15 липня 2028

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Мф. 9:18-26)

Казала кровоточива: "як тільки доторкнусь до одежі Його" (Господа), одужаю", — і одержала по вірі своїй. Для нас, матеріальних, необхідний матеріальний доторк, щоб прийняти нематеріальну силу. Господь так і влаштував. Церква Його Свята має видимий устрій. Різноманітні частини її обіймають нас, і ми торкаємося до них. Сила Божа, яка перебуває всередині Церкви, приймається через такий доторк, у кого є приймач — віра, що говорить: "як тільки доторкнусь — одужаю". Церква — тіло і риза Господня. Найпомітніші частини, яких торкаємося ми, — Божественні таїнства, і особливо, після Хрещення та Миропомазання, таїнство Тіла і Крові Господньої, у союзі з таїнством Покаяння. Але й у всіх інших частинах доторк з вірою може привертати необхідну силу від Господа, Який всюди є і кожного, хто так діє, бачить, і в серці його каже йому: дерзай, чадо! Тому вільнодумці, неприхильні до зовнішнього чину Церкви, самі себе позбавляють можливості доторкнутися й до внутрішньої, Божественної сили, яка дає життя усьому. Тому вони залишаються хворими і потоком суєтних думок та почуттів виснажуються, всихають духовно й завмирають.