Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:19–23 Євангеліє від Іоанна

зач. 6519Того́ ж пе́ршого дня на ти́жні, вве́чері, коли́ две́рі до́му, де збира́лися у́чні Його́, були́ за́мкнені з о́страху пе́ред іуде́ями, прийшо́в Іісу́с і став посере́дині і ка́же їм: мир вам!

20Сказа́вши це, Він показа́в їм ру́ки і но́ги, і ре́бра Свої́. У́чні зраді́ли, поба́чивши Го́спода.

21Іісу́с же сказа́в їм вдру́ге: мир вам! як посла́в Мене́ Оте́ць, так і Я посила́ю вас.

22Сказа́вши це, ду́нув і гово́рить їм: приймі́ть Ду́ха Свято́го.

23Кому́ простите́ гріхи́, тим простя́ться, на ко́му зали́шите, зали́шаться.

На літургії

Апостол

Діян. 2:1–11 Діяння святих апостолів

зач. 31Коли́ наста́в день П’ятидеся́тниці, всі вони́ були́ одноду́шно ра́зом.

2І ра́птом ста́вся шум з не́ба, ні́би від си́льного ві́тру, і напо́внив уве́сь дім, де вони́ знахо́дились.

3І з’яви́лись їм розді́лені язики́, мов вогне́нні, і почи́ли по одно́му на ко́жному з них.

4І спо́внилися всі Ду́ха Свято́го, і почали́ говори́ти і́ншими мо́вами, як Дух дава́в їм провіща́ти.

5В Ієрусали́мі ж перебува́ли іуде́ї, лю́ди побо́жні, з уся́кого наро́ду під не́бом.

6Коли́ ста́вся цей шум, зібра́вся наро́д і збенте́жився; бо ко́жний чув їх, що вони́ гово́рять його́ мо́вою.

7І всі були́ вра́жені і дивува́лись, ка́жучи оди́н о́дному: чи не всі ці, які гово́рять, галіле́яни?

8Як же ми чу́ємо ко́жен свою́ мо́ву, в які́й народи́лися,

9па́рфяни, і мі́дяни, і еламі́ти, і жи́телі Месопота́мії, Іуде́ї і Каппадокі́ї, По́нту та Асі́ї,

10Фрігі́ї і Памфілі́ї, Єги́пту і краї́в Лі́вії, приле́глих до Кирине́ї, і ті, що прийшли́ з Ри́му, іуде́ї та прозелі́ти,

11кри́тяни й араві́тяни, чу́ємо, що вони́ гово́рять на́шими мо́вами про вели́кі діла́ Бо́жі?

Євангеліє

Ін. 7:37–52;8:12 Євангеліє від Іоанна

зач. 277:37В оста́нній же вели́кий день свя́та стоя́в Іісу́с і го́лосно говори́в: хто хо́че пи́ти, хай іде́ до Ме́не і п’є.

38Хто ві́рує в Ме́не, у то́го, як ска́зано в Писа́нні, з чре́ва його́ потечу́ть рі́ки води́ живо́ї.

39Це сказа́в Він про Ду́ха, Яко́го ма́ли прийня́ти ві́руючі в Ньо́го; бо ще не було́ на них Ду́ха Свято́го, бо Іісу́с ще не був просла́влений.

40Бага́то ж з наро́ду, почу́вши ці слова́, говори́ли: Він воі́стину проро́к.

41І́нші говори́ли: це Христо́с. А ще і́нші каза́ли: хіба́ з Галіле́ї Христо́с при́йде?

42Чи не ска́зано в Писа́нні, що Христо́с при́йде з ро́ду Дави́дового і з Віфлеє́му, з то́го мі́сця, зві́дки був Дави́д?

43Ото́ж ста́лася в наро́ді про Ньо́го супере́чка.

44Де́які з них хоті́ли схопи́ти Його́; але́ ніхто́ не накла́в на Ньо́го рук.

45І слу́ги поверну́лися до первосвяще́нників і фарисе́їв, які́ сказа́ли їм: чому́ ви не привели́ Його́?

46Слу́ги відповіли́: ніко́ли не говори́в чолові́к так, як Цей Чолові́к.

47Фарисе́ї ж сказа́ли їм: невже́ і ви спокуси́лися?

48Чи уві́рував в Ньо́го хтось з нача́льників або́ з фарисе́їв?

49Але́ цей наро́д не́ук в зако́ні, про́клятий він.

50Никоди́м, оди́н з них, яки́й прихо́див до Ньо́го вночі́, гово́рить їм:

51хіба́ зако́н наш су́дить люди́ну, якщо́ споча́тку не ви́слухають її́ і не дізна́ються, що вона́ ро́бить?

52На це сказа́ли йому́: чи і ти не з Галіле́ї? роздиви́сь і поба́чиш, що проро́к з Галіле́ї не прихо́дить.

зач. 298:12Іісу́с зно́ву говори́в до наро́ду і сказа́в їм: Я сві́тло сві́тові; хто піде́ вслід за Мно́ю, той не ходи́тиме в те́мряві, а ма́тиме сві́тло життя́.

«Величаем Тя, Живодавче Христе, и чтем Всесвятаго Духа Твоего, Егоже от Отца послал еси Божественным учеником Твоим». На 9-й пісні канону — приспів: «Величай, душе моя, Иже от Отца исходящаго Святаго Духа». «Свят Господь Бог наш» не співаємо. Відпуст: «Иже в видении огненных язык с Небесе низпославый Пресвятаго Духа, на святыя Своя ученики и апостолы, Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, (на літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец». На літургії — вхідний вірш: «Вознесися, Господи, силою Твоею, воспоем и поем силы Твоя». Після відпусту літургії Царські врата зачиняються, звершуються 9-й час і вечірня. На вечірні — «Царю Небесный» (зазвичай співається народом), велика єктенія з доданням особливих прохань, вхід із кадилом, великий прокімен «Кто Бог велий...» і читання коліноуклінних молитов. Відпуст вечірні при відчинених Царських вратах: «Иже от Отчих и Божественных недр истощивый Себе, и с небесе на землю сошедый, и наше все восприемый естество, и обоживый е, по сих же на Небеса паки возшедый, и одесную седый Бога и Отца, Божественнаго же и Святаго, и Единосущнаго, и Единосильнаго, и Единославнаго, и Соприсносущнаго Духа низпославый на святыя Своя ученики и апостолы, и Сим просветивый убо их, теми же всю вселенную, Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя и Пренепорочныя Святыя Своея Матере, святых славных, прехвальных богопроповедников и духоносных апостолов, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец»