Читання днявівторок
На утрені
Мф. 22:15–23:39 Євангеліє від Матфея
зач. 9022:15Тоді́ фарисе́ї пішли́ і ра́дились, як би пійма́ти Його́ на сло́ві.
16І посила́ють до Ньо́го свої́х у́чнів з іродіа́нами, ка́жучи: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти справедли́вий і і́стинно путі́ Бо́жої вчиш, і не пра́гнеш бу́дь-кому́ догоди́ти, бо не зважа́єш ні на яку́ осо́бу;
17ото́ж скажи́ нам: як Тобі́ здає́ться? чи дозво́лено плати́ти пода́тки ке́сареві, чи ні?
18Іісу́с же, зна́ючи ї́хнє лука́вство, сказа́в: що спокуша́єте Мене́, лицемі́ри?
19Покажі́ть Мені́ моне́ту, яко́ю пла́титься пода́ток. Вони́ принесли́ Йому́ дина́рій.
20І гово́рить їм: чиє́ це зобра́ження і на́пис?
21Ка́жуть Йому́: ке́саря. Тоді́ гово́рить їм: о́тже, віддава́йте ке́сареве ке́сарю, а Бо́же Бо́гові.
22Почу́вши це, вони́ здивува́лися і, залиши́вши Його́, відійшли́.
зач. 9123У той день приступи́ли до Ньо́го саддуке́ї, які́ гово́рять, що нема́ воскресі́ння, і запитали Його́:
24Учи́телю! Мойсе́й сказа́в: коли́ хто помре́, не ма́ючи діте́й, то брат його́ хай ві́зьме собі́ жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му;
25було́ в нас сім браті́в; пе́рший, одружи́вшись, поме́р і, не ма́ючи діте́й, залиши́в жі́нку свою́ бра́тові своє́му;
26так са́мо і дру́гий, і тре́тій, на́віть до сьо́мого;
27а пі́сля всіх поме́рла і жі́нка.
28О́тже, в час воскресі́ння, котро́го з семи́ бу́де вона́ жі́нкою? бо всі ма́ли її́.
29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: помиля́єтесь, не зна́ючи Писа́ння, ні си́ли Бо́жої,
30бо у воскресі́нні ні же́няться, ні вихо́дять за́між, а перебува́ють, як А́нгели Бо́жі на небеса́х.
31А про воскресі́ння ме́ртвих, чи не чита́ли ви ска́заного вам Бо́гом:
32Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова? Бог не є Бог ме́ртвих, а живи́х.
33І, чу́ючи, наро́д дивува́вся вченню́ Його́.
зач. 9234А фарисе́ї, почу́вши, що Він посоро́мив саддуке́їв, зібра́лися ра́зом.
35І оди́н з них, зако́нник, спокуша́ючи Його́, запита́в, ка́жучи:
36Учи́телю! яка́ найбі́льша за́повідь в зако́ні?
37Іісу́с сказа́в йому́: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ всім се́рцем твої́м, і всіє́ю душе́ю твоє́ю, і всім розумі́нням твої́м:
38це пе́рша й найбі́льша за́повідь;
39дру́га ж поді́бна до неї: возлюби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́;
40на цих двох за́повідях утве́рджується весь зако́н і проро́ки.
41Коли́ зібра́лися фарисе́ї, Іісу́с запита́в їх:
42що ви ду́маєте про Христа́? чий Він син? Ка́жуть Йому́: Дави́дів.
43Гово́рить їм: як же Дави́д, з натхне́ння, назива́є Його́ Го́сподом, коли́ гово́рить:
44сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?.
45О́тже, коли́ Дави́д назива́є Його́ Го́сподом, то як же Він син йому́?
46І ніхто́ не міг відповісти́ Йому́ ні сло́ва; і з то́го дня ніхто́ вже не смів запи́тувати Його́.
