Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Марка
Глава 12
зач. 53 1 І поча́в говори́ти їм при́тчами: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і обні́с огоро́жею, і ви́копав виното́ку, і збудува́в ба́шту, і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.
2 І посла́в у свій час до виногра́дарів слугу́ – оде́ржати від виногра́дарів плоди́ з виногра́дника.
3 Вони́ ж, схопи́вши його́, би́ли, і відісла́ли ні з чим.
4 Зно́ву посла́в до них і́ншого слугу́; і тому́ камі́нням розби́ли го́лову і відпусти́ли з безче́стям.
5 І зно́ву і́ншого посла́в: і того́ вби́ли; і багатьо́х і́нших то би́ли, то вбива́ли.
6 Ма́ючи ж єди́ного си́на, улю́бленого свого́, наоста́нку посла́в і його́ до них, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.
7 Але́ виногра́дарі сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́м, уб’є́мо його́ і спа́дщина буде́ на́ша.
8 І, схопи́вши його́, вби́ли і ви́кинули геть з виногра́дника.
9 Що ж зро́бить госпо́дар виногра́дника? – При́йде і покара́є виногра́дарів сме́ртю, і відда́сть виногра́дник і́ншим.
10 Невже́ ви не чита́ли цього́ в Писа́нні: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним;
11 це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.
12 І намага́лися схопи́ти Його́, але́ побоя́лись наро́ду, бо зрозумі́ли, що про них сказа́в при́тчу; і, залиши́вши Його́, відійшли́.
зач. 54 13 І посила́ють до Ньо́го де́кого з фарисе́їв та іродіа́н, щоб спійма́ти Його́ на сло́ві.
14 Вони́ ж, прийшо́вши, гово́рять Йому́: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти справедли́вий і не пра́гнеш кому́-не́будь догоди́ти, бо не зважа́єш на осо́бу, а воі́стину навча́єш путі́ Бо́жої. Чи дозво́лено плати́ти пода́ток ке́сареві, чи ні? дава́ти нам чи не дава́ти?
15 Але́ Він, зна́ючи ї́хнє лицемі́рство, сказа́в їм: що спокуша́єте Мене́? принесі́ть Мені́ дина́рій, щоб Мені́ ба́чити його́.
16 Вони́ принесли́. Тоді́ гово́рить їм: чиє́ це зобра́ження і на́пис? Вони́ сказа́ли: ке́саря.
17 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: віддава́йте ке́сареве ке́сарю, а Бо́же Бо́гові. І дивува́лися Йому́.
зач. 55 18 По́тім прийшли́ до Ньо́го саддуке́ї, які́ ка́жуть, що нема́ воскресі́ння, і запита́ли Його́, ка́жучи:
19 Учи́телю! Мойсе́й написа́в нам: якщо́ в ко́го помре́ брат і зали́шить жі́нку, а діте́й не зали́шить, то брат його́ хай ві́зьме жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му.
20 Було́ сім браті́в: пе́рший взяв жі́нку, і поме́р, не залиши́вши діте́й.
21 Взяв її́ дру́гий і поме́р, і він теж не залиши́в діте́й; і тре́тій так са́мо.
22 Бра́ли її́ за себе́ се́меро і не залиши́ли діте́й. Пі́сля всіх поме́рла й жі́нка.
23 О́тже, в час воскресі́ння, коли́ воскре́снуть, котро́го з них бу́де вона́ жі́нкою? Бо се́меро ма́ли її́ за жі́нку.
24 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: чи не тому́ ви й помиля́єтесь, що не зна́єте ні Писа́ння, ні си́ли Бо́жої?
25 Бо, коли́ воскре́снуть з ме́ртвих, тоді́ не бу́дуть ні одру́жуватися, ні за́між вихо́дити, а бу́дуть, як А́нгели на небеса́х.
26 А про ме́ртвих, що вони́ воскре́снуть, хіба́ не чита́ли ви в кни́зі Мойсе́я, як при купині́ Бог сказа́в Йому́: Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова?.
27 Бог не є Бог ме́ртвих, а Бог живи́х. О́тже, ви ду́же помиля́єтесь.
зач. 56 28 Оди́н з кни́жників, слу́хаючи, як вони́ спереча́лися, і поба́чивши, що до́бре Іісу́с відповіда́в їм, спита́в Його́: яка́ пе́рша з усі́х за́повідей?
29 Іісу́с відповіда́в йому́: пе́рша з усі́х за́повідей: слу́хай, Ізра́їлю! Госпо́дь Бог наш є Госпо́дь єди́ний;
30 і возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ всім се́рцем твої́м, і всіє́ю душе́ю твоє́ю, і всім розумі́нням твої́м, і всіє́ю си́лою твоє́ю, – ось пе́рша за́повідь!.
31 Дру́га поді́бна до не́ї: возлюби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́. І́ншої бі́льшої за ці за́повіді нема́.
32 Кни́жник сказа́в Йому́: до́бре, Учи́телю! Ти і́стину сказа́в, що оди́н є Бог, і нема́ і́ншого, крім Ньо́го;
33 і люби́ти Його́ всім се́рцем, і всім ро́зумом, і всіє́ю душе́ю, і всіє́ю си́лою, і люби́ти бли́жнього, як само́го себе́, є бі́льше за всі всеспа́лення і же́ртви.
34 Іісу́с, поба́чивши, що він розу́мно відповіда́в, сказа́в йому́: недале́ко ти від Ца́рства Бо́жого. Пі́сля то́го ніхто́ не насмі́лився пита́ти Його́.
35 Продо́вжуючи вчи́ти в хра́мі, Іісу́с говори́в: як ка́жуть кни́жники, що Христо́с є Син Дави́дів?
36 Бо сам Дави́д сказа́в Ду́хом Святи́м: сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х.
37 О́тже, сам Дави́д назива́є Його́ Го́сподом: як же Він Син йому́? І бага́то наро́ду слу́хало Його́ з насоло́дою.
зач. 57 38 І говори́в їм у вченні́ Свої́м: стережі́ться кни́жників, які́ лю́блять ходи́ти в до́вгому о́дязі і прийма́ти віта́ння на наро́дних зібрання́х,
39 сиді́ти спе́реду в синаго́гах і возлежа́ти на пе́ршому мі́сці на бенке́тах, –
40 ці, котрі́ поїда́ють доми́ вдів і лицемі́рно до́вго мо́ляться, при́ймуть найтя́жче осу́дження.
41 І сів Іісу́с про́ти скарбни́ці і спостеріга́в, як наро́д кладе́ гро́ші в скарбни́цю. Чима́ло замо́жних кла́ли бага́то.
42 Прийшла́ одна́ бі́дна вдова́ і покла́ла дві ле́пти, то́бто кодра́нт.
43 Покли́кавши у́чнів Свої́х, Іісу́с сказа́в їм: і́стинно кажу́ вам, що ця бі́дна вдова́ покла́ла бі́льше за всіх, хто клав у скарбни́цю,
44 бо всі кла́ли з доста́тку свого́, а вона́ від неста́тків свої́х покла́ла все, що ма́ла, весь прожи́ток свій.