7 вересня 2028

четвер · 25 серпня ст. ст.

Сьогодні
Перенесення мощей ап. Варфоломія (VI)Ап. від 70-ти Тита, єп. Критського (I)Прмч. Мойсея (Кожина) (1931)сщмч. Володимира Мощанського пресвітера (1938)Вінницько-Рожецької ікони Божої Матері (XVI)

Cедмиця 14-та після П’ятидесятниці · Глас 4 · Посту немає

Перенесення мощей ап. Варфоломія (VI). Ап. від 70-ти Тита, єп. Критського (I). Свтт. Варсиса та Євлогія, єпископів Едеських, і Протогена, єп. Каррійського, спов. (IV). Свт. Мини, патр. Царгородського (536–552). Прмч. Мойсея (Кожина) (1931); сщмч. Володимира Мощанського пресвітера (1938). Вінницько-Рожецької ікони Божої Матері (XVI).

Читання Святого Письма

На літургії

Рядове за п'ятницю під зачало

АпостолГал. 2:6-10 (зач. 201)
ЄвангелієМк. 5:22-24,35-6:1 (зач. 20)

Апостолу

АпостолТит. 1:1-4,2:15-3:12-13,15 (зач. 300)
ЄвангелієМф. 5:14-19 (зач. 11)

Тропарі та кондаки

Апостолу Варфоломіюглас 4

Кондак, глас 4

Яви́лся еси́ вели́кое со́лнце вселе́нней/ уче́ний сия́ньми и чуде́с стра́шных, световодя́ почита́ющия тя,// Варфоломе́е, Госпо́день апо́столе.

Апостолу Титуглас 3

Тропар, глас 3

Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Па́влов яви́вся собесе́дник, апо́столе,/ с ним нам сло́во предвозвести́л еси́ Боже́ственныя благода́ти,/ тайноглаго́льниче Ти́те приснопа́мятне./ Сего́ ра́ди вопие́м ти:// не преста́й моля́ся о всех нас.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мк. 5:22-24,35-6:1)
Воскресивши доньку Іаїра, Господь "суворо наказав" (Мк. 5:43) батькам її, щоб ніхто про це не знав. Цим нам вказано: не шукай слави і вуха твого не витончуй, щоб чути похвалу людську, хоч справи твої такого роду, що їх приховати не можна. Роби, що змушує тебе робити страх Божий і совість, а до балаканини людської будь таким, наче б зовсім її не було. І за душею дивись: як тільки вона хоч трохи схиляється на цей бік, повертай її до свого чину. Бажання, щоб люди дізналися, викликається бажанням похвали. Коли буде похвала, тоді мета є досягнутою; а це підриває енергію і присікає похвальну діяльність, а отже, і продовження похвали. Виходить, що той, хто бажає, щоб люди знали його добрі справи, — сам собі зрадник. Що люди хвалять добре, вони справу роблять — бо що добре, того як не хвалити? — але ти цього не май на думці й не очікуй і не шукай. Потуратимеш собі в цьому — зовсім зіпсуєшся. Одна поблажка потягне за собою іншу. Частішання справ однакових перетвориться на вдачу, і будеш хвалолюбець. А коли дійдеш до цього, тоді вже не всі справи твої будуть похвальні, і похвала скоротиться. Через нестачеу сторонньої похвали почнеться самовихваляння, яке Господь назвав сурмлінням перед собою. Це ще гірше. Душа стає тоді дріб'язковою, ганяється за однією мішурою, і істинного добра не чекай вже від неї.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter