Читання днясереда
На утрені
Ін. 12:17–50 Євангеліє від Іоанна
17Наро́д, що був з Ним рані́ше, сві́дчив, що Він ви́кликав Ла́заря із гро́бу і воскреси́в його́ з ме́ртвих.
18Тому́ і зустрі́в Його́ наро́д, бо чув, що Він сотвори́в це чу́до.
зач. 4219Фарисе́ї ж говори́ли між собо́ю: чи ба́чите, що нічо́го не встига́єте? весь світ іде́ за Ним.
20Між ти́ми, що прийшли́ поклони́тися на свя́то, де́які були́ е́лліни;
21вони́ підійшли́ до Фили́па, котри́й був з Віфсаї́ди Галіле́йської, і проси́ли його́, ка́жучи: госпо́дарю! хо́чемо ба́чити Іісу́са.
22Фили́п іде́ і гово́рить про те Андрі́єві; і по́тім Андрі́й і Фили́п розповіда́ють про те Іісу́сові.
23Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: наста́в час просла́витися Си́нові Людсько́му.
24І́стинно, і́стинно кажу́ вам: якщо́ пшени́чне зерно́, упа́вши на зе́млю, не помре́, то зали́шиться одне́, а якщо́ помре́, то принесе́ бага́то пло́ду.
25Хто лю́бить ду́шу свою́, погу́бить її́, а хто нена́видить ду́шу свою́ у сві́ті цьому́, збереже́ її́ в життя́ ві́чне.
26Хто Мені́ слу́жить, хай Мені́ послі́дує; і де Я, там і слуга́ Мій бу́де. І хто Мені́ слу́жить, того́ вшану́є Оте́ць Мій.
27Ни́ні душа́ Моя́ стриво́жилась; і що Мені́ сказа́ти? О́тче! ви́зволи Мене́ від ціє́ї годи́ни! Але́ на цю годи́ну Я і прийшо́в.
28Отче! просла́в ім’я́ Твоє́. Тоді́ зійшо́в го́лос з не́ба: і просла́вив і ще просла́влю.
29Наро́д, яки́й стоя́в і чув те, говори́в: це грім; а і́нші каза́ли: А́нгел говори́в Йому́.
30Іісу́с на це сказа́в: не для Ме́не був го́лос цей, а для наро́ду.
31Ни́ні суд сві́тові цьому́; ни́ні князь сві́ту цього́ ви́гнаний бу́де геть.
32І коли́ Я бу́ду підне́сений від землі́, то всіх приверну́ до Се́бе.
33Це говори́в Він, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.
34Наро́д відповіда́в Йому́: ми чу́ли із зако́ну, що Христо́с перебува́є пові́к; як же Ти гово́риш, що Си́нові Людсько́му нале́жить піднести́ся? Хто є Цей Син Людськи́й?
35Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ще на коро́ткий час сві́тло є з ва́ми; ході́ть, по́ки є сві́тло, щоб те́мрява вас не огорну́ла: а той, що хо́дить у те́мряві, не зна́є, куди́ йде.
зач. 4336До́ки сві́тло з ва́ми, ві́руйте у сві́тло, щоб бу́ти сина́ми сві́тла. шо́в від них і зник.
37Сті́льки чуде́с сотвори́в Він пе́ред ни́ми і вони́ не ві́рували в Ньо́го,
38щоб збуло́ся сло́во проро́ка Іса́ії, яки́й сказа́в: Го́споди! Хто пові́рив почу́тому від нас? і кому́ відкри́лася си́ла Госпо́дня?.
39Тому́ не могли́ вони́ ві́рувати, що, як ще сказа́в Ісаі́я:
40засліпи́в цей наро́д о́чі свої́, окам’яни́в се́рце своє́, щоб не ба́чити очи́ма і не розумі́ти се́рцем і не наверну́тись, щоб Я зціли́в їх.
41Це сказа́в Іса́ія, коли́ ба́чив сла́ву Його́ і говори́в про Ньо́го.
42Проте́ і з нача́льників бага́то уві́рували в Ньо́го; та че́рез фарисе́їв не признава́лися, щоб не відлучи́ли їх від синаго́ги,
43бо полюби́ли бі́льше людську́ сла́ву, ніж сла́ву Бо́жу.
44Іісу́с же проголоси́в: ві́руючий в Ме́не не в Ме́не ві́рує, а в То́го, Хто посла́в Мене́.
45І хто Мене́ ба́чить, той ба́чить Того́, Хто посла́в Мене́.
46Я сві́тло прийшо́в у світ, щоб уся́кий, хто в Ме́не ві́рує, не залиша́вся у те́мряві.
47І коли́ хто почу́є слова́ Мої́ і не пові́рить, Я не суджу́ його́, бо Я прийшо́в не суди́ти світ, але́ спасти́ світ.
48Хто від Ме́не відмовля́ється і не прийма́є слів Мої́х, ма́є собі́ суддю́: сло́во, яке́ Я каза́в, воно́ суди́тиме його́ в оста́нній день.
49Бо Я говори́в не від Се́бе; а Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, Він дав Мені́ за́повідь, що Мені́ каза́ти і що говори́ти.
50І Я зна́ю, що за́повідь Його́ є життя́ ві́чне. О́тже, що Я говорю́, говорю́, як сказа́в Мені́ Оте́ць.
На літургії
Євангеліє
Мф. 26:6–16 Євангеліє від Матфея
зач. 1086Коли́ ж Іісу́с був у Віфа́нії, в до́мі Си́мона прокаже́ного,
7підійшла́ до Ньо́го жі́нка з алава́стровою посу́диною дорогоці́нного ми́ра і злива́ла Йому́, возлежа́лому, на го́лову.
8Поба́чивши це, у́чні Його́ обу́рились і говори́ли: до чо́го така́ тра́та?
9Бо мо́жна було́ б це ми́ро прода́ти за вели́ку ці́ну і розда́ти вбо́гим.
10Але́ Іісу́с, зрозумі́вши це, сказа́в їм: що турбу́єте жі́нку? вона́ до́бре ді́ло зроби́ла для Ме́не:
11бо вбо́гих завжди́ ма́єте з собо́ю, а Мене́ не завжди́ ма́єте;
12зли́вши ми́ро це на ті́ло Моє́, вона́ приготува́ла Мене́ на погребі́ння;
13і́стинно кажу́ вам: де ті́льки бу́де пропові́дане Єва́нгеліє це по всьо́му сві́ті, ска́зано бу́де в па́м’ять її́ і про те, що вона́ зроби́ла.
14Тоді́ оди́н з двана́дцяти, зва́ний Іу́да Іскаріо́т, пішо́в до первосвяще́нників
15і сказа́в: що дасте́ ви мені́, і я вам ви́дам Його́? Вони́ запропонува́ли йому́ три́дцять срібнякі́в;
16і відто́ді він шука́в наго́ди, щоб ви́дати Його́.
Порядок служби — як у понеділок. На зображальних замість відпусту — молитва «Владыко Многомилостиве...». Після літургії земні поклони припиняються до Дня Святої Трійці (крім поклонів біля Святої Плащаниці)
Відпуст «Грядый Господь...»