Албазинська ікона Божої Матері “Слово плоть єсть” – велика святиня Приамур’я, свою назву отримала від російської фортеці Албазин (нині село Албазіно) на Амурі, заснованої 1650 року знаменитим російським землепрохідцем отаманом Єрофієм Хабаровим на місці містечка даурського князя Албази. Албазинський острог, що грізно височів над Амуром, став предметом ненависті китайського богдихана і його воєвод, які вже тоді мріяли поширити свої володіння на весь російський Сибір. Напередодні свята Благовіщення, 24 березня 1652 року, відбулося на Амурі перше військове зіткнення росіян із китайцями. Молитвами Пресвятої Богородиці язичники були розбиті і відкинуті у свої межі. Ця перемога стала для росіян благою ознакою. Але боротьба тільки починалася. Ще багатьом синам Святої Русі належало випити смертну…

Місяця березня на 7-й день Ікона Божої Матері “Споручниця грішних” названа так за написом, що зберігся на іконі: “Аз Споручниця грішних до Мого Сина…”. Уперше цей образ прославився чудесами в Миколаївському Одрині чоловічому монастирі Орловської губернії в середині 19-го століття. Стародавня ікона Богоматері “Споручниця грішних” через ветхість свою не користувалася належним шануванням і стояла в старій каплиці біля монастирських воріт. Але 1843 року багатьом жителям у сновидіннях було відкрито, що ікона ця наділена, за Божим Промислом, чудотворною силою. Ікону урочисто перенесли до церкви. До неї почали стікатися віряни і просити про зцілення своїх печалей і хвороб. Першим отримав зцілення розслаблений хлопчик, мати якого гаряче молилася перед цією святинею. Особливо прославилася…

Місяця березня на 2-й день Ікона Божої Матері, іменована “Державна”, явила себе православному народові 2/15 березня 1917 року — у день зречення від престолу імператора Миколи II, майбутнього царственного страстотерпця, у селі Коломенському поблизу Москви. Якійсь селянці Євдокії Адріановій, мешканці села Перерви, тричі уві сні було відкрило, що є забутий образ Богородиці, через який відтепер буде явлено небесне заступництво Цариці Небесної руському народові. Вона ясно чула слова: “Є в селі Коломенському велика чорна ікона, її потрібно взяти, зробити червоною, нехай моляться”. Настоятель храму в Коломенському, отець Миколай Лихачов, до якого звернулася Євдокія, не став перешкоджати, і вони разом оглянули всі ікони, що були в церкві. Не знайшовши нічого схожого в…

Місяця лютого на 28-й день( перехідне святкування з 29-го лютого). Походження такої незвичайної назви цієї ікони невідоме. За переказами, Девпетерувський образ Божої Матері був келейною іконою святителя Питирима, Тамбовського чудотворця (пам’ять 10 серпня за новим стилем). Особливо стали шанувати цю ікону з 1833 року, після однієї чудесної події. Одна жінка, у якої чоловік внаслідок помилкового звинувачення був поміщений у в’язницю, побачила уві сні невідомого старця, який наказав їй відшукати в соборі келейну ікону святителя Питирима (ікону Божої Матері Девпетерувську) і перед нею відслужити молебень. Після того як перед іконою відслужили молебень, справді, незабаром чоловіка цієї жінки було звільнено з в’язниці. Нині список цієї ікони постійно лежить на аналої ліворуч від…

Місяця лютого на 15-й день Переказ про Далматську ікону пов’язує її появу в монастирі з його засновником – преподобним Далматом, який 1644 року оселився в печері в місці впадання річки Течі в річку Ісеть і приніс із собою ікону Успіння Богородиці з Нев’янського монастиря, в якому прийняв постриг. У 1651 році монастир, що утворився навколо келії Далмата, спалило військо сибірського царевича Девлет-Гірея, але ікона, за переказами, не постраждала від вогню (обгоріла тільки її задня сторона). Уперше історія про ікону Богородиці з Далматської обителі повідомляє чолобитна ігумена Далматовського монастиря Ісаака та келаря Никона до царів Івана та Петра Олексійовичів із проханням про дарування коштів на монастирське будівництво. За цього ігумена 1707…

Місяця лютого на 15-й день Віленська ікона Божої Матері написана святим євангелістом Лукою. Довгий час вона була родовою святинею грецьких імператорів у Константинополі. 1472 року ікону перенесла до Москви Софія Палеолог, дружина великого князя Московського Іоанна III (1462-1505). 1495 року великий князь благословив цією іконою свою доньку Олену під час видачі її заміж за Литовського короля Олександра. На честь перенесення ікони в колишню столицю Литви м. Вільно встановлено святкування 15 лютого. Пізніше святу ікону поставили в Пречистенському храмі, в якому була похована княгиня Олена. Іоанн Грозний, намагаючись повернути чудотворну ікону до Москви, пропонував за неї королю Сигізмунду 50 знатних литовських бранців, але король рішуче відмовив, бо все духовенство, як православне,…

Місяця січня на 25-й день Шанований образ Пресвятої Богородиці «Утамуй мої печалі» був принесений в поліський край 1903 року ченцями зі Святої Гори Афон, де ікона була написана з благословення єпископа Волинського і Житомирського Антонія (Храповицького). Під час перенесення святиня явила численні дива. Чудотворний образ помістили в Городницькому чоловічому монастирі в ім’я Георгія Побідоносця. У роки гонінь на віру безбожники перенесли ікону в місце з нечистотами. Проте 1944 року святиня знову зайняла своє місце в Георгіївському храмі селища Городниця. В середині 1990-х років у Георгіївському Городницькому ставропігіальному монастирі був побудований теплий храм в ім’я ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі». 28 вересня 2018 року Священний Синод Української Православної Церкви прийняв…

Місяця січня на 25-й день Ікона Божої Матері, йменована «Утамуй мої печалі», прославилася в Москві багатьма чудесами з другої половини ХVIII століття, а особливо під час чуми 1771 року. 1640 року вона була принесена до Москви козаками і поміщена в храмі святителя Миколая на Пупишах в Садовниках. Один час, імовірно внаслідок пожежі та неодноразових перебудов храму, про ікону забули. Вона була покинута і перебувала на дзвіниці у великому нехтуванні. Але рясні милості, явлені через неї Божою Матір’ю, нагадали про забуту святиню. Їй було відведено належне місце у храмі, де згодом був влаштований вівтар на честь цієї ікони. Святкування чудотворній іконі здійснюється щорічно 25 січня/7 лютого. Його було встановлено 1760 року…

Місяця січня на 21-й день Одного разу неподалік Ватопедського Афонського монастиря під час сильної бурі впав із корабля в море царевич Аркадій, син імператора Феодосія Великого. Усі думали, що він загинув. Однак недалеко від того місця, де знаходився монастир, під тінню одного із прибережних чагарників супутники Аркадія побачили царевича, який спокійно спав. Прокинувшись, він розповів, як був дивовижним чином врятований від неминучої загибелі заступництвом Богоматері. На згадку про цю подію монастирю, що розташувався тут, було дано назву “Ватопед”, тобто кущ отрока. Імператор Феодосій Великий, дізнавшись про дивовижний порятунок сина, на знак подяки за це не лише розширив, прикрасив і збагатив Ватопедський монастир, а й пожертвував обителі зроблену із мастики ікону…