Читання днячетвер
На утрені
Лк. 21:12–19 Євангеліє від Луки
зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.
13І бу́де це вам для сві́дчення.
14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,
15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.
16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;
17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,
18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –
19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.
На літургії
Апостол
2 Кор. 1:1–7 Друге послання до Коринфян
зач. 1671Па́вел, з во́лі Бо́жої Апо́стол Іісу́са Христа́, і Тимофі́й брат, Це́ркві Бо́жій, що в Кори́нфі, з усіма́ святи́ми по всій Аха́ії:
2благода́ть вам і мир від Бо́га Отця́ на́шого і Го́спода Іісу́са Христа́.
3Благослове́н Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, Оте́ць милосе́рдя і Бог вся́кої уті́хи,
4втіша́ючий у вся́кій скорбо́ті на́шій, щоб і ми могли́ втіша́ти перебува́ючих у вся́кій скорбо́ті тіє́ю уті́хою, яко́ю Бог утіша́є нас сами́х!
5Бо в мі́ру, як примно́жуються в нас стражда́ння Христо́ві, примно́жує Христо́с і вті́ху на́шу.
6Чи те́рпимо скорбо́ти, ми те́рпимо для ва́шої вті́хи і спасі́ння, що зді́йснюється перене́сенням тих са́мих стражда́нь, які́ й ми те́рпимо.
7І наді́я на́ша про вас тверда́. Чи втіша́ємося ми, втіша́ємось для ва́шої вті́хи й спасі́ння, зна́ючи, що ви берете́ у́часть як у стражда́ннях на́ших, так і в уті́сі.
Мц. (під зачало) 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян
зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.
2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.
3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,
4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,
5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,
6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,
7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,
8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;
9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;
10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.
Страстотерпцям Рим. 8:28–39 Послання до Римлян
зач. 9928До то́го зна́ємо, що тим, які́ лю́блять Бо́га, покли́каним з Його́ во́лі, усе́ сприя́є для бла́га.
29Бо кого́ Він передба́чив, тим і напере́д ви́значив бу́ти поді́бними до о́бразу Си́на Свого́, щоб Він був перворо́дним між багатьма́ бра́ттями.
30А кого́ Він напере́д ви́значив, тих і покли́кав; а кого́ покли́кав, тих і ви́правдав; а кого́ ви́правдав, тих і просла́вив.
31Що ж сказа́ти на це? Якщо́ Бог за нас, хто про́ти нас?
32Той, Котри́й Си́на Свого́ не пощади́в, а ви́дав Його́ за всіх нас, як з Ним не да́рує нам і всього́?
33Хто бу́де звинува́чувати ви́браних Бо́жих? Бог виправдо́вує їх.
34Хто осу́джує? Христо́с Іісу́с поме́р, але́ й воскре́с: Він і право́руч Бо́га, Він і хода́тайствує за нас.
35Хто відлу́чить нас від любо́ві Бо́жої: скорбо́та, чи у́тиски, чи гоні́ння, чи го́лод, чи нагота́, або́ небезпе́ка, чи меч? як напи́сано:
36за Те́бе умертвля́ють нас ко́жен день; вважа́ють нас за ове́ць (прире́чених) на зако́лення.
37Але́ все це перебо́рюємо си́лою Того́, Хто полюби́в нас.
38Бо я впе́внений, що ні смерть, ні життя́, ні А́нгели, ні Нача́ла, ні Си́ли, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє,
39ні висота́, ні глибина́, ні і́нше яке́ творі́ння не мо́же відлучи́ти нас від любо́ві Бо́жої в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.
Євангеліє
Мф. 21:43–46 Євангеліє від Матфея
зач. 8843Тому́ кажу́ вам, що відні́меться від вас Ца́рство Бо́же і да́не бу́де наро́дові, яки́й прино́сить плоди́ його́;
44і той, хто впаде́ на ка́мінь цей, розіб’є́ться, а на ко́го він упаде́, того́ розда́вить.
45І, слу́хаючи при́тчі Його́, первосвяще́нники і фарисе́ї зрозумі́ли, що Він про них гово́рить,
46і намага́лись схопи́ти Його́, але́ побоя́лись наро́ду, бо Його́ вважа́ли за Проро́ка.
Мц. (під зачало) Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки
зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.
37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром
38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.
39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.
40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.
41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,
42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?
43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.
44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;
45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;
46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.
47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.
48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.
49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?
50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.
Страстотерпцям Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна
зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.
18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.
19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.
20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.
21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.
22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.
23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.
24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.
25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.
26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;
27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.
16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.
2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.