Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Друге послання до Коринфян

Глава 1

зач. 167 1 Па́вел, з во́лі Бо́жої Апо́стол Іісу́са Христа́, і Тимофі́й брат, Це́ркві Бо́жій, що в Кори́нфі, з усіма́ святи́ми по всій Аха́ії:

2 благода́ть вам і мир від Бо́га Отця́ на́шого і Го́спода Іісу́са Христа́.

3 Благослове́н Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, Оте́ць милосе́рдя і Бог вся́кої уті́хи,

4 втіша́ючий у вся́кій скорбо́ті на́шій, щоб і ми могли́ втіша́ти перебува́ючих у вся́кій скорбо́ті тіє́ю уті́хою, яко́ю Бог утіша́є нас сами́х!

5 Бо в мі́ру, як примно́жуються в нас стражда́ння Христо́ві, примно́жує Христо́с і вті́ху на́шу.

6 Чи те́рпимо скорбо́ти, ми те́рпимо для ва́шої вті́хи і спасі́ння, що зді́йснюється перене́сенням тих са́мих стражда́нь, які́ й ми те́рпимо.

7 І наді́я на́ша про вас тверда́. Чи втіша́ємося ми, втіша́ємось для ва́шої вті́хи й спасі́ння, зна́ючи, що ви берете́ у́часть як у стражда́ннях на́ших, так і в уті́сі.

зач. 168 8 Бо не хо́чемо, бра́ття, щоб вам було́ невідо́мо про скорбо́ту на́шу, що тра́пилася з на́ми в Асі́ї, де було́ нам тя́жко надмі́ру і надси́лу, так що не наді́ялись залиши́тись живи́ми,

9 але́ самі́ в собі́ ма́ли ви́рок до сме́рті для то́го, щоб наді́ятися не на сами́х се́бе, а на Бо́га, воскреша́ючого ме́ртвих,

10 Котри́й і врятува́в нас від тако́ї близько́ї сме́рті, і визволя́є, і на Котро́го наді́ємось, що і ще ви́зволить,

11 при сприя́нні й ва́шої моли́тви за нас, щоб за даро́ване нам, завдяки́ засту́пництву багатьо́х, бага́то хто дя́кував за нас.

зач. 169 12 Бо похвала́ на́ша – це сві́дчення со́вісті на́шої, що ми в простоті́ і богоуго́дній щи́рості, не за тіле́сною му́дрістю, але́ за благода́ттю Бо́жою, жили́ на сві́ті, особли́во ж у вас.

13 І ми пи́шемо вам не і́нше, як те, що ви чита́єте або́ розумі́єте, і що, як наді́юсь, до кінця́ зрозумі́єте.

14 Бо ви частко́во і зрозумі́ли вже, що ми бу́демо ва́шою похвало́ю, так са́мо й ви на́шою, в день Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

15 І з ціє́ї впе́вненості я мав на́мір прийти́ до вас рані́ше, щоб ви вдру́ге оде́ржали благода́ть,

16 і че́рез вас пройти́ в Македо́нію, з Македо́нії знов прийти́ до вас, а ви провели́ б мене́ до Іуде́ї.

17 Ма́ючи таки́й на́мір, хіба́ легкова́жно я зроби́в? Або́ те, що я роблю́, за пло́ттю роблю́, так що в ме́не то «так, так», то «ні, ні»?

18 Ві́рний Бог, що на́ше сло́во до вас не було́, то «так», то «ні».

19 Бо Син Бо́жий, Іісу́с Христо́с, пропові́даний у вас на́ми, мно́ю та Силуа́ном і Тимофі́єм, не був «так» і «ні»; але́ в Ньо́му було́ «так», –

20 бо всі обі́тниці Бо́жі в Ньо́му «так» і в Ньо́му «амі́нь», – у сла́ву Бо́жу, че́рез нас.

зач. 170 21 А утве́рджуючий нас з ва́ми у Христі́ і Котри́й пома́зав нас є Бог,

22 Він і покла́в печа́ть на нас і дав запору́ку Ду́ха в серця́ на́ші.

23 Бо́га заклика́ю в сві́дки на ду́шу мою́, що, жалі́ючи вас, я до́сі не прихо́див до Кори́нфа,

24 не тому́, ні́би ми беремо́ вла́ду над ві́рою ва́шою; але́ ми сприя́ємо ра́дості ва́шій: бо ві́рою ви тверді́.