Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Соборне послання Якова
Глава 1
1 Яків, раб Бо́га і Го́спода Іісу́са Христа́, дванадцятьо́м колі́нам, що в розсі́янні, – ра́дуватися.
2 З вели́кою ра́дістю прийма́йте, бра́ття мої́, коли́ впада́єте в рі́зні споку́си,
3 зна́ючи, що випро́бування ва́шої ві́ри дає́ терпі́ння;
4 терпі́ння ж пови́нно ма́ти доскона́лу ді́ю, щоб ви були́ доскона́лі в усі́й повноті́ без уся́кого недо́ліку.
5 Якщо́ ж у ко́го з вас не вистача́є му́дрості, хай про́сить у Бо́га, Котри́й дає́ всім про́сто й без до́корів, – і да́сться йому́.
6 Але́ хай про́сить з ві́рою, нітро́хи не сумніва́ючись, бо той, хто сумніва́ється, поді́бний до морсько́ї хви́лі, яку́ ві́тер здійма́є і розвіва́є.
7 Хай не ду́має така́ люди́на оде́ржати що-не́будь від Го́спода.
8 Двоєду́шна люди́на не стійка́ на всіх шляха́х свої́х.
9 Хай хва́литься прини́жений брат висото́ю своє́ю,
10 а бага́тий – прини́женням свої́м, бо він перейде́, як трав’яни́й цвіт.
11 Схо́дить со́нце, настає́ спе́ка, і спе́кою вису́шує траву́, цвіт її́ опада́є, зника́є краса́ її́ ви́гляду; так в’я́не і бага́тий на шляха́х свої́х.
12 Блаже́нна люди́на, котра́ перено́сить споку́си, бо, бу́дучи випро́буваною, вона́ при́йме віне́ць життя́, яки́й обіця́в Госпо́дь тим, що лю́блять Його́.
13 У споку́сі ніхто́ не кажи́: Бог мене́ спокуша́є; бо Бог не спокуша́ється злом і Сам не спокуша́є ніко́го,
14 але́ ко́жен спокуша́ється, захо́плюючись і зва́блюючись вла́сною по́хоттю;
15 по́хоть же, зача́вши, поро́джує гріх, а вчи́нений гріх поро́джує смерть.
16 Не обма́нюйтесь, бра́ття мої́ улю́блені.
17 Вся́ке до́бре дая́ння і вся́кий доскона́лий дар схо́дить зви́ще, від Отця́ світі́в, у Котро́го нема́ змі́ни і ні ті́ні перемі́ни.
18 Захоті́вши, Він роди́в нас сло́вом і́стини, щоб нам бу́ти де́яким поча́тком Його́ творі́нь.
19 Отже, бра́ття мої́ улю́блені, ко́жна люди́на хай бу́де швидко́ю на слу́хання, пові́льною на слова́, пові́льною на гнів,
20 бо гнів люди́ни не тво́рить пра́вди Бо́жої.
21 Тому́, відки́нувши вся́ку нечистоту́ і за́лишок зло́би, з ла́гідністю приймі́ть наса́джене сло́во, яке́ мо́же спасти́ ва́ші ду́ші.
22 Бу́дьте ж викона́вцями сло́ва, а не ті́льки слухача́ми, які́ сами́х себе́ обма́нюють.
23 Бо хто слу́хає сло́во і не вико́нує, той поді́бний до люди́ни, яка́ розгляда́є приро́дні ри́си свого́ обли́ччя в дзе́ркалі:
24 вона́ подиви́лась на се́бе, відійшла́ і відра́зу ж забу́ла, яка́ вона́.
25 Але́ хто вни́кне в зако́н доскона́лий, зако́н свобо́ди, і перебува́тиме в ньо́му, той, бу́дучи не слухаче́м, яки́й забува́є, а викона́вцем ді́ла, блаже́нний бу́де в свої́й дія́льності.
26 Коли́ хто з вас ду́має, що він побо́жний і не прибо́ркує свого́ язика́, а обма́нює своє́ се́рце, то побо́жність у то́го пуста́.
27 Чи́ста і непоро́чна побо́жність пе́ред Бо́гом і Отце́м є в то́му, щоб піклува́тися про сирі́т і вдів у ї́хніх скорбо́тах і берегти́ себе́ неоскве́рненим від сві́ту.