Читання днясубота
На утрені
Лк. 21:12–19 Євангеліє від Луки
зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.
13І бу́де це вам для сві́дчення.
14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,
15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.
16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;
17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,
18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –
19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.
На літургії
Апостол
Діян. 5:21–33 Діяння святих апостолів
зач. 1521Вони́, ви́слухавши, ввійшли́ вра́нці до хра́му і навча́ли. А первосвяще́нник і ті, які́ з ним, прийшо́вши, скли́кали синедріо́н та всіх старі́йшин із сині́в Ізра́їлевих і посла́ли до темни́ці привести́ Апо́столів.
22Слу́ги ж, прийшо́вши, не знайшли́ їх у темни́ці і, поверну́вшись, доповіли́,
23ка́жучи: темни́цю ми знайшли́ за́мкненою з усіє́ю пи́льністю, і зі сторо́жею, яка́ стоя́ла пе́ред двери́ма; але́, відчини́вши, не знайшли́ в ній ніко́го.
24Почу́вши ці слова́, первосвяще́нник, нача́льник сторо́жі та і́нші первосвяще́нники, не могли́ зрозумі́ти, що б це означа́ло.
25Але́ оди́н хтось прийшо́в і доні́с їм, ка́жучи: ось, мужі́, яки́х ви ув’язни́ли, стоя́ть у хра́мі і навча́ють наро́д.
26Тоді́ нача́льник охоро́ни пішо́в із служи́телями і приві́в їх без наси́льства, бо боя́лись наро́ду, щоб не поби́ли їх камі́нням.
27Приві́вши їх, поста́вили пе́ред синедріо́ном; і спита́в їх первосвяще́нник, ка́жучи:
28чи не суво́ро ми заборони́ли вам учи́ти про це ім’я́? а ви ось напо́внили Ієрусали́м вче́нням ва́шим і хо́чете навести́ на нас кров Чолові́ка Того́.
29Петро́ ж і Апо́столи сказа́ли у ві́дповідь: Бо́гові тре́ба кори́тися бі́льше, ніж лю́дям.
30Бог отці́в на́ших воскреси́в Іісу́са, Котро́го ви вби́ли, пові́сивши на дре́ві.
31Бог Своє́ю десни́цею возні́с Його́ як Нача́льника і Спаси́теля, щоб да́ти Ізра́їлеві покая́ння і відпу́щення гріхі́в.
32Сві́дки Йому́ в цьо́му ми і Дух Святи́й, Котро́го дав Бог тим, хто покоря́ється Йому́.
33Вони́ ж, почу́вши це, розлюти́лися й ра́дились уби́ти їх.
Свт. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Страстотерпцям Рим. 8:28–39 Послання до Римлян
зач. 9928До то́го зна́ємо, що тим, які́ лю́блять Бо́га, покли́каним з Його́ во́лі, усе́ сприя́є для бла́га.
29Бо кого́ Він передба́чив, тим і напере́д ви́значив бу́ти поді́бними до о́бразу Си́на Свого́, щоб Він був перворо́дним між багатьма́ бра́ттями.
30А кого́ Він напере́д ви́значив, тих і покли́кав; а кого́ покли́кав, тих і ви́правдав; а кого́ ви́правдав, тих і просла́вив.
31Що ж сказа́ти на це? Якщо́ Бог за нас, хто про́ти нас?
32Той, Котри́й Си́на Свого́ не пощади́в, а ви́дав Його́ за всіх нас, як з Ним не да́рує нам і всього́?
33Хто бу́де звинува́чувати ви́браних Бо́жих? Бог виправдо́вує їх.
34Хто осу́джує? Христо́с Іісу́с поме́р, але́ й воскре́с: Він і право́руч Бо́га, Він і хода́тайствує за нас.
35Хто відлу́чить нас від любо́ві Бо́жої: скорбо́та, чи у́тиски, чи гоні́ння, чи го́лод, чи нагота́, або́ небезпе́ка, чи меч? як напи́сано:
36за Те́бе умертвля́ють нас ко́жен день; вважа́ють нас за ове́ць (прире́чених) на зако́лення.
37Але́ все це перебо́рюємо си́лою Того́, Хто полюби́в нас.
