Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Іоанна

Глава 12

зач. 41 1 За шість днів до Па́схи прийшо́в Іісу́с у Віфа́нію, де був Ла́зар поме́рлий, яко́го Він воскреси́в з ме́ртвих.

2 Там приготува́ли Йому́ вече́рю, і Ма́рфа прислуго́вувала, а Ла́зар був одни́м з тих, що возлежа́ли з Ним.

3 Марі́я ж, взя́вши фунт на́рдового чи́стого дорогоці́нного ми́ра, пома́зала но́ги Іісу́са і обте́рла воло́ссям свої́м но́ги Його́; і дім напо́внився па́хощами від ми́ра.

4 Тоді́ оди́н з у́чнів Його́, Іу́да Си́монів Іскаріо́т, яки́й хоті́в ви́дати Його́, сказа́в:

5 а чому́ було́ б не прода́ти це ми́ро за три́ста дина́ріїв і не розда́ти убо́гим?

6 Сказа́в же він це не тому́, що піклува́вся про убо́гих, а тому́, що був зло́дій. Він мав при собі́ грошову́ скри́ньку і носи́в, що туди́ вкида́ли.

7 Іісу́с же сказа́в: зали́ште її́; вона́ зберегла́ це до дня погребі́ння Мого́.

8 Бо вбо́гих завжди́ ма́єте з собо́ю, а Мене́ не завжди́.

9 Бага́то з іуде́їв дізна́лися, що Він там, і прийшли́ не ті́льки зара́ди Іісу́са, але щоб ба́чити і Ла́заря, котро́го Він воскреси́в з ме́ртвих.

10 Первосвяще́нники ж змо́вились уби́ти і Ла́заря,

11 бо зара́ди ньо́го бага́то з іуде́їв прихо́дили і ві́рували в Іісу́са.

12 Дру́гого дня бага́то наро́ду, що прийшли́ на свя́то, почу́вши, що Іісу́с іде́ в Ієрусали́м,

13 взяли́ па́льмове ві́ття, ви́йшли назу́стріч Йому́ і вигу́кували: оса́нна! благослове́н Гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє, Цар Ізра́їлів!

14 Іісу́с же, знайшо́вши молодо́го осла́, сів на ньо́го, як напи́сано:

15 не бі́йся, до́чко Сіо́нова! ось, Цар твій гряде́, си́дячи на молодо́му ослі́.

16 У́чні Його́ споча́тку не зрозумі́ли цього́, але́ коли́ просла́вився Іісу́с, тоді́ згада́ли, що так було́ про Ньо́го напи́сано, і це зроби́ли Йому́.

17 Наро́д, що був з Ним рані́ше, сві́дчив, що Він ви́кликав Ла́заря із гро́бу і воскреси́в його́ з ме́ртвих.

18 Тому́ і зустрі́в Його́ наро́д, бо чув, що Він сотвори́в це чу́до.

зач. 42 19 Фарисе́ї ж говори́ли між собо́ю: чи ба́чите, що нічо́го не встига́єте? весь світ іде́ за Ним.

20 Між ти́ми, що прийшли́ поклони́тися на свя́то, де́які були́ е́лліни;

21 вони́ підійшли́ до Фили́па, котри́й був з Віфсаї́ди Галіле́йської, і проси́ли його́, ка́жучи: госпо́дарю! хо́чемо ба́чити Іісу́са.

22 Фили́п іде́ і гово́рить про те Андрі́єві; і по́тім Андрі́й і Фили́п розповіда́ють про те Іісу́сові.

23 Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: наста́в час просла́витися Си́нові Людсько́му.

24 І́стинно, і́стинно кажу́ вам: якщо́ пшени́чне зерно́, упа́вши на зе́млю, не помре́, то зали́шиться одне́, а якщо́ помре́, то принесе́ бага́то пло́ду.

25 Хто лю́бить ду́шу свою́, погу́бить її́, а хто нена́видить ду́шу свою́ у сві́ті цьому́, збереже́ її́ в життя́ ві́чне.

