16 травня 2029

середа · 3 травня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського
Прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського
Мчч. Тимофія і Маври
Мчч. Тимофія і Маври
Прп. Петра чудотворця, єп. Аргоського
Прп. Петра чудотворця, єп. Аргоського
Свт. Феофана Перифеорійського
Свт. Феофана Перифеорійського
Прпп. Іуліанії та Євпраксії Московських
Прпп. Іуліанії та Євпраксії Московських
Сщмч. Миколая Беневоленського пресвітера
Сщмч. Миколая Беневоленського пресвітера
Печерської (із предстоящими Антонієм і Феодосієм)
Печерської (із предстоящими Антонієм і Феодосієм)
«Успіння» Києво-Печерської, принесеної з Царгорода
«Успіння» Києво-Печерської, принесеної з Царгорода
Свенської (Печерської)
Свенської (Печерської)

Седмиця 6-та після Пасхи · Віддання свята Пасхи · Глас 5 · Пісний день

Мчч. Тимофія і Маври (близько 286). Прп. Петра чудотворця, єп. Аргоського (Х). Прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського (1074). Свт. Феофана Перифеорійського (після 1353). Прпп. Іуліанії (1393) та Євпраксії (1394) Московських. Сщмч. Миколая Беневоленського пресвітера (1941). Ікон Божої Матері: «Успіння» Києво-Печерської, принесеної з Царгорода (1073), Печерської (із предстоящими Антонієм і Феодосієм) (1085) і Свенської (Печерської) (1288).

Читання Святого Письма

На утрені

Лк. 6:17-23 (зач. 24)

На літургії

АпостолДіян. 18:22-28 (зач. 41)
ЄвангелієІн. 12:36-47 (зач. 43)

Преподобному

АпостолЄвр. 13:7-16 (зач. 334)
ЄвангелієМф. 11:27-30 (зач. 43)

Тропарі та кондаки

Преподобному Феодосію Печерськомуглас 8

Тропар, глас 8

Возвы́сився на доброде́тель,/ измла́да возлюби́в мона́шеское житие́,/ к жела́нию до́блественне дости́г, всели́лся еси́ в пеще́ру/ и, украси́в житие́ твое́ поще́нием и све́тлостию,/ в моли́твах, я́ко безпло́тен, пребыва́л еси́,/ в Русстей земли́, я́ко све́тлое свети́ло, просия́в, о́тче Феодо́сие,/ моли́ Христа́ Бога́ спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 3

Звезду́ Русскую днесь почти́м,/ от восто́ка возсия́вшую и на за́пад прише́дшую,/ всю бо страну́ сию́ чудесы́ и добро́тою обогати́вшу и вся ны/ соде́янием и благода́тию мона́шескаго уста́ва,/ блаже́ннаго Феодо́сия.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 12:36-47)

"Господи, хто повірив почутому від нас?" (Іс. 53:1), так скаржиться, дивуючись, пророк Ісая. Доречно і нині закликати: хто нині щиро вірує слову Твоєму, Господи? Майже всі розхиталися. Язик у дуже багатьох ще мовчить про віру; але серця рідко які не ухилилися в інший бік.

Що за причина? Став відчуватися інтерес до невір'я; розвинулася потреба невір'я, для прикриття інтересів серця, незгодних із вірою. Тут — корінь зла. Не розум противник віри, а розбещене серце. Розум тут тільки тим винен, що підкоряється серцю і приймається міркувати не за засадами істини, а за бажаннями серця. При цьому сильні аргументи за істину здаються йому нікчемними, а дещиця якась проти неї виростає з гору; і, взагалі, у сферу розуму вноситься сум'яття, що засліплює розум. Він не бачить, та й не може бачити, хоч і не пояснюй йому.

Ще 2 думки

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter