Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
1 Кор. 1:18–24 Перше послання до Коринфян
зач. 12518Бо сло́во про хрест для тих, хто ги́не, безу́мство є, а для нас, хто спаса́ємось, – си́ла Бо́жа.
19Бо напи́сано: погублю́ му́дрість мудреці́в, і ро́зум розу́мних відки́ну.
20Де мудре́ць? де кни́жник? де допи́тливий ві́ку цього́? Чи не оберну́в Бог му́дрість сві́ту цього́ на безу́мство?
21Бо коли́ світ своє́ю му́дрістю не пізна́в Бо́га в прему́дрості Бо́жій, то благоуго́дно було́ Бо́гові безу́мством про́повіді спасти́ ві́руючих.
22Бо й іуде́ї вимага́ють чуде́с, і е́лліни шука́ють му́дрості;
23а ми пропові́дуємо Христа́ розп’я́того, для іуде́їв споку́са, а для е́ллінів безу́мство,
24для сами́х же покли́каних, іуде́їв і е́ллінів, – Христа́, Бо́жу си́лу і Бо́жу прему́дрість;
Мчч. Євр. 11:33–12:2 Послання до Євреїв
зач. 33011:33які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,
34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;
35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;
36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,
37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;
38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.
39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,
40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.
зач. 33112:1Тому́ і ми, ма́ючи довко́ла се́бе таку́ хма́ру сві́дків, ски́ньмо з се́бе вся́кий тяга́р і гріх, яки́й нас обплу́тує, і з терпі́нням бу́демо прохо́дити по́прище, яке́ лежи́ть пе́ред на́ми,
2ди́влячись на нача́льника і викона́вця ві́ри Іісу́са, Котри́й за́мість ра́дості, яка́ Йому́ нале́жала, ви́терпів хрест, знева́живши посоро́млення, і сів право́руч престо́лу Бо́жого.
Євангеліє
Ін. 19:6–11,13–20,25–28,30–35 Євангеліє від Іоанна
6Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.
зач. 607Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.
8Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.
9І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.
10Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?
11Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.
13Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.
14Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!
15Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.
16І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.
17І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;
18там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.
19Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.
20Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.
зач. 6125Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.
26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.
27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.
28Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!
30Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.
31А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.
32І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.
33А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.
34Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.
35І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.
Мчч. Мф. 10:32–36;11:1 Євангеліє від Матфея
зач. 3810:32Ото́ж ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, того́ ви́знаю і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним;
33а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, зречу́сь того́ і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним.
34Не ду́майте, що Я прийшо́в принести́ мир на зе́млю; не мир прийшо́в Я принести́, а меч,
35бо Я прийшо́в розлучи́ти си́на з ба́тьком його́, і дочку́ з ма́тір’ю її́, і неві́стку із свекру́хою її́.
36І вороги́ люди́ні – дома́шні її́.
11:1І коли́ Іісу́с закінчи́в навча́ти дванадцятьо́х у́чнів Свої́х, перейшо́в зві́дти учи́ти й пропові́дувати в міста́х ї́хніх.
На освяченні води
Євр. 2:11–18 Послання до Євреїв
зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:
12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.
13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.
14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,
15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.
16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.
17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.
18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.
Ін. 5:1–4 Євангеліє від Іоанна
зач. 141Пі́сля цьо́го було́ іуде́йське свя́то, і прийшо́в Іісу́с до Ієрусали́ма.
2В Ієрусали́мі ж бі́ля Ове́чих ворі́т є купа́льня, що по-євре́йськи зве́ться Віфезда́, яка́ ма́ла п’ять кри́тих ході́в.
3У них лежа́ло бага́то хво́рих, сліпи́х, криви́х, сухи́х, що чека́ли ру́ху води́,
4бо А́нгел Госпо́дній щоро́ку схо́див у купа́льню і збу́рював во́ду, і хто пе́рший вхо́див у неї пі́сля збу́рення води́, той оду́жував, хоч би яку́ неду́гу мав.
Святий Хрест перед вечірнею покладається на престолі на євангельському місці. На утрені — після великого славослов’я — винесення Хреста і поклоніння йому за чином Хрестопоклонної Неділі. Після літургії звершується мале освячення води, зілля та меду нового збору. Хрест заносять до вівтаря ввечері після відпусту вечірні. Початок Успенського посту