5 травня 2030
неділя · 22 квітня ст. ст.
Прп. Феодора Сікеота, єп. Анастасіупольського (613). Апп. Нафанаїла, Лyки та Климента (I). Мч. Єпіподія Ліонського (близько 177). Прп. Віталія Александрійського (609–620). Перенесення мощей блгв. кн. Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського (1834). Сщмч. Євстафія Малаховського пресвітера (1918). Сщмч. Платона (Йовановича), єп. Банялуцького (1941) (Серб.). Мч. Димитрія Власенкова (1942).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Феодору Сікеотуглас 2
Тропа́р, глас 2
Позна́н быв от пеле́н освяще́н/ и я́влься благода́тей испо́лнен,/ чудесы́ мир озари́л еси́/ и де́монов мно́жество отгна́л еси́,/ священноде́телю Фео́доре,/ те́мже о нас моли́ся Го́сподеви.
Конда́к, глас 3
Я́ко на о́гненную колесни́цу доброде́тельми, Богоно́се, возше́д,/ восте́кл еси́ на Небе́сная жили́ща,/ я́ко А́нгел, с челове́ки пожи́л еси́/ и, я́ко челове́к, со А́нгелы о́крест ликовству́еши,/ Сего́ ра́ди показа́лся еси́/ чуде́с Боже́ственное прия́телище, Фео́доре преподо́бне.
Апостолу Фоміглас 2
Тропар, глас 2
Учени́к Христо́в быв, Боже́ственнаго собо́ра апо́стольскаго соприча́стник,/ неве́рствием бо Христо́во Воскресе́ние извести́в,/ и Того́ пречи́стую страсть осяза́нием уве́рив, Фомо́ всехва́льне,// и ны́не нам проси́ ми́ра и ве́лия ми́лости.
Кондак, глас 4
Прему́дрости благода́ти испо́лнен/ Христо́в апо́стол, и служи́тель и́стинный,/ в покая́нии вопия́ше Тебе́:// Ты мой еси́ Бог же и Госпо́дь.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter







