Читання дняпонеділок

На утрені

Мф. 21:18–43 Євангеліє від Матфея

зач. 8418Вра́нці ж, поверта́ючись у мі́сто, зголодні́в;

19і, поба́чивши бі́ля доро́ги одну́ смоко́вницю, підійшо́в до неї і, нічо́го не знайшо́вши на ній, крім само́го ли́стя, гово́рить їй: хай не бу́де нада́лі від те́бе пло́ду пові́к. І смоко́вниця відра́зу всо́хла.

20Поба́чивши це, у́чні здивува́лись і говори́ли: як це відра́зу всо́хла смоко́вниця?

21Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам, якщо́ бу́дете ма́ти ві́ру і не ма́тимете су́мніву, то не ті́льки зро́бите те, що зро́блено із смоко́вницею, але́, якщо́ і горі́ цій ска́жете: підніми́сь і ки́нься в мо́ре, – бу́де;

22і все, чого́ попро́сите в моли́тві з ві́рою, отри́маєте.

зач. 8523І коли́ Він прийшо́в у храм і навча́в, приступи́ли до Ньо́го первосвяще́нники і старі́йшини наро́ду і сказа́ли: яко́ю вла́дою Ти це ро́биш? і хто Тобі́ дав таку́ вла́ду?

24Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́; якщо́ про те ска́жете Мені́, то і Я вам скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́;

25хре́щення Іоа́ннове зві́дки було́: з небе́с, чи від люде́й? Вони́ ж міркува́ли між собо́ю: якщо́ ска́жемо: з небе́с, то Він ска́же нам: чому́ ж ви не пові́рили йому́?

26а якщо́ сказа́ти: від люде́й, то боїмо́сь наро́ду, бо всі ма́ють Іоа́нна за проро́ка.

27І відповіли́ Іісу́сові: не зна́ємо. Сказа́в їм і Він: і Я вам не скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́.

зач. 8628А як вам здає́ться? В одного́ чолові́ка було́ два сини́; і він, підійшо́вши до пе́ршого, сказа́в: си́ну! піди́ сього́дні роби́ у виногра́днику моє́му.

29Але́ той сказа́в у ві́дповідь: не хо́чу; а зго́дом, розка́явшись, пішо́в.

30І, підійшо́вши до дру́гого, він сказа́в те са́ме. Цей сказа́в у ві́дповідь: іду́, госпо́дарю, і не пішо́в.

31Котри́й з двох ви́конав во́лю ба́тька? Ка́жуть Йому́: пе́рший. Іісу́с гово́рить їм: і́стинно кажу́ вам, що ми́тарі й блудни́ці попере́д вас йду́ть у Ца́рство Бо́же,

32бо прийшо́в до вас Іоа́нн Хрести́тель доро́гою пра́ведності, і ви не пові́рили йому́, а ми́тарі та блудни́ці пові́рили йому́; ви ж, і ба́чивши це, не розка́ялися по́тім, щоб пові́рити йому́.

зач. 8733Ви́слухайте і́ншу при́тчу. Був оди́н госпо́дар до́му, котри́й посади́в виногра́дник і обні́с його́ огоро́жею, ви́копав в ньо́му виності́к, збудува́в ба́шту і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.

34Коли́ ж набли́зився час плоді́в, він посла́в свої́х слуг до виногра́дарів взя́ти свої́ плоди́;

35виногра́дарі, схопи́вши слу́г його́, одного́ поби́ли, дру́гого вби́ли, а і́ншого поби́ли камі́нням.

36Зно́ву посла́в він і́нших слуг, бі́льше, ніж споча́тку; і з ни́ми вчини́ли так са́мо.

37Наоста́нок посла́в він до них свого́ си́на, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.

38Але́ виногра́дарі, поба́чивши си́на, сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́мо уб’є́мо його́ і заволоді́ємо спа́дщиною його́.

39І, схопи́вши його́, ви́вели геть з виногра́дника і вби́ли.

40О́тже, ко́ли при́йде госпо́дар виногра́дника, що він зро́бить з ци́ми виногра́дарями?

41Гово́рять Йому́: злочи́нців цих відда́сть злій сме́рті, а виногра́дник відда́сть і́ншим виногра́дарям, які́ бу́дуть віддава́ти йому́ плоди́ у свій час.

42Іісу́с гово́рить їм: невже́ ви ніко́ли не чита́ли в Писа́нні: ка́мінь, який відки́нули будівни́чі, той сами́й став нарі́жним? Це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.

зач. 8843Тому́ кажу́ вам, що відні́меться від вас Ца́рство Бо́же і да́не бу́де наро́дові, яки́й прино́сить плоди́ його́;

На літургії

Євангеліє

Мф. 24:3–35 Євангеліє від Матфея

зач. 983Коли́ ж сиді́в Він на горі́ Єлео́нській, то підійшли́ до Ньо́го у́чні на самоті́ і спита́ли: скажи́ нам, коли́ це бу́де? і яка́ озна́ка Твого́ прише́стя і кінця́ ві́ку?

4Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: бережі́ться, щоб хто не спокуси́в вас,

5бо бага́то при́йдуть під і́менем Мої́м, і бу́дуть каза́ти: «я Христо́с», і багатьо́х споку́сять.

