Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Іоанна

Глава 8

1 Іісу́с же пішо́в на го́ру Єлео́нську.

2 А вра́нці знов прийшо́в у храм, і весь наро́д ішо́в до Ньо́го. Він сів і навча́в їх.

зач. 28 3 Ось кни́жники і фарисе́ї привели́ до Ньо́го жі́нку, схо́плену в перелю́бстві, і, поста́вивши її́ посере́дині, сказа́ли Йому́:

4 Учи́телю! цю жі́нку взяли́ ни́ні в перелю́бстві;

5 а Мойсе́й у зако́ні запові́в нам побива́ти таки́х камі́нням, а Ти що ска́жеш?

6 Говори́ли ж це, спокуша́ючи Його́, щоб знайти́ що-не́будь для звинува́чення Його́. Але́ Іісу́с, нахили́вшись додо́лу, па́льцем писа́в по землі́, не зверта́ючи на них ува́ги.

7 Коли́ ж продо́вжували пита́ти Його́, Він, підві́вшись, сказа́в їм: хто з вас без гріха́, пе́рший кинь у не́ї ка́мінь.

8 І знов, нахили́вшись додо́лу, писа́в на землі́.

9 Вони́ ж, почу́вши це, і бу́дучи доко́рені со́вістю, почали́ вихо́дити оди́н за о́дним, почина́ючи від ста́рших до оста́нніх; і залиши́вся оди́н Іісу́с і жі́нка, яка́ стоя́ла посере́дині.

10 Іісу́с, підві́вшись і ніко́го не поба́чивши, крім жі́нки, сказа́в їй: жі́нко! де ті, що звинува́чували тебе́? ніхто́ не осуди́в тебе́?

11 Вона́ відповіла́: ніхто́, Го́споди. Іісу́с сказа́в їй: і Я не осу́джую тебе́; іди́ і бі́льше не гріши́.

зач. 29 12 Іісу́с зно́ву говори́в до наро́ду і сказа́в їм: Я сві́тло сві́тові; хто піде́ вслід за Мно́ю, той не ходи́тиме в те́мряві, а ма́тиме сві́тло життя́.

13 Тоді́ фарисе́ї сказа́ли Йому́: Ти Сам про Се́бе сві́дчиш, і сві́дчення Твоє́ неправди́ве.

14 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: якщо́ Я і Сам про Се́бе сві́дчу, сві́дчення Моє́ правди́ве; бо Я зна́ю, зві́дки прийшо́в і куди́ йду; а ви не зна́єте, зві́дки Я і куди́ йду.

15 Ви су́дите по пло́ті; Я не суджу́ ніко́го.

16 А якщо́ і суджу́ Я, то суд Мій пра́ведний, бо Я не оди́н, а Я і Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́.

17 А і в зако́ні ва́шому напи́сано, що сві́дчення двох чолові́к є правди́ве.

18 Я Сам сві́дчу про Се́бе, і сві́дчить про Ме́не Оте́ць, Котри́й посла́в Мене́.

19 Тоді́ сказа́ли Йому́: де Твій Оте́ць? Іісу́с відпові́в: ви не зна́єте ні Мене́, ні Отця́ Мого́; якби́ ви зна́ли Мене́, то зна́ли б і Отця́ Мого́.

20 Ці слова́ говори́в Іісу́с бі́ля скарбни́ці, коли́ навча́в у хра́мі; і ніхто́ не взя́в Його́, бо ще не прийшо́в час Його́.

зач. 30 21 Зно́ву сказа́в їм Іісу́с: Я відхо́джу, і бу́дете шука́ти Мене́, і помре́те в гріху́ ва́шому. Куди́ Я йду, туди́ ви не мо́жете прийти́.

22 Говори́ли ж іуде́ї: невже́ Він уб’є́ Сам Себе́, що ка́же: куди́ Я іду́, ви не мо́жете прийти́?

23 Він сказа́в їм: ви від ни́жніх, Я від ви́шніх; ви від сві́ту цього́, Я не від цього́ сві́ту.

24 Тому́ Я і сказа́в вам, що ви помре́те в гріха́х ва́ших, бо якщо́ не уві́руєте, що це Я, то помре́те в гріха́х ва́ших.

25 Тоді́ сказа́ли Йому́: Хто ж Ти? Іісу́с відпові́в їм: від поча́тку Су́щий, як і кажу́ вам.

26 Бага́то ма́ю говори́ти і суди́ти про вас; але Той, Хто посла́в Мене́, і́стинний є, і що почу́в Я від Ньо́го, те й кажу́ сві́тові.

27 Не зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Отця́.

28 Сказа́в же їм Іісу́с: коли́ вознесе́те Си́на Людсько́го, тоді́ зрозумі́єте, що це Я і що нічо́го не роблю́ від Се́бе, а як навчи́в Мене́ Оте́ць Мій, так і говорю́.

29 Той, Хто посла́в Мене́, є зі Мно́ю; Оте́ць не залиши́в Мене́ одно́го, бо Я завжди́ роблю́ уго́дне Йому́.

