Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

2 Кор. 1:12–20 Друге послання до Коринфян

зач. 16912Бо похвала́ на́ша – це сві́дчення со́вісті на́шої, що ми в простоті́ і богоуго́дній щи́рості, не за тіле́сною му́дрістю, але́ за благода́ттю Бо́жою, жили́ на сві́ті, особли́во ж у вас.

13І ми пи́шемо вам не і́нше, як те, що ви чита́єте або́ розумі́єте, і що, як наді́юсь, до кінця́ зрозумі́єте.

14Бо ви частко́во і зрозумі́ли вже, що ми бу́демо ва́шою похвало́ю, так са́мо й ви на́шою, в день Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

15І з ціє́ї впе́вненості я мав на́мір прийти́ до вас рані́ше, щоб ви вдру́ге оде́ржали благода́ть,

16і че́рез вас пройти́ в Македо́нію, з Македо́нії знов прийти́ до вас, а ви провели́ б мене́ до Іуде́ї.

17Ма́ючи таки́й на́мір, хіба́ легкова́жно я зроби́в? Або́ те, що я роблю́, за пло́ттю роблю́, так що в ме́не то «так, так», то «ні, ні»?

18Ві́рний Бог, що на́ше сло́во до вас не було́, то «так», то «ні».

19Бо Син Бо́жий, Іісу́с Христо́с, пропові́даний у вас на́ми, мно́ю та Силуа́ном і Тимофі́єм, не був «так» і «ні»; але́ в Ньо́му було́ «так», –

20бо всі обі́тниці Бо́жі в Ньо́му «так» і в Ньо́му «амі́нь», – у сла́ву Бо́жу, че́рез нас.

Прав. Анні Гал. 4:22–31 Послання до Галатів

22Бо напи́сано: Авраа́м мав двох сині́в: одного́ від раби́ні, а дру́гого від ві́льної.

23Але́ той, хто від раби́ні, народи́вся за пло́ттю, а той, хто від ві́льної – за обі́тницею.

24У цьо́му є іносказа́ння. Це два заві́ти: оди́н від гори́ Сіна́йської, що наро́джує в ра́бство, це є Ага́р,

25бо Ага́р означа́є го́ру Сіна́й в Араві́ї і відповіда́є ни́нішньому Ієрусали́му, бо він зі свої́ми ді́тьми в ра́бстві;

26а го́рній Ієрусали́м – ві́льний: він ма́ти усі́м нам.

27Бо напи́сано: звесели́ся, неплі́дна, яка́ не роди́ла; ви́гукни і ви́голоси, яка́ не му́чилася ро́дами; бо в зали́шеної зна́чно бі́льше діте́й, ніж у тіє́ї, що ма́є чолові́ка.

зач. 21128Ми, бра́ття, ді́ти обі́тниці за Ісаа́ком.

29Але́, як тоді́ той, яки́й народи́вся за пло́ттю, переслі́дував наро́дженого за ду́хом, так і ни́ні.

30Що ж гово́рить Писа́ння? Ви́жени раби́ню ра́зом із си́ном її́, бо не мо́же син раби́ні бу́ти спадкоє́мцем ра́зом із си́ном ві́льної.

31О́тже, бра́ття, ми ді́ти не раби́ні, а ві́льної.

Євангеліє

Мф. 22:23–33 Євангеліє від Матфея

зач. 9123У той день приступи́ли до Ньо́го саддуке́ї, які́ гово́рять, що нема́ воскресі́ння, і запитали Його́:

24Учи́телю! Мойсе́й сказа́в: коли́ хто помре́, не ма́ючи діте́й, то брат його́ хай ві́зьме собі́ жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му;

25було́ в нас сім браті́в; пе́рший, одружи́вшись, поме́р і, не ма́ючи діте́й, залиши́в жі́нку свою́ бра́тові своє́му;

26так са́мо і дру́гий, і тре́тій, на́віть до сьо́мого;

27а пі́сля всіх поме́рла і жі́нка.

28О́тже, в час воскресі́ння, котро́го з семи́ бу́де вона́ жі́нкою? бо всі ма́ли її́.

29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: помиля́єтесь, не зна́ючи Писа́ння, ні си́ли Бо́жої,

30бо у воскресі́нні ні же́няться, ні вихо́дять за́між, а перебува́ють, як А́нгели Бо́жі на небеса́х.

31А про воскресі́ння ме́ртвих, чи не чита́ли ви ска́заного вам Бо́гом:

32Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова? Бог не є Бог ме́ртвих, а живи́х.

33І, чу́ючи, наро́д дивува́вся вченню́ Його́.

Прав. Анні Лк. 8:16–21 Євангеліє від Луки

зач. 3616Ніхто́, засвіти́вши сві́чку, не покрива́є її́ посу́диною, або́ не ста́вить під лі́жко, а ста́вить на підсві́чнику, щоб ті, що вхо́дять, ба́чили сві́тло.

17Бо нема́ нічо́го тає́много, що не ста́ло б я́вним, ні прихо́ваного, що не ста́ло б відо́мим і не відкри́лося б.

18О́тже, пильну́йте, як ви слу́хаєте: бо хто ма́є, тому́ да́сться, а хто не ма́є, у то́го відбере́ться і те, що він ду́має ма́ти.

19Прийшли́ до Ньо́го Ма́ти і брати́ Його́, і не могли́ доступи́тися до Ньо́го че́рез наро́д.

20І дали́ зна́ти Йому́: Ма́ти і брати́ Твої́ стоя́ть зо́вні, бажа́ючи ба́чити Тебе́.

21Він сказа́в їм у ві́дповідь: ма́ти Моя́ і брати́ Мої́ це ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.