Перша паремія (Книга Буття, 1:1-13) Пояснення:
Перша паремія повертає нас до самого початку – до розповіді про створення світу Богом. Цей уривок читається, щоб підкреслити, що Той, Хто народжується у Вифлеємі, є тим самим Творцем, Який словом Своїм створив небо і землю. Різдво Христове – це початок нового творіння, початок оновленого світу, в якому через Христа відновлюється гармонія, втрачена через гріхопадіння. Як колись Бог сказав: “Нехай буде світло!”, так і народження Христа стає світлом для світу, що перебуває у темряві гріха.
БытіS чтeніе.
В ъ начaлэ сотвори2 бGъ нб7о и3 зeмлю. Землs же бЁ неви1дима и3 неустр0ена, и3 тмA верхY бeздны: и3 д¦ъ б9ій ношaшесz верхY воды2. И# речE бGъ: да бyдетъ свётъ: и3 бhсть свётъ. И# ви1дэ бGъ свётъ, ћкw добро2: и3 разлучи2 бGъ междY свётомъ, и3 междY тм0ю. И# наречE бGъ свётъ, дeнь: и3 тмY наречE, н0щь. и3 бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь є3ди1нъ. И# речE бGъ: да бyдетъ твeрдь посредЁ воды2, и3 да бyдетъ разлучaющи посредЁ воды2, и3 воды2: и3 бhсть тaкw. И# сотвори2 бGъ твeрдь: и3 разлучи2 бGъ междY вод0ю, ћже бЁ под8 твeрдію, и3 междY вод0ю, ћже бЁ над8 твeрдію. И# наречE бGъ твeрдь нeбо: и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. и3 бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь вторhй. И# речE бGъ: да соберeтсz водA, ћже под8 небесeмъ въ собрaніе є3ди1но, и3 да kви1тсz сyша: и3 бhсть тaкw, и3 собрaсz водA, ћже под8 небесeмъ въ собр†ніz сво‰, и3 kви1сz сyша. И# наречE бGъ сyшу, зeмлю: и3 собр†ніz в0дъ, наречE морS. и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# речE бGъ: да прорасти1тъ землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое, творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ, по р0ду на земли2: и3 бhсть тaкw. И# и3знесE землS бhліе травн0е, сёющее сёмz по р0ду и3 по под0бію, и3 дрeво плодови1тое, творsщее пл0дъ, є3мyже сёмz є3гw2 въ нeмъ по р0ду на земли2: и3 ви1дэ бGъ, ћкw добро2. И# бhсть вeчеръ, и3 бhсть ќтро, дeнь трeтій.
Книга Буття, 1:1-13
1 На початку Бог створив небо та землю. 2 Земля ж була непримітна і невпорядкована; над безоднею лежала темрява, а Дух Божий ширяв над водою. 3 І сказав Бог: Нехай буде світло! І постало світло. 4 Побачив Бог світло, що це добре, і відділив Бог світло від темряви. 5 Бог назвав світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і настав ранок — день перший.
6 І сказав Бог: Нехай буде небозвід посеред води, щоби був поділ між водою і водою! І сталося так. 7 І створив Бог небозвід, і відокремив Бог воду, яка була під небозводом, і воду, що над небозводом. 8 Бог назвав небозвід небом. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і настав ранок — день другий.
9 І сказав Бог: Нехай збереться вода, що під небом, в одне водоймище, і нехай з’явиться суша! І сталося так. І зібралася вода, що під небом, у свої водоймища, і показалася суша. 10 Бог назвав сушу землею, а зібрані разом води назвав морями. І побачив Бог, що це добре. 11 І сказав Бог: Нехай зростить земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі! І сталося так. 12 І видала земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі. І побачив Бог, що це добре. 13 І був вечір, і настав ранок — день третій.