30 Коли́ Він це говори́в, бага́то уві́рували в Ньо́го.

зач. 31 31 Тоді́ Іісу́с сказа́в іуде́ям, які́ уві́рували в Ньо́го: якщо́ бу́дете перебува́ти в сло́ві Моє́му, то ви і́стинно Мої́ у́чні,

32 і пізна́єте і́стину, і і́стина ви́зволить вас.

33 Йому́ відповіда́ли: ми рід Авраа́ма і ні́коли не були́ раба́ми ніко́му, як же Ти ка́жеш: ста́нете ві́льними?

34 Іісу́с відпові́в їм: і́стинно, кажу́ вам, що ко́жен, хто чи́нить гріх, є раб гріха́.

35 Але́ раб не перебува́є в до́мі ві́чно, син перебува́є ві́чно.

36 О́тже, якщо́ Син ви́зволить вас, то спра́вді бу́дете ві́льними.

37 Зна́ю, що ви рід Авраа́ма, одна́к шука́єте вби́ти Мене́, бо сло́во Моє́ не вміща́ється у вас.

38 Я говорю́ те, що ба́чив у Отця́ Мого́; а ви ро́бите те, що ба́чили в отця́ ва́шого.

39 Сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: оте́ць наш є Авраа́м. Іісу́с сказа́в їм: якби́ ви були́ ді́тьми Авраа́ма, то діла́ Авраа́мові роби́ли б.

40 А тепе́р шука́єте вби́ти Мене́, Чолові́ка, Яки́й сповісти́в вам і́стину, яку́ чув від Бо́га: Авраа́м цього́ не роби́в.

41 Ви ро́бите діла́ отця́ ва́шого. На це сказа́ли Йому́: ми не від любоді́йства наро́джені; одного́ Отця́ ма́ємо, Бо́га.

зач. 32 42 Іісу́с сказа́в їм: якби́ Бог був Оте́ць ваш, то ви люби́ли б Мене́, тому́ що Я ви́йшов і прийшо́в від Бо́га. йшо́в, а Він посла́в Мене́.

43 Чому́ ви не розумі́єте Мої́х слів? Тому́ що не мо́жете чу́ти сло́ва Мого́.

44 Ваш оте́ць дия́вол; і ви хо́чете вико́нувати по́хоті отця́ ва́шого. Він був людиновби́вця споконві́ку і не всто́яв в і́стині, бо нема́ в ньо́му і́стини. Коли́ гово́рить він непра́вду, гово́рить своє́, бо він лже́ць і ба́тько непра́вди.

45 А як Я і́стину говорю́, то не ві́рите Мені́.

46 Хто з вас звинува́тить Мене́ у непра́вді? Якщо́ ж Я говорю́ і́стину, то чому́ ви не ві́рите Мені́?

47 Хто від Бо́га, той слова́ Бо́жі слу́хає; ви не слу́хаєте тому́, що ви не від Бо́га.

48 На це іуде́ї сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: чи не пра́вду ми гово́римо, що Ти самаря́нин і що біс у Тобі́?

49 Іісу́с відпові́в: у Мені́ бі́са нема́; але́ Я шану́ю Отця́ Мого́, а ви зневажа́єте Мене́.

50 А втім, Я не шука́ю сла́ви Моє́ї: є Той, Хто шука́є і су́дить.

зач. 33 51 Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто бу́де дотри́муватися сло́ва Мого́, той не поба́чить сме́рті пові́к.

52 Іуде́ї сказа́ли Йому́: тепе́р ми зрозумі́ли, що біс у Тобі́. Авраа́м і проро́ки поме́рли, а Ти ка́жеш, що хто сло́ва Мого́ бу́де дотри́муватися, той не зазна́є сме́рті пові́к.

53 Невже́ Ти бі́льший від отця́ на́шого Авраа́ма, яки́й поме́р? і від проро́ків, які́ поме́рли: чим Ти Себе́ ро́биш?

54 Іісу́с відпові́в: якщо́ Я Сам Себе́ сла́влю, то сла́ва Моя́ ніщо́. Мене́ прославля́є Оте́ць Мій, про Котро́го ви гово́рите, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізна́ли Його́, а Я зна́ю Його́; і якщо́ скажу́, що не зна́ю Його́, то бу́ду поді́бний до вас лжець. Але́ Я зна́ю Його́ і дотри́мую сло́во Його́.

56 Авраа́м, оте́ць ваш, був би ра́дий поба́чити день Мій; і поба́чив і зраді́в.

57 На це сказа́ли Йому́ іуде́ї: Тобі́ нема́ ще й п’яти́десяти ро́ків, – і Ти ба́чив Авраа́ма?

58 Іісу́с сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: рані́ше, ніж був Авраа́м, Я є.

59 Тоді́ взяли́ камі́ння, щоб ки́нути на Ньо́го; але́ Іісу́с схова́вся і ви́йшов з хра́му, пройшо́вши се́ред них, і пішо́в да́лі.