Читання днясереда
На 1-му часі
Євр. 1:1–12 Послання до Євреїв
зач. 3031Бог, Котри́й багаторазо́во й різномані́тно говори́в зда́вна отця́м че́рез проро́ків,
2в оста́нні ці дні говори́в нам че́рез Си́на, Котро́го поста́вив спадкоє́мцем усьо́го, че́рез Котро́го і віки́ створи́в.
3Цей, бу́дучи ся́йво сла́ви і о́браз іпоста́сі Його́ і трима́ючи все сло́вом си́ли Своє́ї, здійсни́вши Собо́ю очи́щення гріхі́в на́ших, сів право́руч (престо́лу) ве́личі на висоті́.
4Бу́дучи насті́льки переве́ршуючим А́нгелів, наскі́льки славні́ше над ни́ми успадкува́в ім’я́.
5Бо кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: Ти – Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́? І ще: Я бу́ду Йому́ Отце́м, і Він бу́де Мені́ Си́ном?
6Та́кож, коли́ вво́дить Перворо́дного у все́світ, промовля́є: і хай покло́няться Йому́ всі А́нгели Бо́жі.
7Про Анге́лів ска́зано: Ти тво́риш А́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми пломені́ючий вого́нь.
8А про Си́на: престо́л Твій, Бо́же, у вік ві́ку; жезл ца́рства Твого́ – жезл правоти́.
9Ти полюби́в пра́вду і знена́видів беззако́ння, тому́ пома́зав Тебе́, Бо́же, Бог Твій єле́єм ра́дості бі́льше спі́льників Твої́х..
зач. 30410І: на поча́тку Ти, Го́споди, заснува́в зе́млю, і небеса́ – ді́ло рук Твої́х;
11вони́ заги́нуть, а Ти перебува́єш, і всі постарі́ють, як ри́за,
12і як оде́жу зго́рнеш їх, і змі́няться; але́ Ти Той са́мий, і літа́ Твої́ не скінча́ться.
Мф. 1:18–25 Євангеліє від Матфея
зач. 218Різдво́ Іісу́са Христа́ було́ так: по зару́ченні Ма́тері Його́ Марі́ї з Йо́сифом, перш ніж зійти́ся їм, ви́явилось, що Вона́ має в утро́бі від Ду́ха Свято́го.
19Йо́сиф же, муж Її, бу́дучи пра́ведним і не бажа́ючи осла́вити Її, хоті́в тає́мно відпусти́ти Її.
20Але коли́ він поми́сливце, – ось, А́нгел Госпо́дній з’яви́вся йому́ у сні і сказа́в: Йо́сифе, си́ну Дави́дів! не бі́йся прийня́ти Марі́ю, жону́ твою́, бо наро́джене в Ній є від Ду́ха Свято́го;
21наро́дить же Си́на, і наре́чеш Йо́му ім’я́ Іісу́с; бо Він спасе́ люде́й Свої́х від гріхі́в ї́хніх.
22А все це ста́лося, щоб збуло́ся ска́зане Го́сподом че́рез проро́ка, яки́й гово́рить:
23ось, Ді́ва в утро́бі при́йме і наро́дить Си́на, і даду́ть ім’я́ Йому́ Еммануї́л, що означа́є: з на́ми Бог.
24Проки́нувшись, Йо́сиф зроби́в, як звелі́в йому́ А́нгел Госпо́дній, і прийня́в жону́ свою́,
25і не зна́в Її́. І ось Вона́ народи́ла Си́на Свого́ пе́рвенця, і він назва́в Його́ і́менем Іісу́с.
На 3-му часі
Гал. 3:23–29 Послання до Галатів
зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.
Лк. 2:1–20 Євангеліє від Луки
зач. 51У ті дні ви́йшов від ке́саря А́вгуста нака́з зроби́ти пере́пис по всій землі́.
2Цей пере́пис був пе́рший за правлі́ння Квірі́нія Сі́рією.
3І всі йшли записа́тися, ко́жен до свого́ мі́ста.
4Пішо́в та́кож і Йо́сиф з Галіле́ї, з мі́ста Назаре́та, в Іуде́ю, в мі́сто Дави́дове, що зве́ться Віфлеє́м, бо він був з до́му і ро́ду Дави́дового,
5записа́тися з Марі́єю, зару́ченою з ним жі́нкою, яка́ була́ вагі́тна.
