Читання днячетвер

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Діян. 4:23–31 Діяння святих апостолів

зач. 1223Коли́ їх відпусти́ли, вони́ прийшли́ до свої́х і переказа́ли те, що говори́ли їм первосвяще́нники й старі́йшини.

24Вони́ ж, ви́слухавши, одноду́шно піднесли́ го́лос до Бо́га й сказа́ли: Влади́ко Бо́же, Котри́й створи́в не́бо й зе́млю, і мо́ре та все, що в них!

25Ти уста́ми отця́ на́шого Дави́да, раба́ Твого́, сказа́в Ду́хом Святи́м: чого́ заметуши́лись язи́чники, і наро́ди заду́мують ма́рне?

26Повста́ли царі́ земні́, і кня́зі зібра́лися ра́зом на Го́спода й на Христа́ Його́.

27Бо спра́вді зібра́лись у мі́сті цьому́ на Свято́го Си́на Твого́ Іісу́са, пома́заного Тобо́ю, І́род і По́нтій Піла́т з язи́чниками та наро́дом ізра́їльським,

28щоб зроби́ти те, чому́ бу́ти ви́значила напере́д рука́ Твоя́ і ра́да Твоя́.

29І ни́ні, Го́споди, спогля́нь на погро́зи ї́хні, і дай раба́м Твої́м з усіє́ю сміли́вістю промовля́ти сло́во Твоє́,

30коли́ Ти простяга́єш ру́ку Твою́ на те, щоб зці́лення, знаме́ння й чудеса́ твори́лися і́менем Свято́го Си́на Твого́ Іісу́са.

31І пі́сля моли́тви ї́хньої, захита́лося мі́сце, де вони́ зібра́лись, і спо́внилися всі Ду́ха Свято́го, і промовля́ли сло́во Бо́же з дерзнові́нням.

Свт. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Ап. Діян. 12:1–11 Діяння святих апостолів

зач. 291В той час цар І́род підня́в ру́ки на де́кого з тих, що нале́жали до Це́ркви, щоб заподі́яти їм зло,

2і мече́м уби́в Я́кова, бра́та Іоа́ннового.

3А поба́чивши, що це подо́бається іуде́ям, пі́сля то́го взяв і Петра́, – тоді́ були́ дні опрі́сноків, –

4і, схопи́вши його́, посади́в у темни́цю; і наказа́в чотирьо́м четвери́цям во́їнів стерегти́ його́, ма́ючи на́мір пі́сля Па́схи ви́вести його́ до наро́ду.

5Ото́ж Петра́ стерегли́ в темни́ці, а тим ча́сом Це́рква щи́ро моли́лась за ньо́го Бо́гові.

6Коли́ ж І́род хоті́в ви́вести його́, тіє́ї но́чі Петро́ спав між двома́ во́їнами, ску́тий двома́ ланцюга́ми, і сторо́жа бі́ля двере́й стерегла́ темни́цю.

7І ось, предста́в А́нгел Госпо́дній, і сві́тло ося́яло темни́цю і, штовхну́вши Петра́ в бік, він розбуди́в його́ і сказа́в: встань шви́дше. І впа́ли ланцюги́ з його́ рук.

8І сказа́в йому́ А́нгел: підпережи́сь і взу́йся. Він зроби́в так. По́тім гово́рить йому́: одягни́ оде́жу твою́ і йди за мно́ю.

9Петро́ ви́йшов і попрямува́в за ним, не зна́ючи, що ро́блене А́нгелом було́ в ді́йсності, а ду́мав, що ба́чить виді́ння.

10Пройшо́вши пе́ршу й дру́гу сторо́жу, вони́ прийшли́ до залі́зної бра́ми, що вела́ до мі́ста, яка́ сама́ собо́ю відчини́лася їм: вони́ ви́йшли, і пройшли́ одну́ ву́лицю, і ра́птом А́нгела не ста́ло з ним.

11Тоді́ Петро́, опам’ята́вшись, сказа́в: тепе́р я ба́чу воі́стину, що Госпо́дь посла́в А́нгела Свого́ і звільни́в мене́ від руки́ І́родової та від усьо́го, чого́ чека́в наро́д іуде́йський.

Євангеліє

Ін. 5:24–30 Євангеліє від Іоанна

зач. 1624Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто сло́во Моє́ слу́хає і ві́рить у То́го, Хто посла́в Мене́, той ма́є ві́чне життя́, і на суд не прихо́дить, а перейшо́в від сме́рті в життя́.

25І́стинно, і́стинно кажу́ вам: наста́не час і наста́в уже́, коли́ ме́ртві почу́ють го́лос Си́на Бо́жого і, почу́вши, оживу́ть.

26Бо як Оте́ць ма́є життя́ в Само́му Собі́, так і Си́нові дав ма́ти життя́ в Само́му Собі́.

27І дав Йому́ вла́ду суд твори́ти, бо Він є Син Людськи́й.

28Не диву́йтесь цьому́, бо настає́ час, коли́ всі, хто в гроба́х, почу́ють го́лос Си́на Бо́жого;

29і ви́йдуть ті, хто твори́в добро́, у воскресі́ння життя́, а ті, хто чини́в зло – у воскресі́ння су́ду.

30Я нічо́го не мо́жу твори́ти Сам від Се́бе. Як чу́ю, так і суджу́, і суд Мій пра́ведний; бо не шука́ю Моє́ї во́лі, а во́лі Отця́, Котри́й посла́в Мене́.

Свт. (під зачало) Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

Ап. Лк. 5:1–11 Євангеліє від Луки

зач. 171Одного́ ра́зу, коли́ наро́д ти́снувся до Ньо́го, щоб слу́хати сло́во Бо́же, а Він стоя́в бі́ля о́зера Геннісаре́тського,

2і поба́чив Він два човни́, що стоя́ли на о́зері; а риба́лки, ви́йшовши з них, промива́ли сі́ті.

3Увійшо́вши в оди́н з човні́в, яки́й нале́жав Си́монові, Він проси́в його́ відпливти́ тро́хи від бе́рега і, сі́вши, повча́в наро́д з човна́.

4Коли́ ж переста́в учи́ти, сказа́в Си́монові: відпливи́ на глибину́ і заки́ньте сі́ті свої́ для ло́ву.

5Си́мон сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Наста́внику! ми труди́лися всю ніч і нічо́го не пійма́ли, але́ по сло́ву Твоє́му заки́ну сіть.

6Зроби́вши це, вони́ пійма́ли ду́же бага́то ри́би, аж прорива́лася сіть у них.

7І дали́ знак това́ришам з і́ншого човна́, щоб прийшли́ допомогти́ їм; і прийшли́, і напо́внили оби́два човни́ так, що вони́ почали́ тону́ти.

8Поба́чивши це, Си́мон Петро́ припа́в до колі́н Іісу́са і сказа́в: Го́споди! ви́йди від ме́не, бо я чолові́к грі́шний.

9Бо жах охопи́в його́ і всіх, що були́ з ним, від то́го уло́ву ри́би, яки́й злови́ли;

10тако́ж і Я́кова та Іоа́нна, сині́в Зеведе́євих, які́ були́ това́ришами Си́мона. І сказа́в Іісу́с Си́монові: не бі́йся; відни́ні бу́деш ловце́м люде́й.

11І ви́тягнувши оби́два човни́ на бе́рег, залиши́ли все і пішли́ за Ним.