Читання днячетвер

На літургії

Апостол

2 Кор. 4:1–6 Друге послання до Коринфян

зач. 1751Тому́, ма́ючи з ми́лості Бо́жої таке́ служі́ння, ми не суму́ємо,

2але́, відки́нувши прихо́вані соро́мні вчи́нки, не вдаючи́сь до хи́трості та не перекру́чуючи сло́ва Бо́жого, а відкрива́ючи і́стину, доруча́ємо себе́ со́вісті ко́жної люди́ни пе́ред Бо́гом.

3Якщо́ ж і закри́те благовіствува́ння на́ше, то закри́те для тих, що ги́нуть.

4Для неві́руючих, у яки́х бог ві́ку цього́ засліпи́в ро́зум, щоб для них не зася́яло сві́тло благові́стя про сла́ву Христа́, Котри́й є о́браз Бо́га неви́димого.

5Бо ми не себе́ пропові́дуємо, а Христа́ Іісу́са, Го́спода, а ми – раби́ ва́ші для Іісу́са,

зач. 1766тому́ що Бог, Котри́й звелі́в, щоб з те́мряви зася́яло сві́тло, ося́яв на́ші серця́, щоб просвіти́ти нас пізна́нням сла́ви Бо́жої в осо́бі Іісу́са Христа́.

і за п’ятницю (під зачало) 2 Кор. 4:13–18 Друге послання до Коринфян

зач. 17713Але́, ма́ючи той же дух ві́ри, як напи́сано: я ві́рував і тому́ говори́в, і ми ві́руємо, тому́ й гово́римо,

14зна́ючи, що Той, Хто воскреси́в Го́спода Іісу́са, воскреси́ть че́рез Іісу́са і нас і поста́вить пе́ред Собо́ю з ва́ми.

15Бо все для вас, щоб ще́дрість благода́ті в багатьо́х ви́кликала ще бі́льшу вдя́чність на сла́ву Бо́жу.

16Тому́ ми не суму́ємо; але́ якщо́ зо́внішня на́ша люди́на і тлі́є, то вну́трішня з дня на день оно́влюється.

17Бо короткоча́сне легке́ стражда́ння на́ше виклика́є безме́жну ві́чну сла́ву,

18коли́ ми ди́вимось не на ви́диме, а на неви́диме: бо ви́диме тимчасо́ве, а неви́диме ві́чне.

Прав. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Євангеліє

Мф. 24:13–28 Євангеліє від Матфея

зач. 9913хто ж ви́терпить до кінця́, той спасе́ться.

14І бу́де пропові́дане це Єва́нгеліє Ца́рства по всьо́му сві́ті, на сві́дчення усі́м наро́дам; і тоді́ при́йде кіне́ць.

15О́тже, коли́ поба́чите мерзо́ту запусті́ння, прові́щену проро́ком Даниї́лом, яка́ стої́ть на свято́му мі́сці (хто чита́є, хай розумі́є),

16тоді́, хто бу́де в Іуде́ї, хай біжи́ть у го́ри;

17і хто на покрі́влі, той хай не схо́дить взя́ти що-не́будь з до́му свого́;

18і хто на по́лі, той хай не верта́ється наза́д взя́ти оде́жу свою́.

19Го́ре ж вагі́тним і матеря́м-годува́льницям у ті дні!

20Молі́ться ж, щоб не тра́пилась вте́ча ва́ша зимо́ю або́ в субо́ту,

21бо тоді́ бу́де вели́ка скорбо́та, яко́ї не було́ від поча́тку сві́ту дони́ні, і не бу́де.

22І якби́ не скороти́лись ті дні, то не спасла́сь би нія́ка плоть; але́ зара́ди ви́браних скоро́тяться ті дні.

23Тоді́, якщо́ хто ска́же вам: «ось, тут Христо́с», або «там», – не ві́рте.

24Бо вста́нуть лжехристи́ і лжепроро́ки і пока́жуть вели́кі знаме́ння і чудеса́, щоб зва́бити, якщо́ можли́во, і ви́браних.

25Ось, Я напере́д сказа́в вам.

26О́тже, коли́ ска́жуть вам: «ось, Він у пусти́ні», – не вихо́дьте; «ось, Він у потайни́х кімна́тах», – не ві́рте;

зач. 10027бо, як бли́скавка вихо́дить зі схо́ду і ви́дно її́ на́віть до за́ходу, так бу́де прише́стя Си́на Людсько́го;

28бо, де бу́де труп, там зберу́ться орли́.

і за п’ятницю (під зачало) Мф. 24:27–33,42–51 Євангеліє від Матфея

зач. 10027бо, як бли́скавка вихо́дить зі схо́ду і ви́дно її́ на́віть до за́ходу, так бу́де прише́стя Си́на Людсько́го;

28бо, де бу́де труп, там зберу́ться орли́.

29І ра́птом, пі́сля скорбо́ти тих днів, со́нце поме́ркне, і мі́сяць не дасть сві́тла свого́, і зірки́ спаду́ть з не́ба, і си́ли небе́сні захита́ються;

30тоді́ з’я́виться знаме́ння Си́на Людсько́го на не́бі; і запла́чуть всі племена́ земні́ і поба́чать Си́на Людсько́го, гряду́щого на хма́рах небе́сних з си́лою і сла́вою вели́кою;

31і пошле́ А́нгелів Свої́х з трубо́ю громогла́сною; і зберу́ть ви́браних Його́ від чотирьо́х вітрі́в, від кра́ю небе́с до кра́ю їх.

32Від смоко́вниці візьмі́ть подо́бу: коли́ ві́ття її́ стає́ вже м’яке́ і пуска́є ли́стя, то зна́єте, що бли́зько лі́то;

33так, коли́ ви поба́чите все це, зна́йте, що бли́зько, при две́рях.

зач. 10342Ото́ж пильну́йте, бо не зна́єте, в яки́й час Госпо́дь ваш при́йде.

43Але́ це ви зна́єте, що, якби́ знав госпо́дар до́му, о котрі́й сторо́жі при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.

44Тому́ і ви бу́дьте гото́ві, бо в котру́ годи́ну не ду́маєте, при́йде Син Людськи́й.

45Хто ж ві́рний і розсу́дливий раб, яко́го госпо́дар його́ поста́вив над слу́гами свої́ми, щоб дава́ти їм ї́жу вча́сно?

46Блаже́нний той раб, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так;

47і́стинно кажу́ вам, що над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.

48Якщо́ ж раб той, бу́дучи злим, ска́же в се́рці свої́м: не ско́ро при́йде госпо́дар мій,

49і почне́ би́ти това́ришів свої́х і ї́сти й пи́ти з п’яни́цями, –

50то при́йде госпо́дар раба́ того́ в день, в яки́й він не сподіва́ється, і в годи́ну, в яку́ не ду́має,

51і розітне́ його́ і ви́значить йому́ одну́ до́лю з лицемі́рами; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.

Прав. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.

28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;

29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;

30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.

Заговини на Успенський піст