Ктиторська ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 21-й день

Одного разу неподалік Ватопедського Афонського монастиря під час сильної бурі впав із корабля в море царевич Аркадій, син імператора Феодосія Великого. Усі думали, що він загинув. Однак недалеко від того місця, де знаходився монастир, під тінню одного із прибережних чагарників супутники Аркадія побачили царевича, який спокійно спав. Прокинувшись, він розповів, як був дивовижним чином врятований від неминучої загибелі заступництвом Богоматері. На згадку про цю подію монастирю, що розташувався тут, було дано назву “Ватопед”, тобто кущ отрока.

Імператор Феодосій Великий, дізнавшись про дивовижний порятунок сина, на знак подяки за це не лише розширив, прикрасив і збагатив Ватопедський монастир, а й пожертвував обителі зроблену із мастики ікону Божої Матері. Цю ікону було названо “Ктиторською” (інша назва — Віматарісса, або Вівтарниця), на спомин про те, що імператор був ктитором (у перекладі з грецької — влаштовувачем і прикрашальником монастиря). Цю “Ктиторську” ікону помістили в соборному Благовіщенському храмі у вівтарі на горньому місці. Це послужило приводом для того, щоб називати цю святу ікону і “Вівтарницею”.

862 року араби плюндрували й грабували Крит, Сіцілію та інші острови. Коли вони опинилися вже в межах Святої Гори Афон і наближалися до Ватопедської обителі, еклесіарх монастиря преподобний Савва Віматаріс (Вівтарник), не бажаючи допустити наруги над християнськими святинями, сховав Ктиторську ікону і хрест у колодязі, що знаходився під помостом вівтаря. Поставивши перед святинями палаючу свічку, він насунув зверху мармурову плиту врівень з помостом. Самого ієродиякона Савву варвари схопили і повели в полон.

Лише майже через сімдесят років нещасний бранець отримав свободу. Душа його прагнула туди, де він колись служив Господу, — на Святу Гору. Прекрасний колись Ватопед тепер являв собою жалюгідні руїни. Нечисленна братія працювала над оновленням розореної обителі. До них приєднався і старець Савва.

Пригадуючи події колишнього життя й обставини, за яких мусив залишити Ватопедську обитель, ієродиякон вказав місце, куди сховав святу ікону Богоматері та хрест, і попросив зрушити одну із плит вівтарного помосту. Під нею братія дійсно знайшла і ікону Пресвятої Богородиці, і хрест Господній. Навіть свічка ще горіла перед ними.

Ця свічка й досі горить невгасимо біля святої Ктиторської ікони Богоматері. Ченці, підбавляючи віск, зберігають її в такий спосіб із роду в рід.

Ктиторська ікона нині перебуває у вівтарі соборного храму, на горньому місці.