У квітні того ж року відбулася його єпископська хіротонія.
До Сибіру святий Софроній вирушив, підібравши цілий гурт помічників, переважно із українців. На новому місці він активно займався місіонерською та просвітницькою діяльністю. Так, 1754 року він наказав обов’язково навчати у школах дітей священників та селян, перевів Іркутську духовну семінарію до нового архієрейського будинку, збудованого його коштом. Для семінарії він виписував викладачів із Києва, закупив і зібрав велику бібліотеку. Окрім того, святитель навернув у християнство чимало місцевих жителів, які до того не були християнами.
30 березня 1771 року святитель Софроній упокоївся в Іркутську. Він був похований в Іркутському Богоявленському соборі. У 1903 році його мощі були знайдені нетлінними. Вже тоді чимало людей одержали біля них дивовижне зцілення.
У 1918 році святитель Софроній був причислений до лику святих.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Софронию, архиепископу Иркутскому, глас 4
От ю́ности Христа́ возлюби́л еси́, блаже́нне Софро́ние,/ до́бре упра́вил еси́ и́ноческия оби́тели/ и, архиере́йства са́ном почте́н быв,/ упа́сл еси́ Ирку́тскую па́ству,/ те́мже и по преставле́нии дарова́ния чуде́с от Бо́га прия́л еси́,/ и мо́лиши Христа́ Бо́га// изба́вити нас от бед и спасти́ ду́ши на́ша.
Ин тропарь святителю Софронию, архиепископу Иркутскому, глас 1
Ско́рый в беда́х и ско́рбех засту́пниче,/ о́тче иера́рше страны́ Сиби́рския,/ святи́телю Софро́ние,/ на Небеси́ предстоя́й с первоиера́рхом Ирку́тския Це́ркве и все́ми святы́ми,/ вы́ну и́маши благоволе́ние Го́спода сла́вы,/ при́зри на лю́ди, притека́ющия к честны́м оста́нкам святы́х моще́й твои́х,/ с ве́рою и любо́вию сле́зно прося́щия твоея́ по́мощи и заступле́ния,/ моли́, Его́же пропове́дал еси́ лю́дем Сиби́ри,/ изба́вити я́ от находя́щих зол и наве́тов вра́жиих,/ просвети́ти люде́й олядене́вшая дре́вле неве́рием сердца́,/ дарова́ти утвержде́ние ве́ры Христо́вы// и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак святителю Софронию, архиепископу Иркутскому, глас 4
Соиме́ннаго му́дрости иера́рха,/ изря́дное Це́ркве Ирку́тския украше́ние,/ отца́ на́шего святи́теля Софро́ния любо́вию восхва́лим вси ве́рнии,/ той бо есть храни́тель гра́да и страны́ сея́// и моли́твенник о душа́х на́ших.
Ин кондак святителю Софронию, архиепископу Иркутскому, глас 3
Па́стырей Нача́льнику, Христу́,/ труди́лся еси́, святи́телю Софро́ние,/ на па́жити духо́вней се́верныя страны́ на́шея,/ язы́цы монго́льстии от пре́лести и скве́рны и́дольския избавля́я,/ приве́л еси́ я́ к све́ту ве́ры Христо́вой,/ и ны́не, со А́нгелы Влады́чню Престо́лу предстоя́,/ моли́ непреста́нно о всех нас,// изба́вити ны от бед и спасти́ ду́ши на́ша.
Молитва святителю Софронию, архиепископу Иркутскому
О, Свя́тче Бо́жий, святи́телю Христо́в, до́брый па́стырю слове́снаго ста́да, челове́че Бо́жий, но́вый чудотво́рче и неусы́пный к Бо́гу моли́твенниче за страну́ сию́, о́тче Софро́ние, при́зри с высоты́ Небе́сныя на нас, с ве́рою и любо́вию покланя́ющихся о́бразу твоему́ и честны́м оста́нкам святы́х моще́й, в на́ше утеше́ние избы́вшим от всепояда́ющаго огня́. При́зри, свя́тче Бо́жий, и виждь на́ше нестрое́ние и раздо́ры, на́шу ту́гу, скорбь и серде́чную боле́знь, от лише́ния бра́тския любве́ пребыва́ющия. Испроси́ у Христа́ Бо́га коему́ждо нам благода́ти смире́ния, позна́ние своея́ грехо́вности и самоукоре́ния, да, внима́юще ки́йждо свое́й со́вести, преста́нем осужда́ти бли́жняго, клевета́ти и поноша́ти, но, соедини́вшеся ко друг дру́гу любо́вию, сподо́бимся ми́рно во смире́нии про́чее вре́мя живота́ на́шего пожи́ти и улучи́ти христиа́нскую кончи́ну. Да, совоку́пльшеся в бу́дущей жи́зни со все́ми святы́ми и с тобо́ю, па́стырю наш, просла́вим Еди́наго в Тро́ице сла́вимаго Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
T ю4ности хrтA возлюби1лъ є3си2, бlжeнне сwфр0ніе, д0брэ ўпрaвилъ є3си2 и4ночєскіz nби1тєли и3, ґрхіерeйскимъ сaномъ почтeнъ бhвъ, ўпaслъ є3си1 и3ркyтскую пaству, тёмже и3 по преставлeніи даровaніz чудeсъ t бGа пріsлъ є3си2, нhнэ же моли2 хrтA бGа и3збaвити стрaждущую странY нaшу t и4га безб0жныz влaсти, нaсъ же t бёдъ, и3 сп7сти2 дyшы нaшz.
Кондaкъ, глaсъ д7:
Соимeннаго цэломyдрію їерaрха, и3зрsдное цeркве и3ркyтскіz ўкрашeніе, nтцA нaшегw с™и1телz сwфр0ніа люб0вію восхвaлимъ, вси2 вёрніи, т0й бо є4сть храни1тель грaда и3 страны2 сеS и3 мл7твенникъ њ душaхъ нaшихъ.
Ще в розробці