Читання дняп’ятниця

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

Рим. 9:6–19 Послання до Римлян

зач. 1016Та не те, щоб сло́во Бо́же не збуло́сь: бо не всі ті ізраїльтя́ни, які́ від Ізра́їля;

7і не всі ді́ти Авраа́ма, які́ від сі́м’я його́, але́ ска́зано: в Ісаа́кові нарече́ться тобі́ пото́мство.

8То́бто не ді́ти тіле́сні є ді́ти Бо́жі; а ді́ти обі́тниці визнаю́ться за пото́мство.

9Сло́во ж обі́тниці таке́: в цей же час прийду́, і бу́де у Са́рри син.

10І не ті́льки це; але́ так було́ з Реве́ккою, коли́ вона́ зачала́ в оди́н час двох сині́в від Ісаа́ка, отця́ на́шого.

11Бо, коли́ вони́ ще не народи́лися і не зроби́ли нічо́го до́брого чи зло́го, щоб во́ля Бо́жа здійсни́лася у вибранні́

12не від діл, а від То́го, Хто кли́че, ска́зано було́ їй: бі́льший служи́тиме ме́ншому,

13як і напи́сано: Я́кова Я полюби́в, а Іса́ва знена́видів.

14Що ж ска́жемо? Невже́ непра́вда у Бо́га? Зо́всім ні.

15Бо Він гово́рить Мойсе́єві: кого́ ми́лувати, поми́лую; кого́ жалі́ти, пожалі́ю.

16Ото́ж поми́лування зале́жить не від то́го, хто бажа́є, і не від то́го, хто подвиза́ється, а від Бо́га, Котри́й ми́лує.

17Бо Писа́ння гово́рить фарао́нові: на те са́ме Я й поста́вив тебе́, щоб показа́ти над тобо́ю си́лу Мою́ і щоб пропові́дане було́ ім’я́ Моє́ по всій землі́.

зач. 10218Отже, кого́ хо́че, ми́лує; а кого́ хо́че, озлобля́є.

19Ти ска́жеш мені́: за що ще звинува́чує? бо хто мо́же проти́витися во́лі Його́?

Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Євангеліє

Мф. 10:32–36;11:1 Євангеліє від Матфея

зач. 3810:32Ото́ж ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, того́ ви́знаю і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним;

33а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, зречу́сь того́ і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним.

34Не ду́майте, що Я прийшо́в принести́ мир на зе́млю; не мир прийшо́в Я принести́, а меч,

35бо Я прийшо́в розлучи́ти си́на з ба́тьком його́, і дочку́ з ма́тір’ю її́, і неві́стку із свекру́хою її́.

36І вороги́ люди́ні – дома́шні її́.

11:1І коли́ Іісу́с закінчи́в навча́ти дванадцятьо́х у́чнів Свої́х, перейшо́в зві́дти учи́ти й пропові́дувати в міста́х ї́хніх.

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.