Читання днянеділя

На утрені

Ін. 21:1–14 Євангеліє від Іоанна

зач. 661Пі́сля то́го зно́ву яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м бі́ля мо́ря Тиверіа́дського. Яви́вся ж так:

2були́ ра́зом Си́мон Петро́, і Фома́, на́званий Близню́к, і Нафана́їл з Ка́ни Галіле́йської, і сини́ Зеведе́єві, і дво́є і́нших з у́чнів Його́.

3Си́мон Петро́ гово́рить їм: йду лови́ти ри́бу. Ка́жуть йому́: йдемо́ і ми з тобо́ю. Пішли́ і відра́зу ввійшли́ в чо́вен, і не впійма́ли в ту ніч нічо́го.

4А коли́ вже наста́в ра́нок, Іісу́с стоя́в на бе́резі; але́ у́чні не впізна́ли, що це Іісу́с.

5Іісу́с гово́рить їм: ді́ти! чи є у вас яка́ ї́жа? Вони́ відповіли́ Йому́: нема́.

6Він же сказа́в їм: заки́ньте сі́ті з пра́вого бо́ку човна́ і впійма́єте. Вони́ заки́нули, і вже не могли́ ви́тягти сі́ті че́рез вели́ку кі́лькість ри́би.

7Тоді́ у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, гово́рить Петро́ві: це Госпо́дь. Си́мон же Петро́, почу́вши, що це Госпо́дь, підпереза́вся оде́жею (бо він був наги́й) і ки́нувся в мо́ре.

8А і́нші у́чні припливли́ човно́м (бо недале́ко були́ від землі́, лі́ктів бли́зько двохсо́т) і тягли́ сіть з ри́бою.

9А коли́ вийшли́ на зе́млю, ба́чать розкла́дене во́гнище, і на ньо́му ри́бу і хліб.

10Іісу́с гово́рить їм: принесі́ть ри́би, яку́ ви тепе́р впійма́ли.

11Си́мон Петро́ пішо́в і ви́тяг на зе́млю сіть, напо́внену вели́кими ри́бами, яки́х було́ сто п’ятдеся́т три; і від тако́ї кі́лькості ри́би не прорва́лася сіть.

12Іісу́с гово́рить їм: підхо́дьте, обі́дайте. Ніхто́ ж з у́чнів не смів спита́ти Його́: хто Ти? зна́ючи, що це Госпо́дь.

13Іісу́с підхо́дить, бере́ хліб і дає їм, тако́ж і ри́бу.

14Це вже втре́тє яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м по воскресі́нні Своє́му з ме́ртвих.

На літургії

Апостол

Євр. 1:10–2:3 Послання до Євреїв

зач. 3041:10І: на поча́тку Ти, Го́споди, заснува́в зе́млю, і небеса́ – ді́ло рук Твої́х;

11вони́ заги́нуть, а Ти перебува́єш, і всі постарі́ють, як ри́за,

12і як оде́жу зго́рнеш їх, і змі́няться; але́ Ти Той са́мий, і літа́ Твої́ не скінча́ться.

13Кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки не покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?

14Чи не всі вони́ є службо́ві ду́хи, що посила́ються служи́ти тим, які́ ма́ють успадкува́ти спасі́ння?

2:1Тому́ ми пови́нні бу́ти особли́во ува́жні до то́го, що чу́ли, щоб не відпа́сти.

зач. 3052Бо коли́ сло́во, спові́щене че́рез А́нгелів, було́ тверде́, і вся́кий зло́чин і непо́слух оде́ржували справедли́ву ка́ру,

3то як ми уни́кнемо, не подба́вши про таке́ спасі́ння, яке́, бу́дучи споча́тку пропові́дане Го́сподом, стве́рдилось у нас ти́ми, хто чув від Ньо́го,

Свт. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Прпп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Євангеліє

Мк. 2:1–12 Євангеліє від Марка

зач. 71Че́рез кі́лька днів зно́ву прийшо́в Він до Капернау́ма; і чу́ти було́, що Він у до́мі.

2Зра́зу ж зібра́лося бага́то люде́й, так що вже бі́ля двере́й не було́ мі́сця; і Він говори́в їм сло́во.

3І прийшли́ до Ньо́го з розсла́бленим, яко́го несли́ че́тверо;

4і, не ма́ючи можли́вості набли́зитись до Ньо́го че́рез багатолю́дність, розкри́ли покрі́влю до́му, де Він був, і, прокопа́вши її́, спусти́ли по́стіль, на які́й лежа́в розсла́блений.

5Іісу́с, поба́чивши ві́ру ї́хню, гово́рить розсла́бленому: ча́до! проща́ються тобі́ гріхи́ твої́.

6Тут сиді́ли де́які з кни́жників і помишля́ли в серця́х свої́х:

7що Він так богоху́льствує? хто мо́же проща́ти гріхи́, крім одного́ Бо́га?

8Іісу́с, відра́зу дізна́вшись ду́хом Свої́м, що вони́ так помишля́ють у собі́, сказа́в їм: наві́що так помишля́єте в серця́х ва́ших?

9Що ле́гше? чи сказа́ти розсла́бленому: проща́ються тобі́ гріхи́? чи сказа́ти: вста́нь, візьми́ по́стіль свою́ і ходи́?

10Та щоб ви зна́ли, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – гово́рить розсла́бленому:

11тобі́ кажу́: встань, візьми́ по́стіль твою́ і йди до до́му твого́.

12Він зра́зу ж встав і, взя́вши по́стіль, ви́йшов пе́ред усіма́, так що всі дивува́лись і прославля́ли Бо́га, ка́жучи: ніко́ли нічо́го тако́го ми не ба́чили. Покликання Левія (Матфея)

Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

Прпп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки

зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,

18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.

19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.

20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.

21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.

22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.

23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.

* Читання усім прпп. Печерським читаються, якщо ї�м звершується служба