Читання дняпонеділок
На літургії
Апостол
Як. 2:14–26 Соборне послання Якова
зач. 5314Яка́ ко́ристь, бра́ття мої́, коли́ хто гово́рить, що він ма́є ві́ру, а діл не ма́є? Чи мо́же ця ві́ра спасти́ його́?
15Якщо́ брат або сестра́ нагі́ і не ма́ють де́нного прожи́тку,
16а хто-не́будь з вас ска́же їм: йдіть з ми́ром, грі́йтесь і ї́жте, але́ не дасть їм потрі́бного для ті́ла, яка́ ко́ристь?
17Так са́мо й ві́ра, якщо́ не ма́є діл, сама́ по собі́ ме́ртва.
18Але́ ска́же хто-не́будь: ти ма́єш ві́ру, а я ма́ю діла́: покажи́ мені́ ві́ру твою́ без діл твої́х, а я покажу́ тобі́ ві́ру мою́ із діл мої́х.
19Ти ві́руєш, що Бог єди́н: до́бре ро́биш; і де́мони ві́рують і тремтя́ть.
20Але́ чи хо́чеш ти зна́ти, легкова́жна люди́но, що ві́ра без діл ме́ртва?
21Хіба́ не діла́ми ви́правдався Авраа́м, оте́ць наш, покла́вши на жерто́вник си́на свого́ Ісаа́ка?
22Чи ба́чиш, що ві́ра сприя́ла діла́м його́, і діла́ми ві́ра досягла́ доскона́лості?
23І спо́внилось сло́во Писа́ння: ві́рував Авраа́м Бо́гові, і це вміни́лось йому́ в пра́ведність, і він на́званий дру́гом Бо́жим.
24Чи ба́чите, що люди́на виправдо́вується діла́ми, а не ті́льки ві́рою?
25Так са́мо і блудни́ця Раа́в хіба́ не діла́ми ви́правдалась, прийня́вши підглядачі́в і ви́вівши їх і́ншою доро́гою?
26Бо, як ті́ло без ду́ху ме́ртве, так і ві́ра без діл ме́ртва.
Вмц. Гал. 3:23–29 Послання до Галатів
зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.
Євангеліє
Мк. 9:42–10:1 Євангеліє від Марка
зач. 429:42А хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих в Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь жорнови́й на ши́ю і ки́нули його́ в мо́ре.
43І якщо́ спокуша́є тебе́ рука́ твоя́, відітни́ її́: кра́ще тобі́ калі́кою ввійти́ в життя́, ніж з двома́ рука́ми йти в геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,
44де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.
45І якщо́ нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відітни́ її́; кра́ще тобі́ криви́м увійти́ в життя́, ніж з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,
46де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.
47І якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в Ца́рство Бо́же, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогне́нну,
48де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.
49Бо ко́жний вогне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва сі́ллю осоли́ться.
50Сіль – до́бра річ; а якщо́ сіль несоло́на бу́де, чим ви її́ попра́вите? Ма́йте сіль у собі́, і ма́йте мир між собо́ю.
10:1Ви́йшовши зві́дти, прихо́дить у краї́ Іуде́йські за Іорда́нською стороно́ю. Зно́ву збира́ється до Ньо́го наро́д, і, за зви́чаєм Свої́м, Він зно́ву вчив їх.
Вмц. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки
зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.
37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром
38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.
39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.
40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.
41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,
42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?
43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.
44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;
45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;
46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.
47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.
48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.
49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?
50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.