Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:1–10 Євангеліє від Іоанна

зач. 631У пе́рший же день ти́жня Марі́я Магдали́на прихо́дить до гро́бу вра́нці, коли́ було́ ще те́мно, і ба́чить, що ка́мінь відва́лений від гро́бу.

2І ось, біжи́ть і прихо́дить до Си́мона Петра́ і до дру́гого у́чня, яко́го люби́в Іісу́с, і ка́же їм: взяли́ Го́спода з гро́бу і не зна́ємо, де покла́ли Його́.

3Нега́йно ж ви́йшов Петро́ і дру́гий у́чень та пішли́ до гро́бу.

4Вони́ побі́гли оби́два ра́зом; але́ дру́гий у́чень біг скорі́ше від Петра́, і прийшо́в до гро́бу пе́рший.

5І, нахили́вшись, поба́чив, що лежа́ть пе́лени; але́ не ввійшо́в у гроб.

6Слі́дом за ним прихо́дить Си́мон Петро́, і вхо́дить у гроб, і ба́чить одні́ лиш пе́лени, що лежа́ли,

7і хусти́ну, яка́ була́ на голові́ Його́, лежа́ла зго́рнена по-особли́вому, не з пе́ленами, а о́сторонь на і́ншому мі́сці.

8Тоді́ ввійшо́в і дру́гий у́чень, що рані́ше прийшо́в до гро́бу, і поба́чив, і уві́рував.

9Бо вони́ ще не зна́ли з Писа́ння, що Йому́ нале́жало воскре́снути з ме́ртвих.

10Тоді́ у́чні зно́ву поверну́лись до се́бе.

На літургії

Апостол

Неділі після Воздвиження Гал. 2:16–20 Послання до Галатів

зач. 20316одна́к, коли́ ж дізна́лися, що люди́на опра́вдується не діла́ми зако́ну, а ті́льки ві́рою в Іісу́са Христа́, і ми уві́рували в Христа́ Іісу́са, щоб ви́правдатися ві́рою в Христа́, а не діла́ми зако́ну; бо діла́ми зако́ну не ви́правдається нія́ка плоть.

17Якщо́ ж, шука́ючи ви́правдання у Христі́, ми і самі́ ви́явилися грі́шниками, то невже́ Христо́с є служи́тель гріха́? Аж нія́к!

18Бо якщо́ я зно́ву буду́ю те, що зруйнува́в, то сам себе́ роблю́ злочи́нцем.

19Зако́ном я вмер для зако́ну, щоб жи́ти для Бо́га. Я співрозп’я́вся Христо́ві,

20і вже не я живу́, а живе́ в мені́ Христо́с. А що ни́ні живу́ в пло́ті, то ві́рою живу́ в Си́на Бо́жого, Котри́й полюби́в мене́ і відда́в Себе́ за ме́не.

Ряд. (під зачало) 2 Кор. 9:6–11 Друге послання до Коринфян

зач. 1886При цьо́му скажу́: хто сі́є ску́по, той ску́по і пожне́, а хто сі́є ще́дро, той ще́дро і пожне́.

7Ко́жен вділя́й з ла́ски се́рця, не з гіркото́ю се́рця і не з при́мусом, бо хто дає́ добрози́чливо, того́ лю́бить Бог.

8Бог же ма́є си́лу збагати́ти вас уся́кою благода́ттю, щоб ви, завжди́ і у всьо́му ма́ючи вся́кий доста́ток, були́ бага́ті на вся́ке до́бре ді́ло.

9Як напи́сано: розтра́тив, розда́в убо́гим; пра́вда його́ перебува́є пові́к.

10Той же, Хто дає́ насі́ння сіяче́ві і хліб в ї́жу, пода́сть ще́дрість посі́яному ва́ми і примно́жить плоди́ пра́вди ва́шої,

11так щоб ви були́ бага́ті всім на вся́ку ще́дрість, яка́ че́рез нас виклика́є подя́ку Бо́гові.

Свт. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Євангеліє

Неділі після Воздвиження Мк. 8:34–9:1 Євангеліє від Марка

8:34І, покли́кавши наро́д з у́чнями Свої́ми, сказа́в їм: хто хо́че йти за Мно́ю, хай зрече́ться себе́, і ві́зьме хрест свій, і йде за Мно́ю.

зач. 3735Бо хто хо́че ду́шу свою́ зберегти́, той загу́бить її́; а хто загу́бить ду́шу свою́ зара́ди Ме́не і Єва́нгелія, той збереже́ її́.

36Бо яка́ ко́ристь люди́ні, коли́ вона́ придба́є весь світ, а ду́шу свою́ занапасти́ть?

37Або́ яки́й ви́куп дасть люди́на за ду́шу свою́?

38Бо хто посоро́миться Мене́ і Мої́х слів у ро́ді цьому́ перелю́бному і грі́шному, того́ посоро́миться і Син Людськи́й, коли́ при́йде у сла́ві Отця́ Свого́ зі святи́ми А́нгелами.

9:1І сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що де́які з тих, які́ стоя́ть тут, не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же, що прийшло́ в си́лі.

Ряд. (під зачало) Мф. 15:21–28 Євангеліє від Матфея

зач. 6221І, ви́йшовши зві́дти, Іісу́с пішо́в у краї́ Ти́рські і Сидо́нські.

22І ось, жі́нка хананея́нка, ви́йшовши з тих місць, крича́ла Йому́: поми́луй мене́, Го́споди, си́ну Дави́дів, дочка́ моя́ тя́жко бісну́ється.

23Але́ Він не відповіда́в їй ні сло́ва. І підійшли́ до Ньо́го у́чні Його́ і блага́ли: відпусти́ її́, бо кричи́ть услі́д за на́ми.

24Він же сказа́в у ві́дповідь: Я по́сланий лише́ до заги́блих ове́ць до́му Ізра́їлевого.

25А вона́, підійшо́вши, поклони́лася Йому́ і ка́же: Го́споди! допоможи́ мені́.

26Він же сказа́в у ві́дповідь: недо́бре взя́ти хліб у діте́й і ки́нути псам.

27Вона́ сказа́ла: так, Го́споди! але́ і пси їдя́ть кри́хти, що па́дають зі сто́лу госпо́дарів ї́хніх.

28Тоді́ Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: о, жі́нко! вели́ка ві́ра твоя́; хай бу́де тобі́, як ти хо́чеш. І оду́жала дочка́ її́ у той же час.

Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

На утреніспіваємо «Честнейшую». Після відпусту літургії ієрей через Царські врата виходить до аналою зі Святим Хрестом і під спів тропаря Хресту кадить Хрест тричі, із дияконом (або свічконосцем), який іде попереду зі свічкою

під спів кондака Хресту заносить його до вівтаря, кладе на престол, кадить Хрест і престол. * З огляду на Воздвиженську відступку читається Євангеліє 17-ї Неділі (про хана неянку), яке було пропущено в минулу Неділю