Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Іоанна

Глава 11

зач. 39 1 Був оди́н неду́жий – Ла́зар з Віфа́нії, села́ Марі́ї та її́ сестри́ Ма́рфи.

2 Марі́я ж, брат яко́ї Ла́зар був неду́жий, була́ та, що пома́зала Го́спода ми́ром і обте́рла но́ги Його́ воло́ссям свої́м.

3 Се́стри посла́ли сказа́ти Йому́: Го́споди! ось, кого́ Ти лю́биш, хво́рий.

4 Іісу́с, почу́вши те, сказа́в: ця неду́га не на смерть, а на сла́ву Бо́жу, щоб че́рез не́ї просла́вився Син Бо́жий.

5 Іісу́с же люби́в Ма́рфу і сестру́ її́ та Ла́заря.

6 Коли́ ж почу́в, що він хво́рий, то пробу́в два дні на то́му мі́сці, де знахо́дився.

7 Пі́сля цьо́го сказа́в у́чням: піде́мо знов до Іуде́ї.

8 У́чні сказа́ли Йому́: Равві́! чи давно́ іуде́ї шука́ли поби́ти Тебе́ камі́нням, і Ти знов йдеш туди́?

9 Іісу́с відповіда́в: чи не двана́дцять годи́н у дні? хто хо́дить уде́нь, той не спотика́ється, тому́ що ба́чить сві́тло сві́ту цього́;

10 а хто хо́дить уночі́, спотика́ється, бо нема́ сві́тла з ним.

11 Сказа́вши це, гово́рить їм по́тім: Ла́зар, друг наш, засну́в; але́ Я йду розбуди́ти його́.

12 У́чні Його́ сказа́ли: Го́споди! якщо́ засну́в, то оду́жає.

13 Іісу́с говори́в про смерть його́, а вони́ ду́мали, що Він гово́рить про звича́йний сон.

14 Тоді́ Іісу́с сказа́в їм пря́мо: Ла́зар поме́р;

15 і раді́ю за вас, що Я не був там, щоб ви уві́рували; але́ ході́мо до ньо́го.

16 Тоді́ Фома́, яки́й зве́ться іна́кше Близню́к, сказа́в у́чням: ході́мо й ми помре́мо з ним.

17 Прийшо́вши, Іісу́с знайшо́в, що він уже́ чоти́ри дні у гро́бі.

18 Віфа́нія ж була́ поблизу́ Ієрусали́ма, ста́дій за п’ятна́дцять.

19 І бага́то з іуде́їв прийшли́ до Ма́рфи й Марі́ї, щоб уті́шити їх у скорбо́ті за бра́том ї́хнім.

20 Ма́рфа, почу́вши, що йде Іісу́с, ви́йшла назу́стріч Йому́; Марі́я ж сиді́ла вдо́ма.

21 Тоді́ Ма́рфа сказа́ла Іісу́сові: Го́споди! якби́ Ти був тут, не поме́р би брат мій.

22 Але́ й тепе́р зна́ю, що коли́ чого́ Ти попро́сиш у Бо́га, дасть Тобі́ Бог.

23 Іісу́с гово́рить їй: воскре́сне брат твій.

24 Ма́рфа сказа́ла Йому́: зна́ю, що воскре́сне у воскресі́ння, в оста́нній день.

25 Іісу́с сказа́в їй: Я є воскресі́ння і життя́; ві́руючий в Ме́не, коли́ і помре́, оживе́.

26 І ко́жен, хто живе́ і ві́рує в Ме́не, не помре́ пові́к. Чи ві́риш цьому́?

27 Вона́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! я ві́рую, що Ти Христо́с, Син Бо́жий, гряду́щий у світ.

28 Сказа́вши так, пішла́ і покли́кала ти́хо Марі́ю, сестру́ свою́, ка́жучи: Учи́тель тут і кли́че тебе́.

29 Вона́, як ті́льки почу́ла, по́спіхом вста́ла і пішла́ до Ньо́го.

30 Іісу́с ще не вхо́див у село́, а був на тому́ мі́сці, де зустрі́ла Його́ Ма́рфа.

31 Іуде́ї, які́ були́ з не́ю в до́мі і втіша́ли її́, коли́ поба́чили, що Марі́я по́спіхом вста́ла й ви́йшла, пішли́ за не́ю, ду́маючи, що вона́ пішла́ до гро́бу – пла́кати там.

32 Марі́я ж, прийшо́вши туди́, де був Іісу́с, і поба́чивши Його́, впа́ла до ніг Його́ і сказа́ла Йому́: Го́споди! якби́ Ти був тут, не поме́р би брат мій.

33 Іісу́с, коли́ поба́чив, що вона́ пла́че, і пла́чуть іуде́ї, які́ прийшли́ з не́ю, Сам засумува́в ду́хом і зворуши́вся.

34 І сказа́в: де ви покла́ли його́? Ка́жуть Йому́: Го́споди! піди́ і подиви́сь.

35 Іісу́с просльози́вся.

36 Тоді́ іуде́ї говори́ли: диви́сь, як Він люби́в його́.

37 А де́які з них сказа́ли: чи не міг би Цей, що відкри́в о́чі сліпо́му, зроби́ти, щоб і цей не поме́р?

38 Іісу́с же, зно́ву суму́ючи в Собі́, прихо́дить до гро́бу. То була́ пече́ра, і ка́мінь лежа́в на ній.

39 Іісу́с гово́рить: візьміть камінь. Сестра померлого, Ма́рфа, гово́рить Йому́: Го́споди! вже смерди́ть; бо чоти́ри дні, як він у гро́бі.

40 Іісу́с гово́рить їй: чи не сказа́в Я тобі́, що, коли́ бу́деш ві́рувати, поба́чиш сла́ву Бо́жу?

41 І ось взяли́ ка́мінь від пече́ри, де лежа́в поме́рлий. Іісу́с звів очі до не́ба і сказа́в: О́тче! хвалу́ Тобі́ воздаю́, що Ти почу́в Мене́.

42 Я і знав, що Ти завжди́ почу́єш Мене́; але́ сказа́в це для наро́ду, яки́й стої́ть тут, щоб пові́рили, що Ти посла́в Мене́.

43 Сказа́вши це, Він голо́сно промо́вив: Ла́зарю! ви́йди геть.

44 І ви́йшов поме́рлий, опови́тий по рука́х і нога́х похова́льними пе́ленами, і обли́ччя його́ обв’я́зане було́ хусти́ною. Іісу́с гово́рить їм: розв’яжі́ть його́, хай іде́.

45 Тоді́ бага́то з іуде́їв, які́ прийшли́ до Марі́ї і ба́чили, що сотвори́в Іісу́с, уві́рували в Ньо́го.

46 А де́які з них пішли́ до фарисе́їв і сказа́ли їм, що зроби́в Іісу́с.

зач. 40 47 Тоді́ первосвяще́нники й фарисе́ї зібра́ли ра́ду і говори́ли: що нам роби́ти? Цей Чолові́к бага́то чуде́с тво́рить.

48 Якщо́ зали́шимо Його́ так, то всі уві́рують у Ньо́го, і при́йдуть ри́мляни і заволоді́ють мі́сцем на́шим і наро́дом.

49 Оди́н же з них, на ім’я́ Каіа́фа, котри́й був на той рік первосвяще́нником, сказа́в їм: ви нічо́го не зна́єте,

50 і не поду́маєте, що кра́ще нам, щоб оди́н чолові́к поме́р за люде́й, ніж щоб уве́сь наро́д заги́нув.

51 Це ж сказа́в він не від се́бе, а, бу́вши на той рік первосвяще́нником, пророкува́в, що Іісу́с помре́ за наро́д,

52 і не ті́льки за наро́д, але́ щоб і розсі́яні ча́да Бо́жі зібра́ти воєди́но.

53 З то́го дня змо́вились уби́ти Його́.

54 І тому́ Іісу́с уже не ходи́в між іуде́ями я́вно, а пішо́в зві́дти в краї́ну поблизу́ пусте́лі, в мі́сто, що зве́ться Єфраї́м, і там залиша́вся з у́чнями Свої́ми.

55 Наближа́лася Па́сха іуде́йська, і бага́то люде́й з усіє́ї краї́ни прийшли́ до Ієрусали́ма пе́ред Па́схою, щоб очи́ститися.

56 Тоді́ шука́ли Іісу́са і, сто́ячи в хра́мі, говори́ли оди́н о́дному: як ви ду́маєте? чи не при́йде Він на свя́то?

57 А первосвяще́нники і фарисе́ї дали́ нака́з, що коли́ хто дові́дається, де Він бу́де, хай повідо́мить, щоб їм схопи́ти Його́.