22 серпня 2029

середа · 9 серпня ст. ст.

Сьогодні
Апостола Матфія
Апостола Матфія
Мч. Антонія Александрійського
Мч. Антонія Александрійського
Мчч. Юліана, Маркіана, Іоанна, Якова, Олексія, Димитрія, Фотія, Петра, Леонтія, Марії патрикії та інших
Мчч. Юліана, Маркіана, Іоанна, Якова, Олексія, Димитрія, Фотія, Петра, Леонтія, Марії патрикії та інших
Свт. Філарета, архієп. Чернігівського
Свт. Філарета, архієп. Чернігівського
Прмц. Маргарити (Гунаронуло)
Прмц. Маргарити (Гунаронуло)
Прославлення прп. Лаврентія Чернігівського
Прославлення прп. Лаврентія Чернігівського

Cедмиця 13-та після П’ятидесятниці · Глас 3 · Успенський піст

Апостола Матфія (близько 63). Мч. Антонія Александрійського. Прп. Псоя Єгипетського (IV). Мчч. Юліана, Маркіана, Іоанна, Якова, Олексія, Димитрія, Фотія, Петра, Леонтія, Марії патрикії та інших (730). Свт. Філарета, архієп. Чернігівського (1866). Прмц. Маргарити (Гунаронуло) (1918). Прп. Антонія (Ноздріна) схиархімандрита (1960). Прославлення прп. Лаврентія Чернігівського (1993).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:15-25 (зач. 67)

На літургії

Апостол2Кор. 9:12-10:7 (зач. 189)
ЄвангелієМк. 3:20-27 (зач. 13)

Апостолу

АпостолДіян. 1:12-17,21-26 (зач. 2)
ЄвангелієЛк. 9:1-6 (зач. 40)

Тропарі та кондаки

Апостолу Матфіюглас 3

Тропар, глас 3

Апо́столе святы́й Матфи́е,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Кондак, глас 4

Светоза́рное, я́ко со́лнце, во весь мир изше́дшее веща́ние твое́/ просвеща́ет язы́ческую Це́рковь благода́тию,// чудоно́сче Матфи́е апо́столе.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мк. 3:20-27)

"Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти царство те" (Мк.3,24). Допоки всередині переважає однодумність лукавства гріховного, доти міцним буває в нас царство темряви й гріха, але коли благодать Божа полонену гріхом частину духу приверне до себе, визволивши її з полону, тоді відбувається всередині поділ: гріх на одному боці, добро - на іншому. Якщо, внаслідок цього збудження, свідомістю і свободою людина поєднується з добром, гріх втрачає всяку опору і йде до розкладання. Сталість у прийнятому доброму намірі й терпіння в трудах над ним, зовсім порушують гріх і винищують. Тоді починається царство добра всередині, і стоїть, поки не закрадеться якийсь злий намір і, привернувши до себе волю, не спричинить знову розділення. Дай тільки хід гріховному потягу, що зародився, поєднайся з ним і зроби його справою - знову почне добро слабшати, а зло рости, поки зовсім його не винищить. Це майже безперервна історія внутрішнього життя в тих, хто слабкосердий і не має твердої вдачі.

Ще 1 думка

(Лк. 9:1-6)
«І послав їх (святих апостолів) проповідувати Царство Боже» (Лк. 9:2). Цього разу тільки по Палестині, а потім і по всьому світу. Проповідь, розпочата тоді, не припиняється досі. Щодня чуємо ми передане святими апостолами від імені Господа у Святому Євангелії та посланнях апостольських. Час не робить різниці: ми чуємо святих апостолів і Самого Господа так, наче б вони були перед нами, і сила, що діяла в них, діє досі в Церкві Божій. Ні в чому і нікого з віруючих не позбавляє Господь: що мали перші, те мають і останні. Віра завжди так містила це і містить. Але прийшла зарозумілість* і розділила між теперішнім і первинним. Зарозумілості здалася тут прірва велика, голова запаморочилася, очі затьмарилися, і Господь зі святими апостолами занурилися в неї в темряву, яка здається їй непроникною. І по заслузі їй: нехай пожинає плоди свого сіяння; в ній один тільки крах духу. Що вона точно загрузла в темряві й не бачить світла, зізнання в цьому не можна не визнавати щирим — але хто винен? Зарозумілість сама себе отуманила і продовжує туманити. Досі нічого ще не сказала вона такого, через що можна було б слова Письма новозавітного не вважати істинним словом святих апостолів і Самого Господа. Тільки безустанно волає: «Я не бачу, я не бачу». — Віримо, віримо, що не бачиш! Але перестань випускати з себе туман — атмосфера біля тебе провітриться, світло Боже тоді, можливо, покажеться і побачиш що-небудь. — «Але ж це те саме, що перестати мені бути мною». — Яка біда! Ну, перестань; іншим спокійніше буде. — «Ні, не можна. Мені визначено бути до кінця віку, "щоб виявилися вмілі"».
*Святитель Феофан часто використовує слово «суемудрие», передане тут як «зарозумілість», коли має на увазі людей, які більше довіряють своїй розумності, ніж Божому Слову.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter