Читання днясереда
На літургії
Апостол
Як. 1:1–18 Соборне послання Якова
1Яків, раб Бо́га і Го́спода Іісу́са Христа́, дванадцятьо́м колі́нам, що в розсі́янні, – ра́дуватися.
2З вели́кою ра́дістю прийма́йте, бра́ття мої́, коли́ впада́єте в рі́зні споку́си,
3зна́ючи, що випро́бування ва́шої ві́ри дає́ терпі́ння;
4терпі́ння ж пови́нно ма́ти доскона́лу ді́ю, щоб ви були́ доскона́лі в усі́й повноті́ без уся́кого недо́ліку.
5Якщо́ ж у ко́го з вас не вистача́є му́дрості, хай про́сить у Бо́га, Котри́й дає́ всім про́сто й без до́корів, – і да́сться йому́.
6Але́ хай про́сить з ві́рою, нітро́хи не сумніва́ючись, бо той, хто сумніва́ється, поді́бний до морсько́ї хви́лі, яку́ ві́тер здійма́є і розвіва́є.
7Хай не ду́має така́ люди́на оде́ржати що-не́будь від Го́спода.
8Двоєду́шна люди́на не стійка́ на всіх шляха́х свої́х.
9Хай хва́литься прини́жений брат висото́ю своє́ю,
10а бага́тий – прини́женням свої́м, бо він перейде́, як трав’яни́й цвіт.
11Схо́дить со́нце, настає́ спе́ка, і спе́кою вису́шує траву́, цвіт її́ опада́є, зника́є краса́ її́ ви́гляду; так в’я́не і бага́тий на шляха́х свої́х.
12Блаже́нна люди́на, котра́ перено́сить споку́си, бо, бу́дучи випро́буваною, вона́ при́йме віне́ць життя́, яки́й обіця́в Госпо́дь тим, що лю́блять Його́.
13У споку́сі ніхто́ не кажи́: Бог мене́ спокуша́є; бо Бог не спокуша́ється злом і Сам не спокуша́є ніко́го,
14але́ ко́жен спокуша́ється, захо́плюючись і зва́блюючись вла́сною по́хоттю;
15по́хоть же, зача́вши, поро́джує гріх, а вчи́нений гріх поро́джує смерть.
16Не обма́нюйтесь, бра́ття мої́ улю́блені.
17Вся́ке до́бре дая́ння і вся́кий доскона́лий дар схо́дить зви́ще, від Отця́ світі́в, у Котро́го нема́ змі́ни і ні ті́ні перемі́ни.
18Захоті́вши, Він роди́в нас сло́вом і́стини, щоб нам бу́ти де́яким поча́тком Його́ творі́нь.
Свв. Євр. 11:33–12:2 Послання до Євреїв
зач. 33011:33які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,
34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;
35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;
36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,
37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;
38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.
39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,
40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.
зач. 33112:1Тому́ і ми, ма́ючи довко́ла се́бе таку́ хма́ру сві́дків, ски́ньмо з се́бе вся́кий тяга́р і гріх, яки́й нас обплу́тує, і з терпі́нням бу́демо прохо́дити по́прище, яке́ лежи́ть пе́ред на́ми,
2ди́влячись на нача́льника і викона́вця ві́ри Іісу́са, Котри́й за́мість ра́дості, яка́ Йому́ нале́жала, ви́терпів хрест, знева́живши посоро́млення, і сів право́руч престо́лу Бо́жого.
Євангеліє
Мк. 8:30–34 Євангеліє від Марка
зач. 3630І заборони́в їм, щоб ніко́му не говори́ли про Ньо́го.
31І поча́в учи́ти їх, що Си́ну Людсько́му нале́жить бага́то постражда́ти, і відцура́ються від Ньо́го старі́йшини, первосвяще́нники та кни́жники, і бу́де вби́тий, і на тре́тій день воскре́сне.
32І говори́в про це відкри́то. Але́ Петро́, відкли́кавши Його́, поча́в пере́чити Йому́.
33Він же, оберну́вшись і гля́нувши на у́чнів Свої́х, заборони́в Петро́ві, ка́жучи: відійди́ від Ме́не, сатана́, бо ти ду́маєш не про те, що Бо́же, а що людське́.
34І, покли́кавши наро́д з у́чнями Свої́ми, сказа́в їм: хто хо́че йти за Мно́ю, хай зрече́ться себе́, і ві́зьме хрест свій, і йде за Мно́ю.
Свв. Лк. 11:47–12:1 Євангеліє від Луки
зач. 6211:47Го́ре вам, що буду́єте гробни́ці проро́кам, яки́х повбива́ли батьки́ ва́ші:
48цим ви сві́дчите про діла́ батькі́в ва́ших і пого́джуєтеся з ни́ми, бо вони́ повбива́ли проро́ків, а ви буду́єте їм гробни́ці.
49Тому́ і прему́дрість Бо́жа сказа́ла: пошлю́ до них проро́ків і Апо́столів, і одни́х уб’ю́ть, а і́нших ви́женуть;
50хай запита́ється з ро́ду цього́ за кров усі́х проро́ків, проли́ту від ство́рення сві́ту,
51від кро́ві А́веля до кро́ві Заха́рії, вби́того між жерто́вником і хра́мом. Так, кажу́ вам, запита́ється з ро́ду цього́.
52Го́ре вам, зако́нникам, що ви взяли́ клю́ч розумі́ння: самі́ не ввійшли́, і тим, хто хоті́в увійти́, перешко́дили.
53Коли́ Він говори́в їм це, кни́жники і фарисе́ї почали́ ду́же се́рдитись і приступа́ти до Ньо́го, вимага́ючи від Ньо́го ві́дповіді на бага́то що,
54підко́пуючись під Ньо́го, і намага́ючись улови́ти з уст Його́ що-не́будь таке́, щоб звинува́тити Його́.
12:1Тим ча́сом, коли́ зібра́лися тисячі́ наро́ду, так що ти́снули оди́н о́дного, Він поча́в говори́ти спе́ршу до у́чнів Свої́х: бережі́ться заква́ски фарисе́йської, яка́ є лицемі́рство.