Друга паремія (Книга Чисел, 24: 2–3, 5–9, 17–18) Пояснення:
У цьому уривку ми чуємо пророцтво провидця Валаама, якого найняли, щоб проклясти ізраїльський народ. Однак, замість прокляття, під дією Святого Духа, з його вуст лунає благословення і пророцтво про майбутнього Царя: “Підійметься зірка від Якова, і постане чоловік з Ізраїля”. Ця “Зірка” традиційно тлумачиться як прообраз Вифлеємської зірки, що сповістила світові про народження Месії. За переданням, на Сході зберегли пророцтво Валаама, і волхви, які пішли за Вифлеємською зіркою, керувались саме цим переданням. Пророцтво показує, що звістка про Спасителя призначена не лише для єврейського народу, але й для всього світу.
Чи1слъ чтeніе.
Б hсть д¦ъ б9ій на валаaмэ, и3 воспріeмъ при6тчи сво‰, речE: к0ль добри2 д0ми твои2, їaкwве, и3 ски6ніz тво‰, їи7лю; ћкw страны6 њсэнsющыz, ћкw сaдіе при рэкaхъ, и3 ћкw ски6ніz, ±же водрузи2 гDи, и3 ћкw кeдри при водaхъ. И#зhдетъ человёкъ t сёмене є3гw2, и3 њбладaетъ kзы6ки мн0гими, и3 возвhситсz цaрство є3гw2, и3 возрастeтъ. БGъ настaвитъ є3го2 и3з8 є3гЂпта, ћкw слaву є3динор0га є3гw2. Поsстъ kзhки вр†гъ свои1хъ, и3 т0лщу и4хъ и3зможди1тъ: и3 стрэлaми свои1ми ўстрэли1тъ врагA. Возлeгъ почи2, ћкw лeвъ, и3 ћкw скЂменъ, кто2 возстaвитъ є3го2; Бlгословsщіи тS бlгословeни, и3 проклинaющіи тS, пр0клzти. Возсіsетъ ѕвэздA t їaкwва, и3 востaнетъ человёкъ t їи7лz, и3 ссэчeтъ кнsзи мwави6тскіz: и3 плэни1тъ вс‰ сhны си1fовы, и3 бyдетъ є3дHмъ достоsніе, и3 бyдетъ наслёдіе и3сavъ врaгъ є3гw2, и3 їи7ль сотвори2 крёпость.
Книга Чисел, 24: 2–3, 5–9, 17–18
2 І Валаам, підвівши свої очі, побачив Ізраїля, який розташувався табором за племенами. І Божий Дух зійшов на нього. 3 Скориставшись своєю притчею, він сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець.
5 Які гарні твої житла, Якове, і твої намети, Ізраїлю! 6 Вони — наче лісисті долини, наче сади біля річки і наче намети, які розбив Господь, — наче кедри поблизу води. 7 Вийде людина з його нащадків і пануватиме над багатьма народами, і царство його звеличиться понад царство Ґоґа, і стане великим його царство. 8 Бог вивів його з Єгипту, для нього Він, — слава, наче слава однорога, — поглине народи з його ворогів, і позбавить їх сили, і своїми стрілами застрелить ворога. 9 Лігши, спочине, як лев і наче левеня. Хто наважиться його розбудити? Ті, хто благословляє тебе, — благословенні, а ті, хто проклинає тебе, — прокляті!
17 Вкажу на нього, але не тепер! Провіщаю його блаженним, але він — не близько! Підійметься зірка від Якова, і постане чоловік з Ізраїля. І розіб’є моавських вождів, і пограбує всіх синів Сита. 18 І буде спадщиною Едом, і його ворог Ісав стане спадщиною, а Ізраїль діятиме в силі.
Третя паремія (Книга пророка Михея, 4:6–7; 5:2–4) Пояснення:
Пророк Михей прямо вказує на місце народження майбутнього Спасителя – невелике містечко Вифлеєм. Вифлеєм, одне з найдавніших міст, був батьківщиною Давида. Він розташовувався за 10 верст на південь від Єрусалима. Спочатку він називався домом Єфрафи, оскільки одним із родоначальників мешканців цього міста був Єфрафа, правнук Іуди, з племені якого по плоті походить Христос (1Хрон. 4:1-4 “І ти, Вифлеєме, доме Ефрати, ти є дуже малим, щоби бути в тисячах Юди. З тебе для Мене вийде, щоби бути вождем в Ізраїлі, і Його виходи від початку, від вічних днів “. Це пророцтво, виголошене за 700 років до Різдва, підкреслює смирення Бога, який обирає незначне місце для Свого втілення.
Прbр0чества міхeина чтeніе.
В о днeхъ џнэхъ, глаг0летъ гDь: соберY сокрушeнную, и3 tриновeнную пріимY, ±же tри1нухъ: И# положY сотрeнную во њстaнокъ, и3 tриновeнную въ kзhкъ крёпокъ, и3 воцRи1сz гDь над8 ни1ми въ горЁ сіHнстэй t нhнэ и3 во вёки. И# ты2, виfлеeме, д0ме є3vфрafовъ, є3дA мaлъ є3си2, є4же бhти въ тhсzщахъ їyдовыхъ; И#з8 тебє1 бо мнЁ и3зhдетъ старёйшина, є4же бhти въ кнsзz во їи7ли: и3 и3сх0ди є3гw2 и3з8 начaла, t днeй вёка. Сегw2 рaди дaстъ |, до врeмене раждaющіz породи1тъ, и3 пр0чіи t брaтій є3гw2 њбратsтсz къ сынHмъ їи7лєвымъ. И# стaнетъ, и3 ќзритъ, и3 ўпасeтъ пaству свою2 крёпостію гDь. И# въ слaвэ и4мене гDа бGа своегw2 пребyдутъ, занE нhнэ возвели1читсz дaже до конє1цъ земли2.
Книга пророка Михея, 4:6–7; 5:2–4
6 У той день, — говорить Господь, — зберу розбиту і викинену, і прийму тих, яких Я відкинув. 7 І оберну розбиту на останок, і відкинену — в сильний народ, і над ними зацарює Господь на горі Сіон відтепер і аж довіку.
5:2 І ти, Вифлеєме, доме Ефрати, ти є дуже малим, щоби бути в тисячах Юди. З тебе для Мене вийде, щоби бути вождем в Ізраїлі, і його виходи від початку, від вічних днів. 3 Через це дасть їм до часу тієї, що родить, вона породить, і решта з їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. 4 Тож стане і побачить, і пастиме своє стадо в Господній силі, і вони будуть у славі Імені їхнього Господа Бога. Тому що тепер Він стане великим аж до кінців землі.
Тропар , глас 6 Т aйнw роди1лсz є3си2 въ вертeпэ,Таємно Ти родився у вертепі, но нб7о тS всBмъ проповёда, Та небо Тебе проповідало всім, ћкоже ўстA, ѕвэздY предлагaz, сп7се, Показавши зірку як уста, Спасе, и3 волхвы2 ти2 приведE, І волхвів до Тебе привело, вёрою покланsющыzсz тебЁ: У вірі поклонятися Тобі. съ ни1миже поми1луй нaсъ. З ними помилуй нас!
Четверта паремія (Книга пророка Ісаї, 11:1–10) Пояснення:
Пророк Ісая говорить про прихід Месії, використовуючи образ “паростка”, що вийде “від кореня Єссеєвого”. Єссей був простим громадянином Вифлеєма. Давид, його син, став царем. Згодом усі царі були з роду Давида аж до Вавилонського полону. Після полону спорожнів престол Давида. Від великого царського дерева залишився один корінь. Але Давиду було відкрито Богом, що престол його не знищиться, що з його роду вийде великий Нащадок, Який не тільки оновить славу роду, але, найголовніше, оновить і оживить усе людство. Цей пагін від стародавнього кореня, або паросток з кореня Єссеєвого — Христос Спаситель. Йому належало здійснити найбільший переворот у долі людства. Для цього Йому потрібна була сила від Бога, як нікому іншому. Тому ми чуємо, що Ісая говорить про дарування Йому Духа Божого, Який і буде завжди з Ним.
Прbр0чества и3сaіина чтeніе.
Т aкw глаг0летъ гDь: и3зhдетъ жeзлъ t к0рене їссeова и3 цвётъ t к0рене є3гw2 взhдетъ: и3 почjетъ на нeмъ д¦ъ б9ій, д¦ъ мyдрости и3 рaзума, д¦ъ совёта и3 крёпости, д¦ъ вёдэніz и3 бlгочeстіz: д¦ъ стрaха б9іz и3сп0лнитъ є3го2. Не по слaвэ сyдитъ, нижE по глаг0ланію њбличи1тъ: но сyдитъ прaвдою смирeнныхъ сyдъ, и3 њбличи1тъ прaвостію сл†вныz земли2: и3 порази1тъ зeмлю сл0вомъ ќстъ свои1хъ, и3 д¦омъ ўстeнъ ўбіeтъ нечести1ваго. И# бyдетъ прaвдою препоsсанъ по чрeслэхъ свои1хъ, и3 и4стиною њбви1тъ по рeбрwмъ свои6мъ. ТогдA пожирyетъ в0лкъ со ѓгнцемъ, и3 рhсь почjетъ съ к0злищемъ, и3 телeцъ и3 лeвъ и3 ю3нeцъ вкyпэ пожирyютъ, и3 nтрочA мaло поведeтъ и5хъ. Телeцъ и3 лeвъ вкyпэ пасyтсz, и3 вкyпэ ч†да и4хъ бyдутъ: и3 лeвъ ћкw в0лъ снёсть плє1вы. И# nтрочA млaдо на пещeру ѓспідску, и3 на л0же плeмене ѓспідска рyку возложи1тъ. И# не сотворsтъ ѕлA, нижE и4мутъ погуби1ти ни є3ди1нагw же на горЁ с™ёй моeй: занeже нап0лнисz всS землS познaти гDа, ћкw водЁ мн0зэ покрhти морS. И# бyдетъ въ дeнь џнъ к0рень їессeовъ, и3 возстаsй владёти kзhки: на него2 kзhцы ўповaютъ, и3 бyдетъ пок0й є3гw2, чeсть.
Книга пророка Ісаї, 11:1–10
1 І вийде пагін з кореня Єссея, і паросток підійметься з кореня. 2 І на ньому спочине Божий Дух, дух мудрості та розуміння, дух поради і сили, дух знання і побожності. 3 Дух наповнить його Божим страхом. Не судитиме за славою і не звинуватить за мовою, 4 але здійснюватиме суд упокореному і звинуватить упокорених землі. І уразить землю словом Своїх уст і Духом через уста знищить безбожного. 5 І буде підперезаний по стегнах праведністю і стягнений по ребрах правдою. 6 І пастиметься вовк з ягням, і леопард відпочиватиме з козлом, теля, бик і лев разом пастимуться, і мала дитина їх поведе. 7 Бик і ведмідь разом пастимуться, і разом будуть їхні діти, віл і лев разом їстимуть солому. 8 Дитина-немовля кластиме руку на нору зміїв чи на кубло виводка зміїв. 9 І вони не спричинять зла, і не можуть нікого знищити на Моїй святій горі, бо все наповнилося пізнанням Господа, як велика вода, що покриває моря.
10 І в той день буде корінь Єссея, і той, хто стоїть спереду, щоб володіти народами, — на нього надіятимуться народи, і його спочинок буде шаною.
П’ята паремія (Книга пророка Варуха, 3:36–38; 4:1–4) Пояснення:
Паремія продовжує тему пророцтва Михея, підкреслюючи велич події — явлення Бога на землі. Деякі дослідники вважають, що слова цього пророцтва належать не Варуху, а Єремії, оскільки книга Варуха є продовженням книги пророка Єремії, його вчителя і друга.
«Такий наш Бог…». Ці слова написані у Вавилоні в роки полону. Вони нагадують сучасникам полоненого пророка (а разом і всім християнам), що головний їхній скарб — Бог наш — не зник, не втрачений. Він дав Своєму народові, Ним улюбленому, мудрість, що міститься в законі Мойсеєвому. Оцінити це в роки негараздів і сум’яття особливо важливо. Але й цим не вичерпується Його турбота про Своїх людей. Він Сам прийде на землю і житиме серед людей. Пророк це так ясно собі уявляє, ніби бачить на власні очі.
Щоб жити згідно з повеліннями Господа, треба знати закон, даний Богом, і виконувати його. Для того, хто виконує закон, він буде світлом у темряві життя. Хто ж не послухає Бога і не виконуватиме Його повелінь, того відкине Бог. Місце відпалих не пустуватиме, Бог знайде Собі вірних з-поміж язичників. Пророку хочеться надихнути своїх, і він знову повторює: ми блаженні вже тому, що нам Господь відкрив, що робити, аби догодити Йому.
Прbр0чества варyхова чтeніе.
С eй бGъ нaшъ, и3 не приложи1тсz и4нъ къ немY. И#з8wбрёте всsкъ пyть худ0жества, и3 дадE и3 їaкwву џтроку своемY, и3 їи7лю возлю1бленному t негw2. Посeмъ же на земли2 kви1сz, и3 съ человBки поживE. СіS кни1га повелёній б9іихъ, и3 зак0нъ сhй во вёки: вси2 держaщіисz є3S въ жив0тъ вни1дутъ, њстaвившіи же ю5 ќмрутъ. Њбрати1сz, їaкwве, и3 и3ми1сz є3S. Поиди2 къ сіsнію прsмw свёта є3S. Не дaждь и3н0му слaвы твоеS: и3 полeзныхъ тебЁ kзhку чуждeму. Бlжeни є3смы2, їи7лю, ћкw ўгHднаz бGу нaмъ раз{мна сyть.
Книга пророка Варуха, 3:36–38; 4:1–4
36 Такий наш Бог, за Нього інший не буде зарахований. 37 Він знайшов кожну дорогу знання і дав її Якову, Його рабові, й Ізраїлеві, Ним улюбленому. 38 Після цього Він з’явився на землі й пожив з людьми.
1 Це книга Божих приписів і закон, що є навіки. Усі, хто його дотримується, — на життя, а ті, що його покидають, вмирають. 2 Повернися, Якове, і схопися за неї, іди до сяйва перед її світлом! 3 Не дай іншому твоєї слави, ні те, що є для твого добра, чужому народові. 4 Ізраїлю, ми блаженні, бо нам знане те, що миле Богові!
Шоста паремія (Книга пророка Даниїла, 2:31–36, 44–45) Пояснення:
Шоста паремія розповідає про сон вавилонського царя Навуходоносора, в якому він побачив велетенського ідола, що символізував земні царства. Цей ідол був зруйнований каменем, що відірвався від гори без допомоги рук і наповнив усю землю. Цей камінь є прообразом Христа і Його Царства, яке не від світу цього. Воно зруйнує всі земні царства, засновані на гордині та насильстві, і встановить вічне Царство Боже. Гора, від якої відколовся камінь “без рук”, — це образ Божої Матері, Яка зачала Христа непорочно, без чоловіка.
Прbр0чества даніи1лова чтeніе.
Р ечE даніи1лъ навуходон0сору: ты2 царю2, ви1дэлъ є3си2, и3 сE џбразъ є3ди1нъ, џбразъ џный вели1къ, и3 nбли1чіе є3гw2 nкрyгло, стоsше пред8 лицeмъ твои1мъ, и3 видёніе є3гw2 стрaшно. Џбразъ, є3гHже главA t злaта чи1ста: рyцэ и3 пeрси и3 мы6шцы є3гw2 срeбрzны: чрeво и3 стeгны мBдzны: г0лєни желBзны: н0зэ чaсть ќбw желёзна, и3 чaсть нёкаz скудeльна. Ви1дэлъ є3си2, д0ндеже tт0ржесz кaмень t горы2 без8 рyкъ, и3 порази2 џбразъ, на н0ги жєлёзныz и3 скудє1льныz, и3 и3стни2 | до концA. ТогдA и3стни1шасz во є3ди1но, скудeль, желёзо, мёдь, сребро2, злaто, и3 бhша ћкw прaхъ t гумнA жaтвеннагw, и3 взsтъ | мн0жество духновeніz, и3 мёсто не њбрётесz и5мъ: кaмень же, порази1вый џбразъ, бhсть въ г0ру вeлію, и3 и3сп0лни всю2 зeмлю. СіE є4сть с0ніе, и3 сказaніе є3гw2 речeмъ пред8 царeмъ: Возстaвитъ бGъ нбcный цrтво, є4же во вёки не и3стлёетъ, и3 цrтво є3гw2 лю1демъ и3ны6мъ не њстaвитсz. И# и3стни1тъ и3 и3зможди1тъ вс‰ ц†рствіz, и3 то2 востaнетъ во вёки. И$мже џбразомъ ви1дэлъ є3си2, ћкw t горы2 tсэчeсz кaмень без8 рyкъ, и3 сотры2 скудeль, желёзо, мёдь, сребро2, злaто. БGъ вели1кій сказA царю2, и5мже подобaетъ бhти по си1хъ, и3 и4стинно с0ніе, и3 вёрно сказaніе є3гw2.
Книга пророка Даниїла, 2:31–36, 44–45
[Сказав Даниїл Навуходоносору:]
31 Ти, царю, дивився, і ось одна статуя, велика та статуя і її вигляд величний, стала перед твоїм обличчям, і її видіння страшне. 32 Статуя, в якої голова із чистого золота, її руки, груди і плечі — срібні, черево і стегна — мідні, 33 голінки — залізні, ноги — якась частина залізна, а якась частина глиняна. 34 Ти глядів, аж доки не відколовся камінь з гори без рук і вдарив статую в залізні та глиняні ноги, і розбив її на шматки до кінця. 35 Тоді роздробилися одночасно глина, залізо, мідь, срібло, золото і стали, наче порох літнього току. І забрала його сила вітру, і його місця не знайдено. А той камінь, що розбив статую, став великою горою і наповнив усю землю.
36 Це сон. І скажемо перед царем його пояснення. […]
44 Бог підніме Небесне царство, яке не буде знищене навіки, і Його царство не залишиться іншому народові. Воно роздробить і розітре всі царства, а само підніметься навіки, — 45 так, як ти і побачив, що від гори відколовся камінь без рук, і він розтер глину, залізо, мідь, срібло, золото.
Великий Бог сповістив цареві те, що має статися після цього, і сон правильний, і його пояснення вірне.
Тропар, глас 6 В озсіsлъ є3си2, хrтE, t дв7ы,Ти засяяв, Христе, від Діви, разyмное сlнце прaвды, Духовне Сонце Правди. и3 ѕвэздa тz показA І зірка Тебе, Невмістимого, въ вертeпэ вмэщaющасz невмэсти1маго. Показала поміщеним у вертепі. волхвы2 настaвилъ є3си2 на поклонeніе твоE, Волхвів спрямував Ти до поклоніння Тобі, съ ни1миже тS величaемъ: І ми з ними Тебе величаємо: жизнодaвче, слaва тебЁ. Жизнодавче, слава Тобі!
Сьома паремія (Книга пророка Ісаї, 9:6–7) Пояснення:
Пророк прославляє Дитя, народжене Дівою. Він ніби дивиться крізь далечінь віків у Вифлеємські ясла і радіє, що Син Божий став Сином Людським. Як Бог, Він є Володарем, Князем миру. Однак, втілившись, Він бере тягар начальства не як володар всесвіту, а як Відкупитель гріхів світу. Тягар гріхів настільки важкий, що підняти його може лише Бог. Він, учасник Великої Ради Святої Трійці, буде Ангелом, тобто Вісником любові Отця до роду людського. Усе Його життя дивовижне, і для всіх Він може бути порадником, у чиїх порадах не буде плутанини та помилки. Князем миру Він буде через любов, доведену хресною жертвою. Особливістю Його любові буде свобода відповісти на любов любов’ю. Ті, хто противиться Йому, зустрінуть у Ньому не месника, а Суддю. Отцем майбутнього віку Він названий тому, що всім вірним дасть вічне блаженство з Ним. У Царстві Його буде правда і мир, тому що Бог Отець прагне перемоги добра і кінцевого блага для всього світу, спотвореного гріхом і стражданнями.
Прbр0чества и3сaіина чтeніе.
N трочA роди1сz нaмъ, сн7ъ, и3 дадeсz нaмъ, є3гHже начaльство бhсть на рaмэ є3гw2: и3 нарицaетсz и4мz є3гw2: вели1кагw совёта ѓгGлъ, чyденъ, совётникъ, бGъ крёпокъ, власти1тель, начaльникъ ми1ра, nц7ъ бyдущагw вёка: приведeтъ бо ми1ръ на начaльники, и3 здрaвіе є3гw2. И# вeліе начaльство є3гw2, и3 ми1ра є3гw2 нёсть предёла. На прет0лъ дв7довъ, и3 на цaрство є3гw2, и3спрaвити є5, и3 заступи1ти є5 судьб0ю и3 прaвдою, t нhнэ и3 до вёка. Рeвность гDа саваHfа сотвори1тъ сі‰.
Книга пророка Ісаї, 9:6–7
5 Адже дитина нам народилася, і нам даний був син, якого влада була на його плечах, і його ім’я буде: Ангел великої поради. Адже Я наведу мир на володарів, мир і здоров’я для нього. 6 Його влада велика, і його мирові немає меж — на престолі Давида та його царстві, щоб зробити його прямим і підняти його в праведності та в суді відтепер і до віку часу. Ревність Господа Саваота це зробить!
Восьма паремія (Книга пророка Ісаї, 7:10–16; 8:1–4, 8–1) Пояснення:
Остання паремія містить пророцтво Ісаї про Еммануїла. Починається вона з пропозиції царю Ахазу знамення від Бога через пророка. Для чого? Щоб запевнити нечестивого царя в тому, що Господь не залишив дітей Своїх. Він зуміє їх захистити. Це було сказано в період серйозної воєнної небезпеки. Божественна допомога в очах Ахаза була чимось нереальним, він не вірив у це і не сподівався на неї. Йому здавалося надійнішим домовитися з царем Ассирії, якому він збирався надіслати посла з дарами (2Сам. 16:7
На це пророк сказав, що йому лише ускладнюють життя, заважаючи Господу допомагати й оберігати їх. Вони — це не один Ахаз, а весь рід Давидів. Усі вони поділяли невір’я свого царя. І незважаючи на це, пророк підкреслював, що якщо вони не думають про Бога, то Бог думає про них. Знамення Його милості буде явлене дому Давидовому, і з цього явлення стане зрозуміло, що ворожі задуми сирійського та ізраїльського царів не увінчаються успіхом. Знаменням цього буде народження від Діви Еммануїла. У перекладі Еммануїл означає — «з нами Бог!».
Бог буде зі Своїм народом, Бог буде Нащадком Давида, Бог буде Сином Діви. Його явлення у світ ознаменується дивом. Власне ім’я Визволителя — Іісус. Еммануїл — ім’я загальне, яке говорить про те, що відбувається: Бог став людиною — Бог з нами. Чим могло втішити таке знамення, яке виповниться через 700 років, людей, що боялися війни та поразки в ній від союзних військ найближчим часом? Тим, що сам прихід у світ Бога у плоті є втішним, але ще більше тим, що народиться Він (коли б це не сталося!) серед роду Давидового. Отже — а це вже кожен зрозуміє — рід цей не знищать жодні війни. Він народиться від Діви, адже явлення Бога у світ повинно бути чудесним, надприродним. Говорячи про Еммануїла, пророк підкреслював, що Він буде і Богом істинним, і людиною, як усі.
Прbр0чества и3сaіина чтeніе.
