Читання днявівторок

На літургії

Апостол

Як. 3:1–10 Соборне послання Якова

зач. 541Бра́ття мої́! Не бага́то хто става́йте вчителя́ми, зна́ючи, що ми підпадемо́ під бі́льше осу́дження,

2бо всі ми бага́то грішимо́. Хто не гріши́ть сло́вом, той доскона́ла люди́на, яка́ мо́же прибо́ркати і все ті́ло.

3Ось, ми вклада́ємо вузде́чки в рот ко́ням, щоб вони́ слу́хались нас, і керу́ємо всім ті́лом ї́хнім.

4Ось, і кораблі́, хоч які́ вони́ вели́кі і як но́сяться си́льними вітра́ми, та невели́ким кермо́м спрямо́вуються, куди́ хо́че керма́нич;

5так і язи́к – невели́кий член, але́ бага́то чи́нить. Подиви́сь, невели́кий вого́нь як бага́то рече́й запа́лює!

6І язи́к – вого́нь, прикра́са непра́вди; язи́к поста́влений так між на́шими чле́нами, що скверни́ть усе́ ті́ло і запа́лює круг життя́, бу́дучи сам запа́люваний від геє́ни.

7Бо вся́ке єство́ зві́рів і птахі́в, плазуні́в і морськи́х твари́н прибо́ркується і прибо́ркане людськи́м єство́м,

8а язика́ вгамува́ти ніхто́ з люде́й не мо́же: це – нестри́мне зло; він по́вний отру́ти смертоно́сної.

9Ним благословля́ємо Бо́га і Отця́, і ним проклина́ємо люде́й, ство́рених за подо́бою Бо́жою.

10З тих са́мих уст вихо́дить благослові́ння і прокля́ття: не пови́нно, бра́ття мої́, щоб це було́ так.

і за середу (під зачало) Як. 3:11–4:6 Соборне послання Якова

зач. 553:11Хіба́ з одно́го джерела́ тече́ соло́дка і гірка́ вода́?

12Не мо́же, бра́ття мої́, смоко́вниця роди́ти масли́ни, або́ виногра́дна лоза́ – смо́кви. Та́кож і з одно́го джерела́ не мо́же вилива́тися соло́на і соло́дка вода́.

13Хто му́дрий і розу́мний між ва́ми, докажи́ це на ді́лі до́брою поведі́нкою з му́дрою ла́гідністю.

14Але́ якщо́ у ва́шому се́рці ви ма́єте гірку́ за́здрість і сварли́вість, то не хвалі́ться і не кри́вдіть і́стини.

15Це не є му́дрість, яка́ вихо́дить зви́ще, а земна́, душе́вна, бісі́вська,

16бо де за́здрість і сварли́вість, там безла́ддя і все пога́не.

17А му́дрість, яка́ схо́дить зви́ще, по пе́рше, чи́ста, по́тім ми́рна, ла́гідна, покі́рлива, по́вна милосе́рдя і до́брих плоді́в, безпри́страсна і нелицемі́рна.

18Плід же пра́вди у ми́рі сі́ється у тих, які́ бережу́ть мир.

4:1Зві́дки у вас ворожне́ча і чва́ри? чи не зві́дси, від при́страстей ва́ших, що вою́ють у чле́нах ва́ших?

2Бажа́єте – і не ма́єте; вбива́єте і за́здрите – і не мо́жете досягти́; сва́ритесь і ворогу́єте – і не ма́єте, бо не про́сите.

3Про́сите, і не отри́муєте, тому́ що про́сите не на добро́, а щоб ужи́ти для при́страстей ва́ших.

4Перелю́бники і перелю́бниці! чи не зна́єте, що дру́жба зі сві́том є ворогува́ння про́ти Бо́га? О́тже, хто хо́че бу́ти дру́гом сві́тові, той стає́ во́рогом Бо́гові.

5Чи ви ду́маєте, що даре́мно Писа́ння гово́рить: до ре́вності лю́бить дух, яки́й живе́ в нас.

6Але́ тим бі́льшу дає́ благода́ть; тому́ й ска́зано: Бог го́рдим проти́виться, а смире́нним дає́ благода́ть.

Мчч. Еф. 6:10–17 Послання до Ефесян

зач. 23310Наре́шті, бра́ття мої́, змі́цнюйтесь Го́сподом і могу́тністю си́ли Його́.

11Одягні́ться в по́вну збро́ю Бо́жу, щоб вам мо́жна було́ ста́ти про́ти хи́трощів дия́вольських,

12бо на́ша боротьба́ не про́ти кро́ві і пло́ті, а про́ти нача́льств, про́ти власте́й, про́ти світоправи́телів те́мряви ві́ку цього́, про́ти ду́хів зло́би піднебе́сних.

13Для цьо́го приймі́ть по́вну збро́ю Бо́жу, щоб ви змогли́ протистоя́ти в день злий і, все подола́вши, ви́стояти.

14Ото́ж ста́ньте, підпереза́вши чре́сла ва́ші і́стиною і одягну́вшись у броню́ пра́ведності,

15і взу́вши но́ги в гото́вність благовіствува́ти мир;

16а по́над усе́ візьмі́ть щит ві́ри, яки́м змо́жете погаси́ти всі розпе́чені стрі́ли лука́вого;

17і шоло́м спасі́ння візьмі́ть, і меч духо́вний, що є сло́во Бо́же.

Євангеліє

Мк. 10:2–12 Євангеліє від Марка

зач. 432Підійшли́ фарисе́ї і запита́ли, спокуша́ючи Його́: чи дозво́лено чолові́кові розлуча́тися з жі́нкою?

3Він сказа́в їм у ві́дповідь: що вам запові́в Мойсе́й?

4Вони́ сказа́ли: Мойсе́й дозво́лив писа́ти розвідни́й лист і розлуча́тись.

5Іісу́с відпові́в їм: че́рез жорстокосе́рдість ва́шу він написа́в вам цю за́повідь.

6На поча́тку ж творі́ння, Бог створи́в чолові́ка і жі́нку.

7Тому́ зали́шить чолові́к ба́тька свого́ і ма́тір

8і прилі́питься до жі́нки своє́ї, і бу́дуть обо́є одніє́ю пло́ттю; так що вони́ вже не дво́є, а одна́ плоть.

9О́тже, що Бог поєдна́в, того́ люди́на хай не розлуча́є.

10У до́мі у́чні Його́ зно́ву запита́ли Його́ про те са́ме.

11Він сказа́в їм: хто розлу́читься з жі́нкою своє́ю та одру́житься з і́ншою, той перелю́бствує з нею.

зач. 4412І якщо́ жі́нка розлу́читься з чолові́ком свої́м і ви́йде за і́ншого, перелю́бствує.

і за середу (під зачало) Мк. 10:11–16 Євангеліє від Марка

11Він сказа́в їм: хто розлу́читься з жі́нкою своє́ю та одру́житься з і́ншою, той перелю́бствує з нею.

зач. 4412І якщо́ жі́нка розлу́читься з чолові́ком свої́м і ви́йде за і́ншого, перелю́бствує.

13Прино́сили до Ньо́го діте́й, щоб Він доторкну́вся до них; у́чні ж не допуска́ли тих, що прино́сили.

14Поба́чивши те, Іісу́с обу́рився і сказа́в їм: дозво́льте ді́тям прихо́дити до Ме́не і не забороня́йте їм, бо таки́х є Ца́рство Бо́же.

15І́стинно кажу́ вам: хто не при́йме Ца́рства Бо́жого, як дити́на, той не ввійде́ в ньо́го.

16І, обня́вши їх, покла́в ру́ки на них і благослови́в їх.

Мчч. Лк. 21:12–19 Євангеліє від Луки

зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.

13І бу́де це вам для сві́дчення.

14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,

15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.

16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;

17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,

18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –

19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.