Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Послання до Римлян
Глава 9
зач. 100 1 Істину кажу́ у Христі́, не обма́нюю, со́вість моя́ сві́дчить мені́ в Ду́сі Свято́му,
2 що вели́ка мені́ печа́ль і беззупи́нний біль се́рцю моє́му:
3 я бажа́в би сам бу́ти відлу́ченим від Христа́ за браті́в мої́х, рі́дних мені́ по пло́ті,
4 то́бто ізраїльтя́н, яки́м нале́жать усино́влення і сла́ва, і запові́ти, і законополо́ження, і богослужі́ння, і обі́тниці;
5 ї́хні й отці́, і від них Христо́с по пло́ті, су́щий над усі́м Бог, благослове́нний наві́ки, амі́нь.
зач. 101 6 Та не те, щоб сло́во Бо́же не збуло́сь: бо не всі ті ізраїльтя́ни, які́ від Ізра́їля;
7 і не всі ді́ти Авраа́ма, які́ від сі́м’я його́, але́ ска́зано: в Ісаа́кові нарече́ться тобі́ пото́мство.
8 То́бто не ді́ти тіле́сні є ді́ти Бо́жі; а ді́ти обі́тниці визнаю́ться за пото́мство.
9 Сло́во ж обі́тниці таке́: в цей же час прийду́, і бу́де у Са́рри син.
10 І не ті́льки це; але́ так було́ з Реве́ккою, коли́ вона́ зачала́ в оди́н час двох сині́в від Ісаа́ка, отця́ на́шого.
11 Бо, коли́ вони́ ще не народи́лися і не зроби́ли нічо́го до́брого чи зло́го, щоб во́ля Бо́жа здійсни́лася у вибранні́
12 не від діл, а від То́го, Хто кли́че, ска́зано було́ їй: бі́льший служи́тиме ме́ншому,
13 як і напи́сано: Я́кова Я полюби́в, а Іса́ва знена́видів.
14 Що ж ска́жемо? Невже́ непра́вда у Бо́га? Зо́всім ні.
15 Бо Він гово́рить Мойсе́єві: кого́ ми́лувати, поми́лую; кого́ жалі́ти, пожалі́ю.
16 Ото́ж поми́лування зале́жить не від то́го, хто бажа́є, і не від то́го, хто подвиза́ється, а від Бо́га, Котри́й ми́лує.
17 Бо Писа́ння гово́рить фарао́нові: на те са́ме Я й поста́вив тебе́, щоб показа́ти над тобо́ю си́лу Мою́ і щоб пропові́дане було́ ім’я́ Моє́ по всій землі́.
зач. 102 18 Отже, кого́ хо́че, ми́лує; а кого́ хо́че, озлобля́є.
19 Ти ска́жеш мені́: за що ще звинува́чує? бо хто мо́же проти́витися во́лі Його́?
20 А ти хто, чолові́че, що спереча́єшся з Бо́гом? Чи ска́же ви́твір своє́му творце́ві: наві́що ти мене́ так зроби́в?
21 Хіба́ не ма́є вла́ди гонча́р над гли́ною, щоб з тіє́ї са́мої су́міші зроби́ти оди́н сосу́д для поче́сного, а дру́гий для непоче́сного вжи́тку?
22 Що ж, якщо́ Бог, бажа́ючи показа́ти гнів і яви́ти могу́тність Свою́, з вели́ким довготерпі́нням щади́в сосу́ди гні́ву, гото́ві до поги́белі,
23 щоб ра́зом яви́ти бага́тство сла́ви Своє́ї над сосу́дами милосе́рдя, які́ Він приготува́в для сла́ви,
24 над на́ми, яки́х Він покли́кав не ті́льки з іуде́їв, але́ і з язи́чників?
25 Як і в Осі́ї гово́рить: не Мій наро́д назву́ Мої́м наро́дом, і не улю́блену – улю́бленою.
26 І на то́му мі́сці, де ска́зано їм: ви не Мій наро́д, там вони́ на́звані бу́дуть сина́ми Бо́га живо́го.
27 Іса́ія ж провіща́є про Ізра́їль: хоча́ б сині́в Ізра́їлевих було́ число́м, як піску́ морсько́го, ті́льки оста́ток спасе́ться;
28 бо ді́ло заве́ршує і ско́ро ви́рішить по пра́вді, ді́ло виріша́льне зве́ршить Госпо́дь на землі́.
29 І, як провісти́в Іса́ія: коли́ б Госпо́дь Савао́ф не залиши́в нам сі́м’я, то ми ста́ли б, як Содо́м, і були́ б поді́бні до Гомо́рри.
30 Що ж ска́жемо? Язи́чники, які́ не шука́ли пра́ведності, оде́ржали пра́ведність, пра́ведність від ві́ри.
31 А Ізра́їль, яки́й шука́в зако́ну пра́ведності, до зако́ну пра́ведності не досягну́в.
32 Чому́? тому́ що шука́ли не у ві́рі, а в діла́х зако́ну, бо спіткну́лися об ка́мінь спотика́ння,
33 як напи́сано: ось, кладу́ в Сіо́ні ка́мінь спотика́ння і ка́мінь споку́си; але́ ко́жний, ві́руючий в Ньо́го, не посоро́миться.