6Коли́ ж вони́ були́ там, прийшо́в час роди́ти Їй;
7і народи́ла Си́на Свого́ Пе́рвенця, і сповила́ Його́, і покла́ла Його́ в я́сла, бо не було́ їм мі́сця в гости́ниці.
8У тій стороні́ були́ на по́лі пастухи́, які́ ночува́ли і стерегли́ ота́ру свою́.
9Ра́птом з’яви́вся їм А́нгел Госпо́дній, і сла́ва Госпо́дня осія́ла їх; зляка́лися вони́ стра́хом вели́ким.
10І сказа́в їм А́нгел: не бі́йтеся; я сповіща́ю вам вели́ку ра́дість, яка́ бу́де всім лю́дям:
11бо ни́ні народи́вся вам у мі́сті Дави́довому Спаси́тель, Котри́й є Христо́с Госпо́дь;
12і ось вам озна́ка: ви зна́йдете спови́те Немовля́, Яке́ лежа́тиме в я́слах.
13І відра́зу з’яви́лося з А́нгелом числе́нне во́їнство небе́сне, яке́ сла́вило Бо́га і виголо́шувало:
14сла́ва у ви́шніх Бо́гові і на землі́ мир, в лю́дях благоволі́ння!
15Коли́ А́нгели відійшли́ від них на не́бо, пастухи́ сказа́ли оди́н о́дному: пі́демо до Віфлеє́му і поди́вимось, що там ста́лося, про що сповісти́в нам Госпо́дь.
16І, поспіши́вши, прийшли́ і знайшли́ Марі́ю та Йо́сифа, і Немовля́, Яке́ лежа́ло в я́слах.
17Поба́чивши ж, розповіли́ про те, що було́ спові́щено їм про Немовля́ Це.
18І всі, хто чув, дивува́лися тому́, що розповіда́ли їм пастухи́.
19А Марі́я зберіга́ла всі слова́ ці, склада́ючи в се́рці Свої́м.
зач. 620Пастухи́ ж поверну́лись, сла́влячи і хва́лячи Бо́га за все те, що чу́ли й ба́чили, як було́ ска́зано їм.
На 6-му часі
Євр. 1:10–2:3 Послання до Євреїв
зач. 3041:10І: на поча́тку Ти, Го́споди, заснува́в зе́млю, і небеса́ – ді́ло рук Твої́х;
11вони́ заги́нуть, а Ти перебува́єш, і всі постарі́ють, як ри́за,
12і як оде́жу зго́рнеш їх, і змі́няться; але́ Ти Той са́мий, і літа́ Твої́ не скінча́ться.
13Кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки не покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?
14Чи не всі вони́ є службо́ві ду́хи, що посила́ються служи́ти тим, які́ ма́ють успадкува́ти спасі́ння?
2:1Тому́ ми пови́нні бу́ти особли́во ува́жні до то́го, що чу́ли, щоб не відпа́сти.
зач. 3052Бо коли́ сло́во, спові́щене че́рез А́нгелів, було́ тверде́, і вся́кий зло́чин і непо́слух оде́ржували справедли́ву ка́ру,
3то як ми уни́кнемо, не подба́вши про таке́ спасі́ння, яке́, бу́дучи споча́тку пропові́дане Го́сподом, стве́рдилось у нас ти́ми, хто чув від Ньо́го,
Мф. 2:1–12 Євангеліє від Матфея
зач. 31Коли́ ж Іісу́с народи́вся у Віфлеє́мі Іуде́йському у дні царя́ І́рода, прийшли́ до Ієрусали́ма волхви́ зі схо́ду і ка́жуть:
2де є наро́джений Цар Іуде́йський? бо ми ба́чили зі́рку Його́ на схо́ді і прийшли́ поклони́тися Йому́.
3Почу́вши це, І́род цар стриво́жився, і весь Ієрусали́м з ним.
4І, зібра́вши всіх первосвяще́нників і кни́жників наро́дних, пита́в у них: де нале́жить народи́тися Христу́?
5Вони́ ж сказа́ли йому́: у Віфлеє́мі Іуде́йському, бо так напи́сано че́рез проро́ка:
6і ти, Віфлеє́ме, зе́мле Іу́дина, нічи́м не ме́нший воєво́дств Іу́диних; бо з те́бе ви́йде Вождь, Котри́й упасе́ наро́д Мій, Ізра́їля.
