Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Матфея
Глава 21
зач. 83 1 І коли́ набли́зились до Ієрусали́ма і прийшли́ у Віффагі́ю до гори́ Єлео́нської, тоді́ Іісу́с посла́в двох у́чнів
2 і сказа́в їм: піді́ть у село́, що пря́мо пе́ред ва́ми; і зра́зу зна́йдете прив’я́зану осли́цю і з не́ю молодо́го осла́; відв’яза́вши, приведі́ть до Ме́не;
3 і якщо́ хто ска́же вам що- не́будь, відповіда́йте, що вони́ потрі́бні Го́споду; і за́раз же пошле́ їх.
4 Усе́ ж це було́, щоб збуло́ся ска́зане че́рез проро́ка, яки́й гово́рить:
5 скажі́ть дочці́ Сіо́новій: ось, Цар твій йде́ до те́бе ла́гідний, си́дячи на осли́ці і молодо́му ослі́, си́нові під’яре́мної.
6 У́чні пішли́ і зроби́ли так, як звелі́в їм Іісу́с:
7 привели́ осли́цю і молодо́го осла́ і покла́ли на них о́дяг свій, і Він сів пове́рх ньо́го.
8 Бе́зліч наро́ду розстеля́ли о́дяг свій по доро́зі, а і́нші рі́зали гілки́ з дере́в і стели́ли по доро́зі;
9 на́род же, що йшов попе́реду і супрово́джував, виголо́шував: оса́нна Си́нові Дави́довому! благослове́н Гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє! оса́нна у ви́шніх!
10 І коли́ увійшо́в у Ієрусали́м, все мі́сто заметуши́лось і заговори́ло: хто Цей?
11 Наро́д же говори́в: Цей є Іісу́с, Проро́к з Назаре́ту Галіле́йського.
12 І увійшо́в Іісу́с у храм Бо́жий і ви́гнав усі́х, що продава́ли й купува́ли в хра́мі, і попереверта́в столи́ міня́льників і ла́ви тих, що продава́ли голубі́в,
13 і каза́в їм: напи́сано: дім Мій до́мом моли́тви назве́ться; а ви зроби́ли його́ верте́пом розбі́йників.
14 І приступи́ли до Ньо́го в хра́мі сліпі́ й криві́, і Він зціли́в їх.
15 А первосвяще́нники і кни́жники, ба́чивши чудеса́, які́ Він сотвори́в, і діте́й, які́ виголо́шували в хра́мі і говори́ли: оса́нна Си́нові Дави́довому, – обу́рились
16 і сказа́ли Йому́: чи чу́єш, що вони́ гово́рять? Іісу́с відпові́в їм: так! невже́ ви ніко́ли не чита́ли: із уст немовля́т і грудни́х діте́й Ти сотвори́в хвалу́?.
17 І, залиши́вши їх, ви́йшов геть з мі́ста у Віфа́нію і пробу́в там ніч.
зач. 84 18 Вра́нці ж, поверта́ючись у мі́сто, зголодні́в;
19 і, поба́чивши бі́ля доро́ги одну́ смоко́вницю, підійшо́в до неї і, нічо́го не знайшо́вши на ній, крім само́го ли́стя, гово́рить їй: хай не бу́де нада́лі від те́бе пло́ду пові́к. І смоко́вниця відра́зу всо́хла.
20 Поба́чивши це, у́чні здивува́лись і говори́ли: як це відра́зу всо́хла смоко́вниця?
21 Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам, якщо́ бу́дете ма́ти ві́ру і не ма́тимете су́мніву, то не ті́льки зро́бите те, що зро́блено із смоко́вницею, але́, якщо́ і горі́ цій ска́жете: підніми́сь і ки́нься в мо́ре, – бу́де;
22 і все, чого́ попро́сите в моли́тві з ві́рою, отри́маєте.
зач. 85 23 І коли́ Він прийшо́в у храм і навча́в, приступи́ли до Ньо́го первосвяще́нники і старі́йшини наро́ду і сказа́ли: яко́ю вла́дою Ти це ро́биш? і хто Тобі́ дав таку́ вла́ду?
24 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́; якщо́ про те ска́жете Мені́, то і Я вам скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́;
25 хре́щення Іоа́ннове зві́дки було́: з небе́с, чи від люде́й? Вони́ ж міркува́ли між собо́ю: якщо́ ска́жемо: з небе́с, то Він ска́же нам: чому́ ж ви не пові́рили йому́?
26 а якщо́ сказа́ти: від люде́й, то боїмо́сь наро́ду, бо всі ма́ють Іоа́нна за проро́ка.
27 І відповіли́ Іісу́сові: не зна́ємо. Сказа́в їм і Він: і Я вам не скажу́, яко́ю вла́дою це роблю́.
зач. 86 28 А як вам здає́ться? В одного́ чолові́ка було́ два сини́; і він, підійшо́вши до пе́ршого, сказа́в: си́ну! піди́ сього́дні роби́ у виногра́днику моє́му.
29 Але́ той сказа́в у ві́дповідь: не хо́чу; а зго́дом, розка́явшись, пішо́в.
30 І, підійшо́вши до дру́гого, він сказа́в те са́ме. Цей сказа́в у ві́дповідь: іду́, госпо́дарю, і не пішо́в.
31 Котри́й з двох ви́конав во́лю ба́тька? Ка́жуть Йому́: пе́рший. Іісу́с гово́рить їм: і́стинно кажу́ вам, що ми́тарі й блудни́ці попере́д вас йду́ть у Ца́рство Бо́же,
32 бо прийшо́в до вас Іоа́нн Хрести́тель доро́гою пра́ведності, і ви не пові́рили йому́, а ми́тарі та блудни́ці пові́рили йому́; ви ж, і ба́чивши це, не розка́ялися по́тім, щоб пові́рити йому́.
зач. 87 33 Ви́слухайте і́ншу при́тчу. Був оди́н госпо́дар до́му, котри́й посади́в виногра́дник і обні́с його́ огоро́жею, ви́копав в ньо́му виності́к, збудува́в ба́шту і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.
34 Коли́ ж набли́зився час плоді́в, він посла́в свої́х слуг до виногра́дарів взя́ти свої́ плоди́;
35 виногра́дарі, схопи́вши слу́г його́, одного́ поби́ли, дру́гого вби́ли, а і́ншого поби́ли камі́нням.
36 Зно́ву посла́в він і́нших слуг, бі́льше, ніж споча́тку; і з ни́ми вчини́ли так са́мо.
37 Наоста́нок посла́в він до них свого́ си́на, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.
38 Але́ виногра́дарі, поба́чивши си́на, сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́мо уб’є́мо його́ і заволоді́ємо спа́дщиною його́.
39 І, схопи́вши його́, ви́вели геть з виногра́дника і вби́ли.
40 О́тже, ко́ли при́йде госпо́дар виногра́дника, що він зро́бить з ци́ми виногра́дарями?
41 Гово́рять Йому́: злочи́нців цих відда́сть злій сме́рті, а виногра́дник відда́сть і́ншим виногра́дарям, які́ бу́дуть віддава́ти йому́ плоди́ у свій час.
42 Іісу́с гово́рить їм: невже́ ви ніко́ли не чита́ли в Писа́нні: ка́мінь, який відки́нули будівни́чі, той сами́й став нарі́жним? Це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.
зач. 88 43 Тому́ кажу́ вам, що відні́меться від вас Ца́рство Бо́же і да́не бу́де наро́дові, яки́й прино́сить плоди́ його́;
44 і той, хто впаде́ на ка́мінь цей, розіб’є́ться, а на ко́го він упаде́, того́ розда́вить.
45 І, слу́хаючи при́тчі Його́, первосвяще́нники і фарисе́ї зрозумі́ли, що Він про них гово́рить,
46 і намага́лись схопи́ти Його́, але́ побоя́лись наро́ду, бо Його́ вважа́ли за Проро́ка.