5 травня 2028

Святий апостол Павло спочатку так ревно захищав старозавітні порядки, бо щиро був упевнений, що на те, щоб ті порядки стояли незмінно, є непорушна воля Божа. Не тому ревнував, що то була батьківська віра, а тому, що, ревнуючи, службу Богові приносив. У цьому був дух його життя - Богові себе присвячувати і всі сили спрямовувати на угодне Йому. Тому для навернення його або для того, щоб змусити його не стояти так за старозавітне, а стати, навпаки, на бік новозавітного, досить було наочно показати, що Бог не хоче вже Старого Завіту, а хоче Нового, все благовоління Своє від першого переніс на другий. Це і здійснило в ньому явлення йому Господа на шляху. Тут ясно стало для нього, що він не туди спрямовує свою ревність, куди слід, і що, діючи так, не догоджає Богові, а йде проти волі Його. Це бачення ситуації, за допомогою благодаті Божої, негайно змінило його прагнення, і він звернувся з проханням: "Господи, що накажеш мені робити?" (Діян.9:6). І відтоді всю свою ревність звернув уже на те, що йому вказано було, і все життя не забував цієї події в житті своєму, але, вдячно згадуючи її, підігрівав тим ревність свою - не шкодуючи сил працювати для Господа, Спасителя свого. 

Так діють і так слід діяти і всім, хто щиро навернувся до Господа.