6 січня 2030
неділя · 24 грудня ст. ст.
Неділя перед Різдвом Христовим, святих отців. Навечір’я Різдва Христового (Різдвяний святвечір). Прмц. Євгенії та з нею мчч. Прота, Якінфа і Клавдії (близько 262). Прп. Миколая ченця (IX). Прмч. Інокентія (Бєди) (1928); сщмч. Сергія Мечова пресвітера (1942).
Читання Святого Письма
На утрені
На 1-му часі
На 3-му часі
На 6-му часі
На 9-му часі
На літургії
Неділі перед Різдвом Христовим
Звершуються окремо часи навечір'я і зображальні. Літургія свт. Василія Великого починається вечірнею. Вхід з Євангелієм. Відпуст: «Христос, истинный Бог наш...». Строгий піст
Тропарі та кондаки
Передсвята Різдва Христовогоглас 4
Тропар, глас 4
Гото́вися, Вифлее́ме:/ отве́рзися всем Еде́ме,/ красу́йся, Евфра́фо,/ я́ко дре́во живота́ в верте́пе процвете́ от Де́вы:/ рай бо О́ноя чре́во яви́ся мы́сленный,/ в не́мже Боже́ственный сад,/ от него́же я́дше, жи́ви бу́дем,/ не я́коже Ада́м у́мрем.// Христо́с ражда́ется пре́жде па́дший возста́вити о́браз.
Кондак, глас 3
Де́ва днесь Преве́чное Сло́во/ в верте́пе гряде́т роди́ти неизрече́нно;/ лику́й, вселе́нная, услы́шавши,/ просла́ви со А́нгелы и па́стырьми// хотя́щаго яви́тися Отроча́ Мла́до, Преве́чнаго Бо́га.
Неділіглас 7
Тропар, глас 7
Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть,/ отве́рзл еси́ разбо́йнику ра́й,/ мироно́сицам пла́ч преложи́л еси́,/ и апо́столом пропове́дати повеле́л еси́,/ я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же,/ да́руяй ми́рови// ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 7
Не ктому́ держа́ва сме́ртная/ возмо́жет держа́ти челове́ки:/ Христо́с бо сни́де, сокруша́я и разоря́я си́лы ея́;/ связу́емь быва́ет а́д,/ проро́цы согла́сно ра́дуются,/ предста́, глаго́люще, Спа́с су́щим в ве́ре:// изыди́те, ве́рнии, в воскресе́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Неділю святих отців
Святі праотці - ось істинно великі люди! І якщо узагальнити думку, що визначає їхню величину, то вийде так: істинно великі тільки ті, які потрапляють до низки виконавців волі Божої про рід людський, - волі позитивної, - адже багато чого буває тільки з попущення Божого; бувають також сильні діячі, які діють поза волею Божою й навіть всупереч їй. Можуть і ці здаватися великими, але не самі по собі, а за тими великими протидіями, які спричиняє Промисел Божий для усунення заподіяного ними зла. Пряму волю Божу про вічне спасіння ми знаємо; але плани Божі про тимчасове перебування людей на землі приховані від нас. Тому нам важко визначати, хто діє пряміше саме з волі Божої. Один тільки негативний критерій можна визнати вірним: хто діє всупереч визначенню Божому про вічне спасіння людей, того не можна вважати великим, хоч би якими показними були справи його, бо очевидно, що він іде проти явної волі Божої. Хоч ця воля відома стосується не тимчасового, а вічного, але то безсумнівно, що одна воля Божа не може суперечити іншій.
Ще 1 думка
(Мф. 2:1-12)
Слава Тобі, Господи! І знову дочекалися ми світлих днів Різдва Христового: повеселимося ж тепер і порадіємо. Свята Церква навмисне для того, щоб піднести наші веселощі в ці дні, встановила перед ними піст — деяке обмеження, щоб, вступаючи в них, ми почувалися так, нібито виходимо на свободу. При всьому тому вона ніяк не хоче, щоб ми віддавалися насолоді тільки відчуттів і лише тілесним задоволенням. Але з давніх-давен, назвавши ці дні Святками, вимагає, щоб самі веселощі наші протягом них були святі, як вони святі. А щоб не забувся хто веселячись, вона вклала в уста нам коротку пісню на славу Христа, що народився, якою вгамовує плоть і підносить дух, вказуючи йому гідні цих днів заняття: "Христос народжується — славіть" та інше. Славіть же Христа, і славіть так, щоб цим славослов'ям насолодилися душа і серце, і тим заглушився поклик до всякої іншої справи і заняття, яке обіцяє якусь втіху. Славте Христа: це не про те, що складати довгі хвалебні пісні Христу, ні, але якщо, думаючи або слухаючи про народження Христа Спасителя, ви мимоволі з глибини душі вигукнете: слава Тобі, Господи, що народився Христос! — цього й досить; це буде тиха пісня серця, яка пройде, втім, небеса і потрапить до Самого Бога. Відтворіть трохи ясніше те, що здійснено для нас Господом, — і ви побачите, наскільки природним є нині для нас таке звернення. Щоб це було для нас легше, уподібнимо до цього такі випадки. Ув'язненому в темниці й закутому в кайдани цар обіцяв свободу... Чекає ув'язнений день-другий, чекає місяці й роки... не бачить виконання, але не втрачає надії, вірячи царському слову. Нарешті, з'явилися ознаки, що скоро-скоро; увага його напружується; він чує шум тих, хто наближається з веселою балаканиною: ось спадають запори і входить рятівник... «Слава Тобі, Господи!» — вигукує мимоволі в'язень. Настав кінець моєму ув'язненню, скоро побачу світло Боже!
Інший випадок: хворий, вкритий ранами і розслаблений усіма органами, перевипробував усі ліки і багато змінив лікарів; терпіння його виснажилося, і він готовий був вдатися до розпачливого горювання. Йому кажуть: є ще наймайстерніший лікар, усіх виліковує і саме від таких хвороб, як твоя; ми просили його — обіцяв прийти. Хворий вірить, звертається до надії і чекає обіцяного... Минає година, інша, більше — занепокоєння знову починає точити душу його... Уже надвечір хтось під'їхав... іде... відчинилися двері, і входить бажаний... «Слава Тобі, Господи!» — скрикує хворий.
Ось і ще випадок: нависла грізна хмара; морок вкрив обличчя землі; грім потрясає підвалини гір і блискавки прорізують небо з краю до краю: від цього всі в страху, немов настав кінець світу. Коли ж потім гроза минає і небо прояснюється; всякий, вільно зітхаючи, каже: «Слава Тобі, Господи!».
Наблизьте ці випадки до себе — і побачите, що в них вся наша історія. Грізна хмара гніву Божого була над нами — прийшов Господь-примиритель і розігнав цю хмару. Ми були вкриті ранами гріхів і пристрастей — прийшов Лікар душ і зцілив нас... Були ми в кайданах рабства — прийшов Визволитель і розв'язав кайдани наші... Наблизьте все це до серця свого і сприйміть почуттями своїми, і ви не втримаєтеся, щоб не вигукнути: слава Тобі, Господи, що народився Христос!
Не намагаюся словами моїми прищепити до вас таку радість: це недоступно для жодного слова. Справа, здійснена народженим Господом, стосується кожного з нас. Ті, хто вступає в спілкування з Ним, отримують від Нього свободу, ліки, мир, володіють усім цим і вкушають солодкість того. Тим, які відчувають це в собі, нема чого говорити: "радійте", тому що вони не можуть не радіти, а тим, які не відчувають, що й говорити: "радійте"; вони не можуть радіти. Зв'язаний по руках і по ногах, скільки не кажи йому: "радій визволенню" — не зрадіє; вкритому ранами гріхів звідки прийде радість зцілення? Як зітхне вільно заляканий грозою гніву Божого? Таким можна тільки сказати: "Підіть ви до Немовляти, повитого, що лежить у яслах, і шукайте у Нього порятунку від усіх лих, що вас турбують, тому що це Немовля — Христос Спаситель світу".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter


