Преподобномученик Максиміліан (Марченко), ігумен
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 14-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця листопада на 27-й день — Собор новомучеників і сповідників Радонезьких
Преподобномученик ігумен Максиміліан (Марченко) був вихідцем із козаків, а його батько був священником. Майбутній преподобномученик прийняв постриг у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі.
1914 року ієромонах Максиміліан був відряджений у діючу армію. За відгуками протопресвітера Георгія Шавельського, отець Максиміліан був простий, ненавчений, але добрий, сердечний, послужливий і водночас зі всіма лагідний та балакучий. Він незвдовзі став загальним улюбленцем: і хворих, і лікарського персоналу військового лазарету, де ніс своє служіння.
Наступного року він повернувся до свого монастиря. Після революції його перетворили на музей, і ієромонах Максиміліан став працювати в ньому сторожем. Одночасно він був призначений на посаду уставщика Троїцького собору, а пізніше возведений в сан ігумена.
Заарештували отця Максиміліана 1928 року як “колишнього ченця, котрий не співчуває соціалістичному будівництву”. На початку ув’язнення він перебував у Бутирській в’язниці, а звідти його відправили до Соловецького табору особливого призначення.
Після відбуття трирічного строку ігумен Максиміліан став служити в Кукуєвській церкві міста Загорська. Тут він був заарештований 1935 року. Заарештували одразу декількох священнослужителів за звинуваченням у створенні “контрреволюційного монархічного угруповання духовенства і церковників”. У висунутому обвинуваченні йшлося про те, що отець Максиміліан “під час імперіалістичної війни служив попом у ставці колишнього царя Миколая II”. Заарештованих обвинуватили в тому, що вони “… поширювали неправдиві чутки про гоніння, яке нібито проводять на вірян у СРСР, закликали вірян об’єднатися і встати на захист Православної Церкви…”
Отця Максиміліана засудили на три роки заслання до Казахстану. На засланні він був заарештований 1937 року і засуджений на десять років таборів.
Майже одразу після прибуття до виправно-трудового табору в селищі Чемолган Алма-Атинської області преподобномученик Максиміліан (Марченко) помер.