зач. 9323:1Тоді́ Іісу́с поча́в говори́ти до наро́ду і у́чнів Свої́х
2і сказа́в: на Мойсе́євому сіда́лищі сі́ли кни́жники та фарисе́ї;
3ото́ж все, чого́ вони́ ка́жуть дотри́муватися, дотри́муйтеся і робі́ть; а по діла́х ї́хніх не робі́ть, бо вони́ гово́рять і не ро́блять:
4зв’я́зують тяжкі́ но́ші, які́ незру́чно носи́ти, і кладу́ть їх лю́дям на пле́чі; самі́ ж і па́льцем свої́м не хо́чуть ворухну́ти їх;
5всі ж діла́ свої́ ро́блять так, щоб їх ба́чили лю́ди: розширя́ють пов’я́зки свої́ і подо́вжують край оде́жі своє́ї;
6та́кож лю́блять возлежа́ти на пе́рших місця́х на вече́рях і сиді́ти на пе́рших місця́х у синаго́гах
7і віта́ння на наро́дних зібрання́х, та щоб лю́ди зва́ли їх: учи́телю! учи́телю!
8Ви ж не назива́йтесь учителя́ми, бо оди́н у вас Учи́тель – Христо́с; усі́ ж ви – бра́ття;
9і отце́м собі́ не назива́йте ніко́го на землі́, бо оди́н у вас Оте́ць, Котри́й на небеса́х;
10і не назива́йтесь наста́вниками, бо оди́н у вас Наста́вник – Христо́с.
11Бі́льший з вас хай бу́де вам слуго́ю;
12бо, хто звели́чує себе́, той прини́жений бу́де, а хто прини́жує себе́, той возвели́читься.
зач. 9413Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що зачиня́єте Ца́рство Небе́сне лю́дям, бо ви самі́ не вхо́дите і тих, хто хо́че увійти́, не пуска́єте.
14Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що поїда́єте доми́ вдови́ць і лицемі́рно до́вго мо́литесь: за те ще бі́льший о́суд при́ймете.
15Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що обхо́дите мо́ре і су́шу, щоб наверну́ти хоч одного́; і коли́ це ста́неться, ро́бите його́ си́ном геє́ни, удво́є гі́ршим за вас.
16Го́ре вам, вожді́ сліпі́, які́ гово́рять: якщо́ хто покляне́ться хра́мом, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться зо́лотом хра́му, то винува́тий.
17Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: зо́лото чи храм, яки́й освя́чує зо́лото?
18Та́кож: якщо́ хто покляне́ться жерто́вником, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться да́ром, що на ньо́му, то винува́тий.
19Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: дар чи жерто́вник, яки́й освя́чує дар?
20Ото́ж хто кляне́ться жерто́вником, кляне́ться ним і всім, що на ньо́му;
21і хто кляне́ться хра́мом, кляне́ться ним і Тим, Хто живе́ в ньо́му;
22і хто кляне́ться не́бом, кляне́ться престо́лом Бо́жим і Тим, Хто сиди́ть на ньо́му.
зач. 9523Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що дає́те десяти́ну з м’я́ти, ані́су і тми́ну, і залиши́ли те, що є найважливі́ше в зако́ні: суд, ми́лість і ві́ру; це нале́жало роби́ти, і того́ не залиша́ти.
24Вожді́ сліпі́, що відці́джуєте комара́, а верблю́да поглина́єте!
25Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що очища́єте зо́вні ча́ші і блю́да, тоді́ як усере́дині вони́ по́вні краді́жки і непра́вди.
26Фарисе́ю сліпи́й! очи́сть спе́ршу всере́дині ча́ші і блю́да, щоб чи́стою була́ і зо́внішність ї́хня.
27Го́ре вам, кни́жники й фарисе́ї, лицемі́ри, що уподі́бнюєтесь розмальо́ваним гроба́м, які́ зо́вні здаю́ться га́рними, а всере́дині по́вні кісто́к ме́ртвих і вся́кої нечистоти́;
28так і ви на ви́гляд здає́тесь лю́дям пра́ведними, а всере́дині по́вні лицемі́рства і беззако́ння.
зач. 9629Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що буду́єте гробни́ці проро́кам і прикраша́єте па́м’ятники пра́ведників,
30і гово́рите: якби́ ми були́ в часи́ батькі́в на́ших, то не були́ б спі́льниками їх у пролива́нні кро́ві проро́ків;
31таки́м чи́ном ви самі́ сві́дчите про́ти се́бе, що ви сини́ тих, які вбива́ли проро́ків;
32допо́внюйте ж мі́ру батькі́в ва́ших.