38Бо я впе́внений, що ні смерть, ні життя́, ні А́нгели, ні Нача́ла, ні Си́ли, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє,
39ні висота́, ні глибина́, ні і́нше яке́ творі́ння не мо́же відлучи́ти нас від любо́ві Бо́жої в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.
Євангеліє
Ін. 6:14–27 Євангеліє від Іоанна
зач. 1914Тоді́ лю́ди, поба́чивши, яке́ чу́до сотвори́в Іісу́с, сказа́ли: це воі́стину Той Проро́к, Котри́й ма́є прийти́ у світ.
15Іісу́с же, дізна́вшись, що хо́чуть прийти́, несподі́вано взя́ти Його́ і зроби́ти царе́м, зно́ву пішо́в на го́ру оди́н.
16Коли́ ж наста́в ве́чір, то у́чні Його́ зійшли́ до мо́ря
17і, сі́вши в чо́вен, попливли́ на дру́гий бік мо́ря до Капернау́ма. Було́ вже те́мно, а Іісу́с не прихо́див до них.
18Дув си́льний ві́тер і мо́ре хвилюва́лось.
19Пропли́вши ста́дій бли́зько двадцяти́ п’яти́ чи тридцяти́, вони́ поба́чили Іісу́са, Яки́й ішо́в по мо́рю і вже наближа́вся до човна́, і зляка́лись.
20Але́ Він сказа́в їм: це Я; не бі́йтесь.
21Вони́ хоті́ли взя́ти Його́ в чо́вен; і відра́зу чо́вен приста́в до бе́рега, куди́ пливли́.
22Дру́гого дня наро́д, яки́й стоя́в по той бік мо́ря, ба́чив, що і́ншого човна́ не було́ там, крім то́го, в яки́й увійшли́ у́чні Його́, і що Іісу́с не вхо́див у чо́вен з у́чнями Свої́ми, а відпливли́ одні́ у́чні Його́.
23Тим ча́сом прийшли́ з Тиверіа́ди і́нші човни́ до то́го мі́сця, де ї́ли хліб з благослові́ння Госпо́днього.
24О́тже, коли́ наро́д поба́чив, що тут нема́ Іісу́са, ні у́чнів Його́, то посіда́ли в човни́ і попливли́ до Капернау́ма, шука́ючи Іісу́са.
25І, знайшо́вши Його́ по той бік мо́ря, сказа́ли Йому́: Равві́! коли́ Ти прийшо́в сюди́?
26Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: ви шука́єте Мене́ не тому́, що ба́чили чудеса́, а тому́, що ї́ли хліб і наси́тились.
зач. 2027Дба́йте не про ї́жу тлі́нну, а про ї́жу, яка́ зостає́ться на життя́ ві́чне, яку́ дасть вам Син Людськи́й, бо на Ньо́му покла́в печа́ть Свою́ Оте́ць, Бог.
Свт. (під зачало) Мф. 5:14–19 Євангеліє від Матфея
зач. 1114Ви є сві́тло сві́ту. Не мо́же схова́тися мі́сто, яке́ стої́ть на верху́ гори́.
15І, засвіти́вши сві́чку, не ста́влять її́ під посу́дину, а на підсві́чник, і сві́тить всім у до́мі.
16Так хай ся́є сві́тло ва́ше пе́ред людьми́, щоб вони́ ба́чили ва́ші до́брі діла́ і прославля́ли Отця́ ва́шого Небе́сного.
17Не ду́майте, що Я прийшо́в пору́шити зако́н або́ проро́ків: не пору́шити прийшо́в Я, а здійсни́ти.
18Бо і́стинно кажу́ вам: до́ки не пере́йде не́бо і земля́, жо́дна йо́та чи жо́дна ри́ска не пере́йде із зако́ну, по́ки не здійсни́ться все.
19О́тже, хто пору́шить одну́ з цих за́повідей найме́нших і навчи́ть так люде́й, той найме́ншим бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному; а хто ви́конає і навчи́ть, той вели́ким бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному.
Страстотерпцям Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна
зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.
18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.
19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.
20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.
21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.
22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.
23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.
24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.
25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.
26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;
27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.
16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.
2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.