П риложи2 гDь глаг0лати ко ґхaзу, глаг0лz: проси2 себЁ знaменіz ў гDа бGа твоегw2, во глубинY, и3ли2 въ высотY. И# речE ґхaзъ: не и4мамъ проси1ти, нижE и3скуси1ти гDа. И# речE и3сaіа: ўслhшите u5бо, д0ме дв7довъ: є3дA мaлъ вaмъ трyдъ даsти человёкwмъ, и3 кaкw гDу трyдъ даетE; Сегw2 рaди дaстъ гDь сaмъ вaмъ знaменіе: сE дв7а во чрeвэ пріи1метъ, и3 роди1тъ сн7а, и3 нарекyтъ и4мz є3гw2 є3мманyилъ: мaсло и3 мeдъ и4мать снёсти, прeжде нeже ўвёдэти є3мY, и3ли2 и3зв0лити лукaвое, и3зберeтъ бlг0е: ЗанE прeжде нeже разумёти nтрочaти бlг0е и3ли2 ѕл0е, tри1нетъ лук†ваz, и3зберeтъ бlг0е. И# речE гDь ко мнЁ: пріими2 себЁ сви1токъ н0въ, вели1къ, и3 напиши2 въ нeмъ писaломъ человёческимъ, є4же ск0рw плэнeніе сотвори1ти корhстей, настоsтъ бо. И# свидBтели мнЁ сотвори2 вBрны человёки, ўрjю їерeа, и3 захaрію сhна варахjина. И# приступи1хъ ко прbр0чицэ, и3 во чрeвэ пріsтъ, и3 роди2 сhна. И# речE мнЁ гDь: нарцы2 и4мz є3мY, ск0рw плэни2, и3 напрaснw и3спровeрзи. ЗанE прeжде нeже разумёти nтрочaти назвaти nтцA и3ли2 мaтерь, пріи1метъ си1лу дамaскову, и3 коры6сти самар‡йскіz, прsмw царю2 ґсmрjйскому. Съ нaми бGъ, разумёйте kзhцы, и3 покарsйтесz. Ўслhшите дaже до послёднихъ земли2, могyщіи покарsйтесz: ѓще бо пaки возм0жете, и3 пaки побэждeни бyдете. И# и4же ѓще совётъ совэщавaете, разори1тъ гDь: и3 сл0во, є4же ѓще возглаг0лете, не пребyдетъ въ вaсъ, ћкw съ нaми бGъ.
Книга пророка Ісаї, 7:10–16; 8:1–4, 8–1
10 І Господь продовжував говорити до Ахаза, кажучи: 11 Попроси собі знак у твого Господа Бога в глибину чи у висоту. 12 І Ахаз сказав: Я не проситиму і не спокушуватиму Господа. 13 А Він сказав: Послухайте ж, доме Давида: Чи мало вам змагатися з людьми? Тож як змагатиметеся з Господом? 14 Тому Господь сам дасть вам знак. Ось діва матиме в лоні й породить сина, і даси його ім’я Еммануїл. 15 Він їстиме масло і мед раніше, ніж пізнає, чи зволити погане, чи вибрати добре. 16 Тому-то раніше, ніж дитина пізнає добро або зло, відкине зло, щоб вибрати добро, і покинутою буде земля, за яку ти боїшся через присутність двох царів. 17 Але Бог наведе на тебе, на твій народ і на дім твого батька дні, які ніколи не приходили від того дня, коли Єфрем відділився від Юди, — царя ассирійців.
8: 1 І сказав мені Господь: Візьми собі великий лист нового сувою і напиши на ній людським писальцем: Швидко зробити грабунок здобичі, бо насуває! 2 І Моїми свідками зроби вірних людей — Урію і Захарію, сина Варахія. 3 І я ввійшов до пророчиці, і вона завагітніла та народила сина. І Господь сказав мені: Дай йому ім’я: Швидко пограбуй, швидко захопи! 4 Тому що перш, ніж дитина навчиться кликати батька чи матір, буде проведене військо Дамаска і здобич Самарії перед царем ассирійців.
З нами Бог. 9 Знайте, народи, і підкоряйтеся, почуйте аж до кінців землі! Сильні, підкоряйтеся! Бо якщо знову станете сильними, будете повторно підкорені. 10 І Господь зруйнує ту раду, яку вчините, і слово, яке тільки скажете, не залишиться у вас, бо з нами Господь Бог.