7Тоді́ І́род, тає́мно покли́кавши волхві́в, ви́відав від них час з’я́влення зі́рки
8і, посла́вши їх до Віфлеє́му, сказа́в: піді́ть, стара́нно розві́дайте про Немовля́ і, коли зна́йдете, сповісті́ть мене́, щоб і мені́ піти́ поклони́тися Йому́.
9Вони́, ви́слухавши царя́, пішли́. І ось зі́рка, яку́ ба́чили вони́ на схо́ді, йшла́ пе́ред ни́ми, аж по́ки наре́шті прийшла́ і зупини́лась над мі́сцем, де було́ Немовля́.
10Поба́чивши зі́рку, вони́ зраді́ли ра́дістю ду́же вели́кою,
11і, увійшо́вши в дім, поба́чили Немовля́ з Марі́єю, Ма́тір’ю Його́, і, впа́вши, поклони́лися Йому́; і, відкри́вши скарби́ свої́, принесли́ Йому́ дари́: зо́лото, ла́дан і сми́рну.
12І, оде́ржавши у сні одкрове́ння не поверта́тися до І́рода, і́ншою доро́гою відійшли́ в свою́ краї́ну.
На 9-му часі
Євр. 2:11–18 Послання до Євреїв
зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:
12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.
13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.
14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,
15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.
16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.
17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.
18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.
Мф. 2:13–23 Євангеліє від Матфея
зач. 413Коли́ ж вони́ відійшли́, – ось, А́нгел Госпо́дній з’явля́ється у сні Йо́сифу і гово́рить: вста́нь, візьми́ Немовля́ і Ма́тір Його́ та біжи́ в Єги́пет, і будь там, до́ки не скажу́ тобі́, бо І́род хо́че шука́ти Немовля́, щоб погуби́ти Його́.
14Він встав, взяв Немовля́ і Ма́тір Його́ вночі́ і пішо́в у Єги́пет,
15і там був до сме́рті І́рода, щоб збуло́ся ска́зане Го́сподом че́рез проро́ка, котри́й гово́рить: з Єги́пту покли́кав Я Си́на Мого́.
16Тоді́ І́род, поба́чивши себе́ осмі́яним волхва́ми, ду́же розгні́вався, і посла́в повбива́ти усі́х немовля́т у Віфлеє́мі і в усі́х око́лицях його́, від двох ро́ків і ме́нше, відпові́дно до ча́су, про яки́й ви́відав у волхві́в.
17Тоді́ збуло́ся ска́зане че́рез проро́ка Ієремі́ю, котри́й гово́рить:
18го́лос в Ра́мі чу́ти, плач і рида́ння та голосі́ння вели́ке: Рахі́ль пла́че за ді́тьми свої́ми і не хо́че вті́шитись, бо їх нема́.
19По сме́рті ж І́рода, – ось, А́нгел Госпо́дній у сні з’явля́ється Йо́сифові в Єги́пті
20і гово́рить: встань, візьми́ Немовля́ і Ма́тір Його́ і йди в зе́млю Ізра́їлеву, бо вже поме́рли ті, що шука́ли ду́шу Немовля́ти.
21Він встав, взяв Немовля́ і Ма́тір Його́ і прийшо́в у зе́млю Ізра́їлеву.
22Почу́вши ж, що Архела́й ца́рствує в Іуде́ї за́мість І́рода, ба́тька свого́, побоя́вся йти туди́, а, оде́ржавши у сні одкрове́ння, пішо́в у зе́млю Галіле́йську
23і, прийшо́вши, осели́вся в мі́сті, яке́ зве́ться Назаре́т, щоб збуло́ся ска́зане че́рез проро́ків, що Він Назоре́єм нарече́ться.
На літургії
Апостол
Євр. 1:1–12 Послання до Євреїв
зач. 3031Бог, Котри́й багаторазо́во й різномані́тно говори́в зда́вна отця́м че́рез проро́ків,
2в оста́нні ці дні говори́в нам че́рез Си́на, Котро́го поста́вив спадкоє́мцем усьо́го, че́рез Котро́го і віки́ створи́в.
3Цей, бу́дучи ся́йво сла́ви і о́браз іпоста́сі Його́ і трима́ючи все сло́вом си́ли Своє́ї, здійсни́вши Собо́ю очи́щення гріхі́в на́ших, сів право́руч (престо́лу) ве́личі на висоті́.
4Бу́дучи насті́льки переве́ршуючим А́нгелів, наскі́льки славні́ше над ни́ми успадкува́в ім’я́.
5Бо кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: Ти – Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́? І ще: Я бу́ду Йому́ Отце́м, і Він бу́де Мені́ Си́ном?
6Та́кож, коли́ вво́дить Перворо́дного у все́світ, промовля́є: і хай покло́няться Йому́ всі А́нгели Бо́жі.
7Про Анге́лів ска́зано: Ти тво́риш А́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми пломені́ючий вого́нь.
8А про Си́на: престо́л Твій, Бо́же, у вік ві́ку; жезл ца́рства Твого́ – жезл правоти́.
9Ти полюби́в пра́вду і знена́видів беззако́ння, тому́ пома́зав Тебе́, Бо́же, Бог Твій єле́єм ра́дості бі́льше спі́льників Твої́х..
зач. 30410І: на поча́тку Ти, Го́споди, заснува́в зе́млю, і небеса́ – ді́ло рук Твої́х;
11вони́ заги́нуть, а Ти перебува́єш, і всі постарі́ють, як ри́за,
12і як оде́жу зго́рнеш їх, і змі́няться; але́ Ти Той са́мий, і літа́ Твої́ не скінча́ться.
Євангеліє
Лк. 2:1–20 Євангеліє від Луки
зач. 51У ті дні ви́йшов від ке́саря А́вгуста нака́з зроби́ти пере́пис по всій землі́.
2Цей пере́пис був пе́рший за правлі́ння Квірі́нія Сі́рією.
3І всі йшли записа́тися, ко́жен до свого́ мі́ста.
4Пішо́в та́кож і Йо́сиф з Галіле́ї, з мі́ста Назаре́та, в Іуде́ю, в мі́сто Дави́дове, що зве́ться Віфлеє́м, бо він був з до́му і ро́ду Дави́дового,
5записа́тися з Марі́єю, зару́ченою з ним жі́нкою, яка́ була́ вагі́тна.
6Коли́ ж вони́ були́ там, прийшо́в час роди́ти Їй;
7і народи́ла Си́на Свого́ Пе́рвенця, і сповила́ Його́, і покла́ла Його́ в я́сла, бо не було́ їм мі́сця в гости́ниці.
8У тій стороні́ були́ на по́лі пастухи́, які́ ночува́ли і стерегли́ ота́ру свою́.
9Ра́птом з’яви́вся їм А́нгел Госпо́дній, і сла́ва Госпо́дня осія́ла їх; зляка́лися вони́ стра́хом вели́ким.
10І сказа́в їм А́нгел: не бі́йтеся; я сповіща́ю вам вели́ку ра́дість, яка́ бу́де всім лю́дям:
11бо ни́ні народи́вся вам у мі́сті Дави́довому Спаси́тель, Котри́й є Христо́с Госпо́дь;
12і ось вам озна́ка: ви зна́йдете спови́те Немовля́, Яке́ лежа́тиме в я́слах.
13І відра́зу з’яви́лося з А́нгелом числе́нне во́їнство небе́сне, яке́ сла́вило Бо́га і виголо́шувало:
14сла́ва у ви́шніх Бо́гові і на землі́ мир, в лю́дях благоволі́ння!
15Коли́ А́нгели відійшли́ від них на не́бо, пастухи́ сказа́ли оди́н о́дному: пі́демо до Віфлеє́му і поди́вимось, що там ста́лося, про що сповісти́в нам Госпо́дь.
16І, поспіши́вши, прийшли́ і знайшли́ Марі́ю та Йо́сифа, і Немовля́, Яке́ лежа́ло в я́слах.
17Поба́чивши ж, розповіли́ про те, що було́ спові́щено їм про Немовля́ Це.
18І всі, хто чув, дивува́лися тому́, що розповіда́ли їм пастухи́.
19А Марі́я зберіга́ла всі слова́ ці, склада́ючи в се́рці Свої́м.
зач. 620Пастухи́ ж поверну́лись, сла́влячи і хва́лячи Бо́га за все те, що чу́ли й ба́чили, як було́ ска́зано їм.