Читання днявівторок

На літургії

Апостол

1 Пет. 2:21–3:9 Перше соборне послання Петра

зач. 592:21Бо ви до цьо́го покли́кані, тому́ що і Христо́с постражда́в за нас, залиши́вши нам при́клад, щоб ми йшли по сліда́х Його́.

22Він не вчини́в нія́кого гріха́, і не було́ лука́вства в уста́х Його́.

23Коли́ Його́ лихосло́вили, Він не лихосло́вив взає́мно; стражда́ючи, не погро́жував, а передава́в те Судді́ Пра́ведному.

24Він гріхи́ на́ші Сам возні́с ті́лом Свої́м на дре́во, щоб ми, звільни́вшись від гріхі́в, жили́ для пра́вди: ра́нами Його́ ви зціли́лися.

25Бо ви були́, як ві́вці заблу́длі, що не ма́ють па́стиря, але́ ни́ні поверну́лись до Па́стиря і Охоро́нця душ ва́ших.

3:1Та́кож і ви, жінки́, бу́дьте покі́рні свої́м чоловіка́м, щоб ті з них, які́ не підкоря́ються сло́ву, життя́м свої́х жіно́к без сло́ва приє́днувались,

2коли́ поба́чать ва́ше чи́сте, богобоязли́ве життя́.

3Хай бу́де прикра́сою ва́шою не зо́внішнє запліта́ння воло́сся, не золоте́ вбрання́ або́ пи́шність в одя́зі,

4а потає́мна люди́на се́рця в нетлі́нній красі́ ла́гідного і мовчазно́го ду́ху, що дорогоці́нне пе́ред Бо́гом.

5Так коли́сь і святі́ жінки́, поклада́ючи наді́ю на Бо́га, прикраша́ли себе́, підкоря́ючись свої́м чоловіка́м.

6Так Са́рра підкоря́лась Авраа́мові, назива́ючи його́ госпо́дарем. Ви – ді́ти її́, якщо́ ро́бите добро́ і не ляка́єтесь нія́кого страху́.

7Та́кож і ви, чоловіки́, пово́дьтеся розсу́дливо з жінка́ми, як з не́мічним сосу́дом, віддаючи́ їм честь, як співспадкоє́мицям благода́тного життя́, щоб не було́ вам перешко́д у моли́твах.

8І, наре́шті, бу́дьте всі одноду́мні, ми́лостиві, братолю́бні, милосе́рдні, дружелю́бні, смиренному́дрі;

9не платі́ть злом за зло або́ лихослі́в’ям за лихослі́в’я; а, навпаки́, благословля́йте, зна́ючи, що ви на це покли́кані, щоб успадкува́ти благослові́ння.

1 Пет. 3:10–22 Перше соборне послання Петра

зач. 6010Бо, хто лю́бить життя́ і хо́че ба́чити до́брі дні, той хай стри́мує язи́к свій від зла і уста́ свої́ від лука́вих слів;

11ухиля́йся від зла і твори́ добро́; шука́й ми́ру і пра́гни до ньо́го,

12бо о́чі Госпо́дні зве́рнені до пра́ведних, і ву́ха Його́ – до моли́тви ї́хньої, а лице́ Госпо́днє про́ти тих, хто чи́нить зло (щоб їх ви́нищити із землі́).

13І хто заподі́є вам зло, якщо́ ви бу́дете ревни́телями до́брого?

14Але́ коли́ ви і стражда́єте за пра́вду, ви блаже́нні; а стра́ху їх не бі́йтеся і не триво́жтеся.

15Го́спода Бо́га святі́ть в серця́х ва́ших; завжди́ бу́дьте гото́ві вся́кому, хто вимага́є від вас ві́дповіді про ва́ше упова́ння, да́ти ві́дповідь з ла́гідністю і благогові́нням.

16Ма́йте до́бру со́вість, щоб тим са́мим, за що лихосло́влять вас, як злочи́нців, були́ посоро́млені ті, які́ ганьбля́ть ва́ше до́бре життя́ в Христі́.

17Бо, якщо́ на те во́ля Бо́жа, то кра́ще постражда́ти за до́брі діла́, ніж за злі;

18тому́ що і Христо́с, щоб привести́ нас до Бо́га, оди́н раз постражда́в за гріхи́ на́ші, пра́ведник за непра́ведних, бу́дучи уме́ртвлений ті́лом, але́ ожи́вши ду́хом,

19яки́м Він і тим ду́хам, що перебува́ли у темни́ці, зійшо́вши, пропові́дав,

20які́ коли́сь проти́вилися Бо́жому довготерпі́нню, що чека́ло їх за днів Но́я, коли́ будува́вся ковче́г, у яко́му небага́то, то́бто ві́сім душ, спасло́ся від води́.

21Так і нас ни́ні поді́бне цьому́ о́бразу хре́щення, не обмива́ння тіле́сної нечистоти́, а обіця́ння Бо́гові до́брої со́вісті, спаса́є воскресі́нням Іісу́са Христа́,

22Котри́й, зійшо́вши на не́бо, перебува́є право́руч Бо́га і Котро́му покори́лись А́нгели і Вла́сті і Си́ли.

Правв. Євр. 9:11–14 Послання до Євреїв

11Але́ Христо́с, Первосвяще́нник майбу́тніх благ, прийшо́вши з бі́льшою та доскона́лішою скі́нією, нерукотво́рною, то́бто не тако́го спору́дження,

12і не з кро́в’ю козлі́в і теля́т, але́ зі Своє́ю Кро́в’ю, оди́н раз увійшо́в у святи́лище і здобу́в ві́чне ви́куплення.

13Бо якщо́ кров теля́т і козлі́в та по́піл тели́ці че́рез окро́плення освя́чує оскве́рнених, щоб чи́сте було́ ті́ло,

14то тим бі́льше Кров Христа́, Котри́й Ду́хом Святи́м прині́с Себе́ непоро́чного Бо́гові, очи́стить со́вість на́шу від ме́ртвих діл для служі́ння Бо́гу живо́му і і́стинному!

Євангеліє

Мк. 12:13–17 Євангеліє від Марка

зач. 5413І посила́ють до Ньо́го де́кого з фарисе́їв та іродіа́н, щоб спійма́ти Його́ на сло́ві.

14Вони́ ж, прийшо́вши, гово́рять Йому́: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти справедли́вий і не пра́гнеш кому́-не́будь догоди́ти, бо не зважа́єш на осо́бу, а воі́стину навча́єш путі́ Бо́жої. Чи дозво́лено плати́ти пода́ток ке́сареві, чи ні? дава́ти нам чи не дава́ти?

15Але́ Він, зна́ючи ї́хнє лицемі́рство, сказа́в їм: що спокуша́єте Мене́? принесі́ть Мені́ дина́рій, щоб Мені́ ба́чити його́.

16Вони́ принесли́. Тоді́ гово́рить їм: чиє́ це зобра́ження і на́пис? Вони́ сказа́ли: ке́саря.

17Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: віддава́йте ке́сареве ке́сарю, а Бо́же Бо́гові. І дивува́лися Йому́.

Мк. 12:18–27 Євангеліє від Марка

зач. 5518По́тім прийшли́ до Ньо́го саддуке́ї, які́ ка́жуть, що нема́ воскресі́ння, і запита́ли Його́, ка́жучи:

19Учи́телю! Мойсе́й написа́в нам: якщо́ в ко́го помре́ брат і зали́шить жі́нку, а діте́й не зали́шить, то брат його́ хай ві́зьме жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му.

20Було́ сім браті́в: пе́рший взяв жі́нку, і поме́р, не залиши́вши діте́й.

21Взяв її́ дру́гий і поме́р, і він теж не залиши́в діте́й; і тре́тій так са́мо.

22Бра́ли її́ за себе́ се́меро і не залиши́ли діте́й. Пі́сля всіх поме́рла й жі́нка.

23О́тже, в час воскресі́ння, коли́ воскре́снуть, котро́го з них бу́де вона́ жі́нкою? Бо се́меро ма́ли її́ за жі́нку.

24Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: чи не тому́ ви й помиля́єтесь, що не зна́єте ні Писа́ння, ні си́ли Бо́жої?

25Бо, коли́ воскре́снуть з ме́ртвих, тоді́ не бу́дуть ні одру́жуватися, ні за́між вихо́дити, а бу́дуть, як А́нгели на небеса́х.

26А про ме́ртвих, що вони́ воскре́снуть, хіба́ не чита́ли ви в кни́зі Мойсе́я, як при купині́ Бог сказа́в Йому́: Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова?.

27Бог не є Бог ме́ртвих, а Бог живи́х. О́тже, ви ду́же помиля́єтесь.

Правв. Лк. 2:25–38 Євангеліє від Луки

зач. 825Був тоді́ в Ієрусали́мі чолові́к, на ім’я́ Симео́н. Він був муж пра́ведний та побо́жний, що чека́в уті́хи Ізра́їлевої, і Дух Святи́й був на ньо́му.

26Йому́ було́ прові́щено Ду́хом Святи́м, що він не поба́чить сме́рті, до́ки не поба́чить Христа́ Госпо́днього.

27І прийшо́в він, натхне́нний Ду́хом, у храм. І коли́ батьки́ принесли́ Немовля́ Іісу́са, щоб ви́конати над Ним зако́нний обря́д,

28він взяв Його́ на ру́ки, благослови́в Бо́га і сказа́в:

29ни́ні відпуска́єш раба́ Твого́, Влади́ко, за сло́вом Твої́м, з ми́ром,

30бо ба́чили о́чі мої́ спасі́ння Твоє́,

31яке́ Ти приготува́в пе́ред лице́м усі́х наро́дів,

32сві́тло на просві́тлення язи́чників і сла́ву наро́ду Твого́ Ізра́їля.

33Йо́сиф же і Ма́ти Його́ дивува́лися ска́заному про Ньо́го.

34І благослови́в їх Симео́н і сказа́в Марі́ї, Ма́тері Його́: ось, лежи́ть Цей на паді́ння і на встава́ння багатьо́х в Ізра́їлі і на знак спереча́ння, –

35і Тобі́ Самі́й меч про́йде ду́шу, – щоб відкри́лись по́мисли багатьо́х серде́ць.

36Тут була́ тако́ж А́нна проро́чиця, дочка́ Фануї́лова, з колі́на Асі́рова, яка́ досягла́ глибо́кої ста́рості, прожи́вши з чолові́ком пі́сля свого́ діво́цтва сім ро́ків,

37вдова́ ро́ків вісімдесяти́ чотирьо́х, яка́ не відхо́дила від хра́му, посто́м і моли́твою слу́жачи Бо́гові день і ніч.

38Прийшо́вши в той час, вона́ сла́вила Го́спода і говори́ла про Ньо́го всім, хто чека́в ви́зволення в Ієрусали́мі.