Ікона Божої Матері, іменована «Охтирська»
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 2-й день
Охтирська ікона Божої Матері отримала свою назву від назви міста Охтирка, що в Сумській області. У цьому городі був храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де в першій половині XVIII століття жив благочестивий і доброчесний священник Василій Данилов (в службі він названий ієреєм Даниїлом). Влітку 1739 року, за Промислом Божим, отець Василій знайшов чудотворну ікону Божої Матері, яка згодом і стала називатися Охтирською.
Одного разу він косив траву біля свого будинку і раптом в густій високій траві побачив у незвичайному світлі ікону Божої Матері, Яка молиться перед Розп’яттям. У побожному страху отець Василій опустився на коліна і помолився до Божої Матері, а потім відніс ікону в свій будинок. Через деякий час стали помічати, що в кімнаті, де стоїть ікона, неможливо перебувати самому, бо на людину нападає таємничий страх. Бажаючи відновити живопис ікони, отець Василій віддав її іконописцю Іоанну, але Іоанн почув голос, який звелів віднести ікону назад і повернути її священникові.
Через три роки отець Василій знову побачив від ікони дивовижне сяяння, яке згодом неодноразово повторювалося. Невдовзі уві сні він отримав вказівку обмити ікону і покрити покривалом. Прокинувшись, він негайно виконав веління. Воду, якою обмивали ікона, отець Василій перелив до посудини і хотів вранці вилити в річку.
Очікуючи ранку, він знову заснув, і йому вдруге явилася Божа Матір та повеліла не виливати воду, тому що вона зцілює від лихоманки. Після сну священник напоїв цією водою свою дочку, яка хворіла на лихоманку, і вона одужала. Багато хворих, випивши води, також зцілилися.
Звістка про нову чудотворну ікону швидко поширилося. З благословення Молдавського митрополита Антонія (Черновського), в 1743 році було досліджено дивовижні зцілення. Пізніше було проведено ще два дослідження, і 1751 року Синод ухвалив шанувати новоявлену Охтирську ікону як чудотворну. В Охтирці святителем Бєлгородським Іоасафом був закладений величний собор за проектом архітектора Растреллі. 1766 року, з благословення єпископа Бєлгородського Порфирія (Крайського), було встановлено святкування на честь Охтирської ікони — 2 липня за старим стилем.
У 1768 році собор був освячений на честь Покрови Пресвятої Богородиці, і в ньому було покладено Охтирську ікону Божої Матері. З 1844 року щороку в суботу перед Днем Святої Трійці чудотворну ікону переносили з урочистим хресним ходом із собору до Охтирського Троїцького монастиря. В Неділю Всіх святих Охтирську ікону повертали до Покровського собору.
Під час відправки ікони на реставрацію до Санкт-Петербурга в 1903 році вона була викрадена. Пізніше невідомим чином вона опинилася в Харбіні й була придбана С. Степановим. Як свідчив харбінський священник, котрий неодноразово прикладався до Охтирської ікони в Охтирці, ікона, придбана Степановим, була справжньою чудотворною Охтирською іконою.
У 1950-х роках син Степанова вивіз ікону до Бразилії, а потім до Сан-Франциско. Згодом Охтирська ікона перейшла у відання Сіднейського архієпископа Іларіона (Капрала).
1995 року митрополит Харківський Никодим (Руснак) привіз список з ікони й передав його до Охтирського Покровського собору.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Ахтырской», глас 4
Преблагослове́нная Де́во, Богороди́тельнице Чи́стая,/ у Креста́ Сы́на Твоего́ и Бо́га на́шего предстоя́щи,/ ско́рбь ве́лию претерпе́ла еси́/ и благода́ть от Него́ прия́ла еси́ су́щия в ско́рбех утеша́ти./ Те́мже на пречи́стый о́браз Твой благогове́йно взира́юще/ и изображе́нную Тя на нем пред Кресто́м Спа́са на́шего ви́дяще,/ умиле́нно к Тебе́ вопие́м:/ Засту́пнице усе́рдная, блага́я и ми́лостивая!/ Ускори́ изба́вити ны от вся́кия ско́рби, ну́жды и боле́зни/ и спаси́ ду́ши на́ша,// да Тя со благодаре́нием сла́вим во ве́ки.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Ахтырской», глас 8
Притеце́м, ве́рнии, к благода́тному ми́лостей и щедро́т исто́чнику —/ чудотво́рному Пречи́стыя Де́вы о́бразу:/ сей бо нам свы́ше дарова́ся,/ душа́м и телесе́м во спасе́ние,/ ему́же покланя́ющеся с любо́вию, возопие́м к Богоро́дице:/ о Всепе́тая Ма́ти, о Цари́це Всеми́лостивая,/ покры́й и соблюди́ нас от вся́каго зла// Твои́м к Бо́гу Ма́терним предста́тельством.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Ахтырской»
О, Преблагослове́нная и Многоми́лостивая Влады́чице ми́ра! Се мы гре́шнии на святы́й о́браз Твой взира́юще и на нем Тя в ско́рби и сострада́нии распя́тому за нас Христу́ Спаси́телю предстоя́щу ви́дяще, усе́рдно мо́лим Тя изве́стную о нас к Сы́ну Твоему́ моли́твенницу: не оста́ви нас в день испыта́ния и ско́рби, но во искуше́ниих и напа́стех нам быва́емых огради́ нас всечестны́м покро́вом Твои́м от враг ви́димых и неви́димых и да́ждь нам си́лу, во е́же всесоверше́нную и благу́ю во́лю Творца́ и ми́ра Влады́ки твори́ти. Зри́ши бо, ми́лостивая Засту́пнице на́ша, коли́ко греха́м вся́ческим подве́ржени есмы́: не то́кмо бо во́лею согреша́ем, но и нево́лею в многоразли́чныя прегреше́ния впадаем. Сего́ ра́ди к Тебе́ держа́вней устрои́тельнице спасе́ния христиа́нскаго прибега́ем и умиле́нно вопие́м: ум наш позна́нием Боже́ственныя и́стины просвети́, се́рдце на́ше теплото́ю христиа́нския любви́ и спаси́тельных жела́ний согрева́й, во́лю же на́шу в нелицеме́рном за́поведей Госпо́дних исполне́нии утверди́. Ей, Госпоже́ Преми́лостивая, прини́кни с высоты́ Небе́сныя к воздыха́нием и моли́тве нас гре́шных: исцели́ боле́зни неду́жных, умири́ сердца́ озло́бленных, да́ждь терпе́ние стра́ждущим, внуши́ стра́х Бо́жий оби́дящим, укрепи́ гони́мыя за пра́вду, си́роты и вдо́вы защити́, пода́ждь утеше́ние пла́чущим, испроси́ проще́ние ка́ющимся, де́монскую же бу́рю страсте́й во гре́шных душа́х ути́ши и в сердца́х чту́щих Тя Христо́ву кро́тость и любо́вь вкорени́ и ду́хом милосе́рдия и сострада́ния сия́ утверди́: отпа́дшыя же от ве́ры еретики́ и отсту́пники к позна́нию и́стины напра́ви и уста́ нечести́вых, ху́лящих Святу́ю Це́рковь и ве́ру правосла́вную понося́щих загради́. Отше́дшим от жития́ сего́ отце́м и бра́тиям и се́страм на́шим, о Ма́ти Бо́жия, проще́ние грехо́в и преднача́тие блаже́нства ве́чнаго испроси́. Егда́ же и на́шея кончи́ны час прибли́жится, тогда́ у́бо, о Влады́чице, приими́ ду́шу на́шу и в со́нме пра́ведных сию́ упоко́й, иде́же ли́ци А́нгел и святы́х уго́дник немо́лчно славосло́вят держа́ву и ми́лость Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха и Твое́ ма́тернее о нас предста́тельство и заступле́ние, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Пребlгословeннаz дв7о, бGороди1тельнице чтcаz, ў кrтA сн7а твоегw2 и3 бGа нaшегw предстоsщи, ск0рбь вeлію претерпёла є3си2 и3 бlгодaть t негw2 пріsла є3си2 сyщыz въ ск0рбехъ ўтэшaти. тёмже на пречcтый џбразъ тв0й бlгоговёйнw взирaюще и3 и3з8oбражeнную тS на нeмъ пред8 кrт0мъ сп7са нaшегw ви1дzще, ўмилeннw къ тебЁ вопіeмъ: застyпнице ўсeрднаz, бlгaz и3 млcтиваz! ўскори2 и3збaвити ны2 t всsкіz ск0рби, нyжды и3 болёзни и3 сп7си2 дyшы нaшz, да тS со бlгодарeніемъ слaвимъ во вёки.
Кондaкъ, глaсъ и7:
Притецeмъ, вёрніи, къ бlгодaтному млcтей и3 щедр0тъ и3ст0чнику, чудотв0рному пречcтыz дёвы џбразу: сeй бо нaмъ свhше даровaсz, душaмъ и3 тэлесeмъ во сп7сeніе, є3мyже покланsющесz съ люб0вію, возопіeмъ къ бцdэ: њ всепётаz м™и, њ цRи1це всемлcтиваz, покрhй и3 соблюди2 нaсъ t всsкагw ѕлA твои1мъ къ бGу м™рнимъ предстaтельствомъ.
Ще в розробці