27 жовтня 2029
субота · 14 жовтня ст. ст.
Мчч. Назарія, Гервасія, Протасія, Келсія (54–68). Мч. Сильвана, пресвітера Газького (IV). Прп. Параскеви-Петки Сербської (ХІ). Прп. Николи Святоші, кн. Чернігівського, Печерського чудотворця, в Ближніх печерах (1143). Сщмч. Михаїла Лекторського пресвітера (1921); свт. Амвросія (Полянського), єп. Кам’янець-Подільського, спов. (1932); сщмч. Петра Лебедєва пресвітера (1937); прмч. Максиміліана (Марченка) (1938). Яхромської ікони Божої Матері (ХV).
Читання Святого Письма
Тропарі та кондаки
Мученикамглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего,/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Свети́льницы све́тлии я́вльшеся,/ Боже́ственнии му́ченицы,/ тварь све́том чуде́с озаря́ете,/ неду́гов разреша́юще глубо́кую нощь всегда́/ и Христу́ Еди́ному Бо́гу моля́щеся// непреста́нно о всех нас.
Преподобному Николі Святошіглас 2
Тропар, глас 2
Оте́чество и сла́ву княже́ния твоего́ оста́вил,/ Кня́зю смире́ния, Христо́ви, усе́рдно после́довал еси́,/ преподо́бне о́тче наш Нико́ло;/ тем прия́л еси́ от Него́ ве́чное ца́рство и сла́ву на Небеси́,// иде́же лику́я, помина́й нас чту́щих па́мять твою́ ве́рно.
Кондак, глас 8
Вся кра́сная ми́ра сего́/ и тле́нное бога́тство нивочто́же вмени́в,/ обогати́лся еси́ мно́гими чудесы́ и зна́мении от Христа́ Бо́га,/ Ему́же в весе́лии предстоя́,/ помина́й нас, чту́щих любо́вию па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Нико́ло пречу́дне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 25:1-13)
Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст: "Мудрі п'ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши єлей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну. За це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому. Охоплені мирськими узами і земною начебто любов'ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов'ю прив'язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але, не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори".*
*Преподобний Макарій Великий. Бесіди, 4, 6.
Ще 1 думка
(Лк. 6:1-10)
Господні учні зривають колоски, розтирають їх руками і їдять у суботу. Справа дуже незначна і на вигляд, і по суті своїй; проте фарисеї не втерпіли і дорікнули їм. Що змусило їх говорити про це? На вид — нерозумна ревність, а по суті — дух пересудливості. Цей за все чіпляється і все представляє в похмурому вигляді беззаконності та згубності. Це неміч більшою чи меншою мірою майже спільна у людей, які не пильнують себе. Словом не всякий висловить пересудливі думки, а утриматися від них мало хто утримується. Хтось потурає серцю і розпалює його на пересуди — воно і продукує їх. Але водночас пересудник сам готовий на недобрі справи, аби тільки ніхто не бачив, і неодмінно перебуває у недоброму стані в якомусь відношенні; він начебто для того й судить та засуджує, щоб почуття правди, ображене й придушене в собі, винагородити нападками на інших, хоча б і несправедливими. Правдолюбний і той, хто стоїть у правді, знаючи, як важко дістається праведність у справах, а ще більше — у почуттях, ніколи не судитиме; він радше готовий буває покрити поблажливістю не тільки малий, а й великий злочин інших. Господь не судить пересудників-фарисеїв, а поблажливо тлумачить їм, що учні вчинили вчинок, який кожен, розсудивши як слід, може вибачити. І завжди майже так буває: поміркуй про вчинок ближнього — і знайдеш, що він зовсім не має того важливого, жахливого характеру, який здався тобі в ньому з першого разу.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter



_thumb.jpg)