26 Хто Мені́ слу́жить, хай Мені́ послі́дує; і де Я, там і слуга́ Мій бу́де. І хто Мені́ слу́жить, того́ вшану́є Оте́ць Мій.

27 Ни́ні душа́ Моя́ стриво́жилась; і що Мені́ сказа́ти? О́тче! ви́зволи Мене́ від ціє́ї годи́ни! Але́ на цю годи́ну Я і прийшо́в.

28 Отче! просла́в ім’я́ Твоє́. Тоді́ зійшо́в го́лос з не́ба: і просла́вив і ще просла́влю.

29 Наро́д, яки́й стоя́в і чув те, говори́в: це грім; а і́нші каза́ли: А́нгел говори́в Йому́.

30 Іісу́с на це сказа́в: не для Ме́не був го́лос цей, а для наро́ду.

31 Ни́ні суд сві́тові цьому́; ни́ні князь сві́ту цього́ ви́гнаний бу́де геть.

32 І коли́ Я бу́ду підне́сений від землі́, то всіх приверну́ до Се́бе.

33 Це говори́в Він, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.

34 Наро́д відповіда́в Йому́: ми чу́ли із зако́ну, що Христо́с перебува́є пові́к; як же Ти гово́риш, що Си́нові Людсько́му нале́жить піднести́ся? Хто є Цей Син Людськи́й?

35 Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ще на коро́ткий час сві́тло є з ва́ми; ході́ть, по́ки є сві́тло, щоб те́мрява вас не огорну́ла: а той, що хо́дить у те́мряві, не зна́є, куди́ йде.

зач. 43 36 До́ки сві́тло з ва́ми, ві́руйте у сві́тло, щоб бу́ти сина́ми сві́тла. шо́в від них і зник.

37 Сті́льки чуде́с сотвори́в Він пе́ред ни́ми і вони́ не ві́рували в Ньо́го,

38 щоб збуло́ся сло́во проро́ка Іса́ії, яки́й сказа́в: Го́споди! Хто пові́рив почу́тому від нас? і кому́ відкри́лася си́ла Госпо́дня?.

39 Тому́ не могли́ вони́ ві́рувати, що, як ще сказа́в Ісаі́я:

40 засліпи́в цей наро́д о́чі свої́, окам’яни́в се́рце своє́, щоб не ба́чити очи́ма і не розумі́ти се́рцем і не наверну́тись, щоб Я зціли́в їх.

41 Це сказа́в Іса́ія, коли́ ба́чив сла́ву Його́ і говори́в про Ньо́го.

42 Проте́ і з нача́льників бага́то уві́рували в Ньо́го; та че́рез фарисе́їв не признава́лися, щоб не відлучи́ли їх від синаго́ги,

43 бо полюби́ли бі́льше людську́ сла́ву, ніж сла́ву Бо́жу.

44 Іісу́с же проголоси́в: ві́руючий в Ме́не не в Ме́не ві́рує, а в То́го, Хто посла́в Мене́.

45 І хто Мене́ ба́чить, той ба́чить Того́, Хто посла́в Мене́.

46 Я сві́тло прийшо́в у світ, щоб уся́кий, хто в Ме́не ві́рує, не залиша́вся у те́мряві.

47 І коли́ хто почу́є слова́ Мої́ і не пові́рить, Я не суджу́ його́, бо Я прийшо́в не суди́ти світ, але́ спасти́ світ.

48 Хто від Ме́не відмовля́ється і не прийма́є слів Мої́х, ма́є собі́ суддю́: сло́во, яке́ Я каза́в, воно́ суди́тиме його́ в оста́нній день.

49 Бо Я говори́в не від Се́бе; а Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, Він дав Мені́ за́повідь, що Мені́ каза́ти і що говори́ти.

50 І Я зна́ю, що за́повідь Його́ є життя́ ві́чне. О́тже, що Я говорю́, говорю́, як сказа́в Мені́ Оте́ць.