Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Марка

Глава 9

1 І сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що де́які з тих, які́ стоя́ть тут, не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же, що прийшло́ в си́лі.

зач. 38 2 І че́рез шість днів взяв Іісу́с Петра́, Я́кова та Іоа́нна, і ви́вів їх одни́х на го́ру висо́ку, і преобрази́вся пе́ред ни́ми:

3 о́дяг Його́ став блиску́чим, ду́же бі́лим, мов сніг, як біли́льник не мо́же ви́білити на землі́.

4 І з’яви́вся їм Ілля́ з Мойсе́єм; і розмовля́ли з Іісу́сом.

5 При цьо́му Петро́ сказа́в Іісу́сові: Равві́! до́бре нам тут бу́ти; зро́бимо три наме́ти: Тобі́ оди́н, Мойсе́єві оди́н, та Іллі́ оди́н.

6 Бо не знав, що сказа́ти; тому́ що страх охопи́в їх.

7 І з’яви́лась хма́ра і огорну́ла їх, і зійшо́в го́лос з хма́ри, ка́жучи: Цей є Син Мій Улю́блений; Його́ слу́хайте.

8 І, ра́птом подиви́вшись навкруги́, ніко́го вже з собо́ю не ба́чили, крім одного́ Іісу́са.

9 Коли́ ж вони́ схо́дили з гори́, Він наказа́в їм ніко́му не розка́зувати про те, що ба́чили, до́ки Син Людськи́й не воскре́сне з ме́ртвих.

зач. 39 10 І вони́ утри́мали в собі́ це сло́во, пита́ючи оди́н о́дного, що зна́чить: воскре́снути з ме́ртвих.

11 І спита́ли Його́: як же кни́жники гово́рять, що рані́ше нале́жить прийти́ Іллі́?

12 Він же відповіда́в їм: пра́вда, Ілля́ пови́нен прийти́ рані́ше і приготува́ти все; і Си́нові Людсько́му, як напи́сано про Ньо́го, нале́жить бага́то постражда́ти і бу́ти знева́женим.

13 Але́ кажу́ вам, що Ілля́ прийшо́в, і вчини́ли з ним, як хоті́ли, як напи́сано про ньо́го.

14 Прийшо́вши до у́чнів, поба́чив бага́то наро́ду бі́ля них і кни́жників, які́ спереча́лися з ни́ми.

15 І відра́зу, поба́чивши Його́, весь наро́д здивува́вся, і, підбіга́ючи, віта́ли Його́.

16 Він запита́в кни́жників: про що спереча́єтеся з ни́ми?

зач. 40 17 Оди́н з наро́ду сказа́в у ві́дповідь: Учи́телю! я приві́в до Те́бе мого́ си́на, одержи́мого ду́хом німи́м:

18 де ті́льки нападе́ на ньо́го, ки́дає його́ на зе́млю, і він пуска́є пі́ну, і скрего́че зуба́ми свої́ми, і ціпені́є. Я каза́в у́чням Твої́м, щоб ви́гнали його́, та вони́ не змогли́.

19 Відповіда́ючи йому́, Іісу́с сказа́в: о, ро́де неві́рний! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки бу́ду терпі́ти вас? Приведі́ть його́ до Ме́не.

20 І привели́ його́ до Ньо́го. Як ті́льки біснува́тий поба́чив Його́, дух стрясну́в його́; він упа́в на зе́млю і валя́вся, пуска́ючи пі́ну.

21 Іісу́с запита́в ба́тька його́: як давно́ це ста́лося з ним? Він сказа́в: з дити́нства;

22 ду́же ча́сто дух ки́дав його́ у вого́нь і у во́ду, щоб згуби́ти його́; але́, якщо́ щось мо́жеш, змилосе́рдься над на́ми, допоможи́ нам.

23 Іісу́с сказа́в йому́: якщо́ хоч тро́хи мо́жеш ві́рувати, все можли́ве ві́руючому.

24 І відра́зу ба́тько о́трока ви́крикнув крізь сльо́зи: ві́рую, Го́споди! допоможи́ моє́му неві́р’ю.

25 Іісу́с, поба́чивши, що збіга́ється наро́д, заборони́в ду́хові нечи́стому, сказа́вши йому́: ду́ше німи́й і глухи́й! Я тобі́ велю́: ви́йди з ньо́го і бі́льше не входь у ньо́го.

26 І, скри́кнувши та си́льно стрясну́вши його́, ви́йшов; і він став, на́че ме́ртвий, так що бага́то хто говори́ли, що він поме́р.

27 Але́ Іісу́с, взя́вши його́ за ру́ку, підня́в його́; і він встав.

28 Коли́ Іісу́с увійшо́в у дім, у́чні спита́ли Його́ на самоті́: чому́ ми не могли́ ви́гнати його́?

29 І сказа́в їм: цей рід не мо́же ви́йти іна́кше, як від моли́тви і по́сту.

30 Ви́йшовши зві́дти, прохо́дили че́рез Галіле́ю, і Він не хоті́в, щоб хто дові́дався.

31 Бо вчив у́чнів Свої́х і говори́в їм, що Си́на Людсько́го ви́дано бу́де до рук людськи́х і вб’ю́ть Його́, і, вби́тий, Він на тре́тій день воскре́сне.

32 Але́ вони́ не розумі́ли цих слів, а запита́ти Його́ боя́лися.

зач. 41 33 Прийшо́в до Капернау́ма; і коли́ був у до́мі, запита́в їх: про що доро́гою ви міркува́ли між собо́ю?

34 Вони́ мовча́ли; бо доро́гою міркува́ли між собо́ю, хто бі́льший.

35 І, сі́вши, покли́кав дванадцятьо́х і сказа́в їм: хто хо́че бу́ти пе́ршим, хай бу́де з усі́х оста́ннім і всім слуго́ю.

36 І, взя́вши дитя́, поста́вив його́ посере́д них і, обня́вши його́, сказа́в їм:

37 хто при́йме в ім’я́ Моє́ одного́ з таки́х діте́й, той Мене́ прийма́є; а хто Мене́ при́йме, той не Мене́ прийма́є, а Того́, Хто посла́в Мене́.

38 При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Учи́телю! ми ба́чили чолові́ка, яки́й Твої́м і́менем виганя́є бі́сів, а не хо́дить за на́ми; і заборони́ли йому́, бо не хо́дить за на́ми.

39 Іісу́с сказа́в: не забороня́йте йому́, бо ніхто́, сотвори́вши чу́до і́менем Мої́м, не мо́же ско́ро злосло́вити Мене́.

40 Бо хто не про́ти вас, той за вас.

41 І хто напо́їть вас ча́шею води́ в ім’я́ Моє́, тому́ що ви Христо́ві, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить своє́ї нагоро́ди.

зач. 42 42 А хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих в Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь жорнови́й на ши́ю і ки́нули його́ в мо́ре.

43 І якщо́ спокуша́є тебе́ рука́ твоя́, відітни́ її́: кра́ще тобі́ калі́кою ввійти́ в життя́, ніж з двома́ рука́ми йти в геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,

44 де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

45 І якщо́ нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відітни́ її́; кра́ще тобі́ криви́м увійти́ в життя́, ніж з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,

46 де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

47 І якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в Ца́рство Бо́же, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогне́нну,

48 де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

49 Бо ко́жний вогне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва сі́ллю осоли́ться.

50 Сіль – до́бра річ; а якщо́ сіль несоло́на бу́де, чим ви її́ попра́вите? Ма́йте сіль у собі́, і ма́йте мир між собо́ю.