33Змі́ї, поро́дження єхи́днині! як утечете́ ви від осу́дження в геє́ну?
34Тому́ ось, Я посила́ю до вас проро́ків, і му́дрих, і кни́жників; і ви одни́х уб’є́те і розіпне́те, а і́нших бу́дете би́ти в синаго́гах ва́ших і гна́ти з мі́ста до мі́ста.
35Хай при́йде на вас уся́ кров пра́ведна, проли́та на землі́, від кро́ві А́веля пра́ведного до кро́ві Заха́рії, си́на Варахі́їна, яко́го ви вби́ли між хра́мом і жерто́вником.
36І́стинно кажу́ вам, що все це при́йде на рід цей.
37Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, що вбива́єш проро́ків і камі́нням б’єш по́сланих до те́бе! скі́льки разі́в хоті́в Я зібра́ти діте́й твої́х, як птах збира́є пташеня́т свої́х під кри́ла, і ви не схоті́ли!
38Ось, залиша́ється вам дім ваш пусти́й.
39Бо кажу́ вам: не поба́чите Мене́ відни́ні, до́ки не ви́гукнете: благослове́н Гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє!
На літургії
Євангеліє
Мф. 24:36–26:2 Євангеліє від Матфея
зач. 10224:36Про день же той і годи́ну ніхто́ не зна́є, ні А́нгели небе́сні, а ті́льки Оте́ць Мій оди́н;
37але́, як було́ у дні Но́я, так бу́де і в прише́стя Си́на Людсько́го:
38бо, як у дні пе́ред пото́пом ї́ли, пили́, жени́лись і вихо́дили за́між до то́го дня, як увійшо́в Ной у ковче́г,
39і не ду́мали, по́ки не прийшо́в пото́п і не зни́щив усі́х, – так бу́де і прише́стя Си́на Людсько́го;
40тоді́ бу́дуть дво́є на по́лі: оди́н ві́зьметься, а дру́гий зали́шиться;
41дві, що ме́лять на жо́рнах: одна́ бере́ться, а дру́га залиша́ється.
зач. 10342Ото́ж пильну́йте, бо не зна́єте, в яки́й час Госпо́дь ваш при́йде.
43Але́ це ви зна́єте, що, якби́ знав госпо́дар до́му, о котрі́й сторо́жі при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.
44Тому́ і ви бу́дьте гото́ві, бо в котру́ годи́ну не ду́маєте, при́йде Син Людськи́й.
45Хто ж ві́рний і розсу́дливий раб, яко́го госпо́дар його́ поста́вив над слу́гами свої́ми, щоб дава́ти їм ї́жу вча́сно?
46Блаже́нний той раб, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так;
47і́стинно кажу́ вам, що над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.
48Якщо́ ж раб той, бу́дучи злим, ска́же в се́рці свої́м: не ско́ро при́йде госпо́дар мій,
49і почне́ би́ти това́ришів свої́х і ї́сти й пи́ти з п’яни́цями, –
50то при́йде госпо́дар раба́ того́ в день, в яки́й він не сподіва́ється, і в годи́ну, в яку́ не ду́має,
51і розітне́ його́ і ви́значить йому́ одну́ до́лю з лицемі́рами; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.
зач. 10425:1Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.
2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.
3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.
4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.
5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.
6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.
7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.
8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.
9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.
10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;
11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.
12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.
13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.
зач. 10514Бо Він зро́бить так, як оди́н чолові́к, яки́й, вируша́ючи в чужу́ краї́ну, покли́кав свої́х рабі́в і доручи́в їм майно́ своє́:
15одному́ дав п’ять тала́нтів, дру́гому два, і́ншому ж оди́н, ко́жному по си́лі його́, і відра́зу ж відійшо́в.
16Той раб, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, пішо́в і ви́користав їх на ді́ло і придба́в і́нші п’ять тала́нтів;
17так са́мо і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, придба́в і́нші два;
18той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, пішо́в і закопа́в його́ в зе́млю і захова́в срі́бло госпо́даря свого́.
19Коли́ мину́ло бага́то ча́су, прихо́дить госпо́дар рабі́в тих і вимага́є в них зві́ту.
20Підійшо́в той, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, прині́с і́нші п’ять тала́нтів і сказа́в: госпо́дарю! п’ять тала́нтів ти дав мені́; ось ще п’ять тала́нтів я придба́в на них.
21Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
22Підійшо́в тако́ж і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, і сказа́в: госпо́дарю! два тала́нти ти дав мені́; ось, і́нші два тала́нти я придба́в на них.
23Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
24Підійшо́в і той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, і сказа́в: госпо́дарю! я знав тебе́, що ти люди́на жорсто́ка, жнеш, де не сі́яв, і збира́єш, де не розсипа́в;
25і, побоя́вшись, пішо́в і захова́в тала́нт твій в землі́; ось тобі́ твоє́.
26Госпо́дар його́ сказа́в йому́ у ві́дповідь: лука́вий ра́бе і ліни́вий! ти знав, що я жну, де не сі́яв, і збира́ю, де не розсипа́в;
27тому́ тре́ба було́ тобі́ відда́ти срі́бло моє́ купця́м, і я, прийшо́вши, оде́ржав би моє́ з прибу́тком;
28о́тже, візьмі́ть у ньо́го тала́нт і да́йте тому́, хто ма́є де́сять тала́нтів,
29бо ко́жному, хто ма́є, да́сться і примно́житься, а в то́го, хто не ма́є, відні́меться і те, що ма́є;
30а негі́дного раба́ вки́ньте в тьму безпросві́тну: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в. Сказа́вши це, проголоси́в: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
зач. 10631Коли́ ж при́йде Син Людськи́й у сла́ві Свої́й і всі святі́ А́нгели з Ним, тоді́ ся́де на престо́лі сла́ви Своє́ї,
32і зберу́ться пе́ред Ним усі́ наро́ди; і відді́лить одни́х від і́нших, як па́стир відділя́є ове́ць від козлі́в;
33і поста́вить ове́ць право́руч Се́бе, а козлі́в – ліво́руч.
34Тоді́ ска́же Цар тим, які́ право́руч Ньо́го: прийді́ть, благослове́нні Отця́ Мого́, наслі́дуйте Ца́рство, угото́ване вам від ство́рення сві́ту:
35бо голо́дний був Я, і ви да́ли Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви напої́ли Мене́; був подоро́жнім, і ви прийняли́ Мене́;
36був наги́м, і ви одягну́ли Мене́; був неду́жим, і ви відві́дали Мене́; у в’язни́ці був, і ви прийшли́ до Ме́не.
37Тоді́ пра́ведники ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним і нагодува́ли? або спра́глим, і напої́ли?
38коли́ ми ба́чили Тебе́ подоро́жнім, і прийняли́? або́ наги́м, і одягли́?
39коли́ ми ба́чили Тебе́ неду́жим або у в’язни́ці, і прийшли́ до Те́бе?
40І Цар ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: оскі́льки ви зроби́ли це одному́ з цих браті́в Мої́х ме́нших, то зроби́ли Мені́.
41Тоді́ ска́же й тим, які́ ліво́руч Ньо́го: іді́ть від Ме́не, про́кляті, у вого́нь ві́чний, угото́ваний дия́волу і а́нгелам його́:
42бо голо́дний був Я, і ви не дали́ Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви не напої́ли Мене́;
43був подоро́жнім, і не прийняли́ Мене́; був наги́м, і не одягли́ Мене́; неду́жим і у в’язни́ці, і не відві́дали Мене́.
44Тоді́ і вони́ ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним або́ спра́глим, або подоро́жнім, або́ наги́м, або́ неду́жим, або́ у в’язни́ці, і не послужи́ли Тобі́?
45Тоді́ ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: так як ви не зроби́ли цього́ одному́ з ме́нших цих, то не зроби́ли Мені́.
46І пі́дуть ці на ві́чні му́ки, а пра́ведники в життя́ ві́чне.
зач. 10726:1Коли́ Іісу́с скінчи́в усі́ ці слова́, то сказа́в у́чням Свої́м:
2ви зна́єте, що че́рез два дні бу́де Па́сха, і Син Людськи́й ви́даний бу́де на розп’я́ття.
Порядок служби — як у понеділок