28 червня 2029
четвер · 15 червня ст. ст.
Прор. від 12-ти Амоса (VIII ст. до Р. Х.). Мчч. Віта, Модеста і Крискентії годувальниці (близько 303). Мч. Дули Кілікійського (305–313). Прп. Дули страстотерпця, Єгипетського. Блж. Ієроніма Стридонського (420). Блж. Августина, єп. Іппонійського (430). Перенесення мощей прп. Феодора Сікеота, єп. Анастасіупольського (близько IХ). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992). Блгв. кн. Сербського Лазаря (1389). Прмчч. Григорія і Кассіана Авнезьких (1392). Свт. Єфрема II, патр. Сербського (після 1395). Свт. Iони, митр. Московського і всієї Русі, чудотворця (1461). Прпп. Сергія і Варвари Оятських (1477–1480), батьків прп. Олександра Свірського. Сщмч. Амоса Іванова пресвітера (1919).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Амосуглас 2
Тропар, глас 2
Проро́ка Твоего́ Амо́са па́мять, Го́споди, пра́зднующе,/ тем Тя мо́лим:// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
Очи́стив ду́хом, проро́че,/ твое́ светоза́рное се́рдце, сла́вный Амо́се,/ проро́чествия дар свы́ше прие́мь,/ возопи́л еси́ велегла́сно во страна́х:// се Бог наш, и не приложи́тся ин к Нему́.
Святителю Михаїлу, митрополиту Київськомуглас 4
Тропар, глас 4
Днесь проро́чествие во апо́столех Первозва́ннаго испо́лнися:/ се бо на сих гора́х возсия́ благода́ть и ве́ра умно́жися./ И и́же неве́рием обветша́вшии/ Боже́ственною купе́лию отроди́шася/ и бы́ша лю́дие обновле́ния,/ ца́рское свяще́ние, язы́к свят, Христо́во ста́до,/ ему́же ты пе́рвый па́стырь яви́лся еси́,/ я́ко пе́рвее Креще́нием послужи́вый./ И ны́не, предстоя́ Влады́це Христу́ Бо́гу,/ моли́ всем сыно́м ру́сским спасти́ся:/ и́маши бо дерзнове́ние я́ко иера́рх Бо́жий и священнослужи́тель.
Кондак, глас 2
Моисе́й вторы́й Руси яви́лся еси́, о́тче,/ пренесы́й мы́сленный виногра́д от египе́тскаго идолослуже́ния/ в зе́млю проро́чествием предуви́дену./ Бу́дет, рече́, утвержде́ние ве́ры на земли́,/ и на ве́рсех гор Ки́евских превознесе́тся па́че Лива́на/ плод пита́ющ ми́ра всего́./ От него́же вкуси́вше,/ ублажа́ем тя, Михаи́ле, Бо́жий иера́рше.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Мф. 12:46-13:3)
"Бо хто виконуватиме волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і матір" (Мф. 12:50). Господь дає цим зрозуміти, що духовна спорідненість, яку Він прийшов насадити й виростити на землі, — не та, що спорідненість тілесна, хоча за формою стосунків вона однакова з тілесною. І в ній є батьки і матері — це ті, які народжують словом істини або благовістям, як каже апостол Павло. І в ній є брати і сестри — це ті, які від одного народжені духовно і зростають в єдиному дусі.
Споріднене поєднання тут будується дією благодаті. Але воно не зовнішнє, не поверхневе, а так само глибоке й життєве, як і тілесне, тільки міститься в іншій царині — вищій, найважливішій. Тому-то і переважає над тілесним, і, коли вимагає потреба, приносить його в жертву своїм духовним інтересам, без жалю, в цілковитій упевненості, що це жертва Богові угодна і яку Він вимагає.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter










