2 січня 2030
середа · 20 грудня ст. ст.
Передсвято Різдва Христового. Сщмч. Ігнатія Богоносця (107). Свт. Філогонія, єп. Антіохійського (близько 323). Свт. Даниїла, архієп. Сербського (1338). Прп. Iгнатія, архім. Печерського, в Дальніх печерах (1435). Свт. Антонія, архієп. Воронезького (1846). Прав. Iоанна Кронштадтського (1908). Сщмч. Миколая Чернишова пресвітера та мц. Варвари Чернишової (1919). Новодворської та Леньківської (Новгород-Сіверської), йменованої «Спасителька потопаючих», ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Праведному
Апостольські читання прав. Іоанну і сщмчю Ігнатію ті самі
Тропарі та кондаки
Передсвята Різдва Христовогоглас 4
Тропар, глас 4
Гото́вися, Вифлее́ме:/ отве́рзися всем Еде́ме,/ красу́йся, Евфра́фо,/ я́ко дре́во живота́ в верте́пе процвете́ от Де́вы:/ рай бо О́ноя чре́во яви́ся мы́сленный,/ в не́мже Боже́ственный сад,/ от него́же я́дше, жи́ви бу́дем,/ не я́коже Ада́м у́мрем.// Христо́с ражда́ется пре́жде па́дший возста́вити о́браз.
Кондак, глас 3
Де́ва днесь Преве́чное Сло́во/ в верте́пе гряде́т роди́ти неизрече́нно;/ лику́й, вселе́нная, услы́шавши,/ просла́ви со А́нгелы и па́стырьми// хотя́щаго яви́тися Отроча́ Мла́до, Преве́чнаго Бо́га.
Священномученику Ігнатію Богоносцюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Игна́тие,// моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 4
Апо́стольских нра́вов подража́телю/ и престо́ла их сонасле́дниче,/ архиере́ев удобре́ние и му́чеников сла́во, Богодухнове́нне,/ на огнь, и меч, и зве́ри дерзну́л еси́, ве́ры ра́ди/ и, слово и́стины исправля́я,/ до кро́ве пострада́л еси́,/ священному́чениче Игна́тие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 3
Све́тлых по́двиг твои́х светоно́сный день/ предпропове́дует всем в верте́пе Рожде́наго:/ Сего́ бо жажда́я от любве́ наслади́тися,/ потща́лся еси́ от звере́й снеде́н бы́ти;// сего́ ра́ди и Богоно́сец наре́клся еси, Игна́тие всему́дре.
Інший кондак, глас 4
От восто́ка днесь возсия́вый/ и тварь всю просвети́вый уче́ньми, // му́ченичеством украси́ся, Богоно́сный и Боже́ственный Игна́тий.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 10:11-16)
З якою любов'ю поставився Господь до дітей! Та й хто не ставиться до них із любов'ю? Що довше хто живе, то більше любить дітей. Бачиться в них свіжість життя, чистота і непорочність вдачі, яких не можна не любити. Декому спадає на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха немає, що всякий падає сам, коли приходить у вік і зустрічається з протиморальними прагненнями, подолати які, здається йому, він не в силах. Падає-то кожен сам, а первородний гріх все-таки є. Апостол Павло бачить у нас закон гріха, що "воює проти закону розуму" (Рим.7:23). Цей закон, як насіння, спочатку ніби не видно, а потім розкривається і захоплює. Так народжені від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона розкривається, і починає з'їдати їх так само, як і батьків. Де була проказа до часу? Всередині ховалася. Так і первородний гріх до часу ховається, а потім виходить назовні і робить своє. Навколишнє середовище багато значить і для придушення цього гріха, і для розкриття його. Якби не було навколо стихій гріховних, нічим було б харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою б висох: але в тому-то горе наше, що навкруги завжди буває багато того, що сприяє його живленню. Багато гріха і в кожній особі, і в суспільстві: але все це не обов'язково детермінує нас на гріх. Гріх завжди справа свободи: борись - і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На хотіння і нехотіння немає причин: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: особиста воля - ось першоджерело; далі неї не можна йти.
Ще 1 думка
(Мк. 9:33-41)
Спаситель за зразок віри і життя ставить дитя. Простота віри народжує простоту життя; з тієї й іншої походить зразковий лад моральний. Впустіть сюди мудрування — воно спричинить розлад усередині і під виглядом кращого влаштування справ усе життя розладнає. Мудрування завжди кривить: "то не так, інше не так; дай-но я все влаштую по-новому; старе негоже, набридло".
Але ніколи ще ніде нічого доброго воно не влаштувало, а тільки все розлаштовує. Розуму слід слухати те, що заповідано Господом. Щоправда, він називається царем у голові, але цьому цареві не дано законодавчої влади, а тільки виконавча. Тільки-но візьметься він законотворчо працювати, то нагородить хтозна-що, розладнає і моральні, і релігійні, і життєві, і політичні порядки; все піде догори дриґом.
Велике нещастя для суспільства, коли в ньому дають розуму свободу ширяти, не стримуючи його Божественною істиною! Це гнів Божий. Про нього сказано: "сховайся на хвилю малу, поки гнів не перейде!" (Іс. 26:20). У цьому розпалі розумової норовливості найкраще ховатися в простоту віри. Як під час бурі краще сидіти вдома і не виходити в самовпевненості на боротьбу з нею; так і під час бурхливого свавілля розуму краще не виходити на боротьбу з ним і не хапатися за зброю міркування, щоб протистояти йому. Простота віри сильніша за мудрування; зодягнися в неї, як у броню (1Сол. 5:8), і встоїш.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