6Та́кож почу́єте про ві́йни й воє́нні чутки́. Диві́ться, не жаха́йтесь, бо нале́жить усьо́му тому́ бу́ти, але́ це ще не кіне́ць;

7бо повста́не наро́д на наро́д, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть го́лод, мор і землетру́си місця́ми;

8усе́ ж це – поча́ток хворо́б.

9Тоді́ видава́тимуть вас на му́ки і вбива́тимуть вас; і вас знена́видять усі́ наро́ди за ім’я́ Моє́;

10і тоді́ бага́то хто споку́ситься, і видава́тимуть оди́н о́дного, і знена́видять оди́н о́дного;

11і бага́то лжепроро́ків повста́не і багатьо́х споку́сять;

12і че́рез збі́льшення беззако́ння у багатьо́х охоло́не любо́в;

зач. 9913хто ж ви́терпить до кінця́, той спасе́ться.

14І бу́де пропові́дане це Єва́нгеліє Ца́рства по всьо́му сві́ті, на сві́дчення усі́м наро́дам; і тоді́ при́йде кіне́ць.

15О́тже, коли́ поба́чите мерзо́ту запусті́ння, прові́щену проро́ком Даниї́лом, яка́ стої́ть на свято́му мі́сці (хто чита́є, хай розумі́є),

16тоді́, хто бу́де в Іуде́ї, хай біжи́ть у го́ри;

17і хто на покрі́влі, той хай не схо́дить взя́ти що-не́будь з до́му свого́;

18і хто на по́лі, той хай не верта́ється наза́д взя́ти оде́жу свою́.

19Го́ре ж вагі́тним і матеря́м-годува́льницям у ті дні!

20Молі́ться ж, щоб не тра́пилась вте́ча ва́ша зимо́ю або́ в субо́ту,

21бо тоді́ бу́де вели́ка скорбо́та, яко́ї не було́ від поча́тку сві́ту дони́ні, і не бу́де.

22І якби́ не скороти́лись ті дні, то не спасла́сь би нія́ка плоть; але́ зара́ди ви́браних скоро́тяться ті дні.

23Тоді́, якщо́ хто ска́же вам: «ось, тут Христо́с», або «там», – не ві́рте.

24Бо вста́нуть лжехристи́ і лжепроро́ки і пока́жуть вели́кі знаме́ння і чудеса́, щоб зва́бити, якщо́ можли́во, і ви́браних.

25Ось, Я напере́д сказа́в вам.

26О́тже, коли́ ска́жуть вам: «ось, Він у пусти́ні», – не вихо́дьте; «ось, Він у потайни́х кімна́тах», – не ві́рте;

зач. 10027бо, як бли́скавка вихо́дить зі схо́ду і ви́дно її́ на́віть до за́ходу, так бу́де прише́стя Си́на Людсько́го;

28бо, де бу́де труп, там зберу́ться орли́.

29І ра́птом, пі́сля скорбо́ти тих днів, со́нце поме́ркне, і мі́сяць не дасть сві́тла свого́, і зірки́ спаду́ть з не́ба, і си́ли небе́сні захита́ються;

30тоді́ з’я́виться знаме́ння Си́на Людсько́го на не́бі; і запла́чуть всі племена́ земні́ і поба́чать Си́на Людсько́го, гряду́щого на хма́рах небе́сних з си́лою і сла́вою вели́кою;

31і пошле́ А́нгелів Свої́х з трубо́ю громогла́сною; і зберу́ть ви́браних Його́ від чотирьо́х вітрі́в, від кра́ю небе́с до кра́ю їх.

32Від смоко́вниці візьмі́ть подо́бу: коли́ ві́ття її́ стає́ вже м’яке́ і пуска́є ли́стя, то зна́єте, що бли́зько лі́то;

33так, коли́ ви поба́чите все це, зна́йте, що бли́зько, при две́рях.

зач. 10134Істинно кажу́ вам: не пере́йде рід цей, як усе́ це бу́де;

35не́бо і земля́ пере́йдуть, але́ слова́ Мої́ не пере́йдуть.

«Се ныне благословите Господа...». Закінчення вечірні — за зразком Неділь Чотиридесятниці. Відпуст: «Грядый Господь на вольную Страсть, нашего ради спасения, Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец». На утрені — «Аллилуиа», наприкінці кафізм — кадіння і Євангеліє дня. У понеділок, вівторок і середу Страсної седмиці на 3-му, 6-му і 9-му часах читається Четвероєвангеліє. На літургії Передосвячених Дарів — вхід з Євангелієм і читання Євангелія. У понеділок, вівторок і середу Страсної седмиці наприкінці утрені й літургії (крім зображальних у Велику Середу) — відпуст: «Грядый Господь на вольную Страсть...» (святі храму та дня не поминаються, а на відпусті літургії поминаються св. славні і всехвальні апостоли, свт. Григорій Двоєслов)

Наприкінці інших служб — відпуст малий. Поминання жертв Чорнобильської аварії. На заупокійному поминанні додається особливе прохання: «Еще молимся о упокоении душ усопших рабов Божиих, от катастрофы Чернобыльския безвременно страдальческую кончину приявших, и о еже проститися им всякому согрешению вольному же и невольному»