8 березня 2028
середа · 24 лютого ст. ст.
Перше (IV) та друге (452) знайдення чесної глави святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна. Прп. Єразма Печерського, в Ближніх печерах (близько 1160).
Читання Святого Письма
На утрені
На 6-му часі
На вечірні
На літургії
Тропарі та кондаки
Предтечі і Хрестителю Господньому Iоаннуглас 4
Тропар, глас 4
От земли возсиявши, Предтечева глава/ лучи испущает нетления верным исцелений,/ свыше собирает множество Ангел,/ доле же созывает человеческий род// единогласную возсылати славу Христу Богу.
Кондак, глас 2
Пророче Божий и Предтече благодати,/ главу твою, яко шипок священнейший, от земли обретше,/ исцеления всегда приемлем,/ ибо паки, якоже прежде,// в мире проповедуеши покаяние.
Величання
Величаем тя,/ Крестителю Спасов Иоанне,/ и почитаем вси/ честныя твоея главы// обретение.
Преподобному Єразму Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Благоле́пие до́му Госпо́дня любя́,/ расточи́л еси́ неща́дно име́ние твое́ во украше́ние того́,/ преподо́бне Еразме,/ тем ны́не живя́ в до́му Госпо́дни на Небеси́,/ моли́ и нам освяти́тися в жили́ще Госпо́дне.
Кондак, глас 8
Украси́вый це́рковь Богома́тере/ расточе́нием име́ния ти на сие́ ико́нами, Ера́зме сла́вне,/ себе́ же о том нераска́янием;/ пода́ждь и нам расточе́нием грехо́в свои́х/ и покая́ния лепото́ю укра́сившимся/ це́рковию све́тлою Духови Свято́му яви́тися.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Коли Мойсей та Аарон почали клопотати про народ перед фараоном, щоб він відпустив його, відповіддю на це було посилення роботи пригноблених ізраїльтян до того, що вони почали нарікати на прохачів своїх: “Ви зробили нас ненависними в очах фараона” (Вих. 5, 21). Те ж саме відчуває і душа грішника, що кається. Коли страх Божий і совість, ці внутрішні Мойсей та Аарон, почнуть надихати душу, щоб вона піднялася, зрештою, на ноги й скинула ярмо рабства гріховного, – радість проходить всім її тілом. Але і ворог не спить, та створює у її помислах гори перешкод з боку нездоланності гріха, та наводить з усіх сторін страхи: страх за своє благе становище, за зовнішні відношення, за значення своє, навіть за життя. І буває, що інший, почавши тільки, відразу ж і зупиняється. Надихнися цим, брате! “Господь Саваоф возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість свою в справедливості!” (Вих. 5, 16). Бог сильніший від ворога. Звернися до нього – і почуєш те ж, що почув Мойсей тоді: “Тепер побачиш ти, що я зроблю з фараоном”. Ворог не має влади над душею, він тільки може налякати її примарними жахами. Не піддавайся, перетерпи, йди вперед мужньо, говорячи у собі: хоч смерть, а вже не покину і сміливо піду, куди кличе мене Господь духом покаяння, який тепер діє у мені.
Ще 2 думки
(Мф. 11:2-15)
«Царствие небесное нýдится, и нýждницы восхищаютъ е»* (Мф. 11:12). "Нудиться" Царство, тобто з нуждою, з працею, зусиллями і тяжкими подвигами досягається; тому і досягає його тільки той, хто веде життя нелегке, подвижницьке. Цим на шляху до Царства заперечується всякого роду втішність. Втіхи всіх сортів віддаляють від Царства, а в нас нині тільки й турбот що про втіхи, зрідка душевні, а більше тілесні: їсти, пити, веселитися, гуляти і розкошувати в усьому.
Царству сказали: "прошу тебе, вибач мене", хоч і в ньому бенкет, і бенкет царський, якого й на думку нікому не спаде приготувати, та смаки в нас не ті. Що там солодким вважається, те нам гірко; що там приємно, те нам гидко, що там веселить, те нас обтяжує – розійшлися зовсім. І Царство з подвижниками, які здобувають його, відходить від нас. Ми і раді, навіть готові скоріше б прогнати їх, і розмови вже про те заводимо, але лукавий все якось не примудряється це залагодити.
*Переклад церковно-слов’янською залишений тут, тому що саме на ньому базується коментар святителя Феофана. Український переклад: "Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його".
(Лк. 7:17-30)
Святий Іоанн Предтеча посилає учнів своїх запитати Господа: чи Він «Той, Котрий має прийти» (Лк. 7:19), чи іншого чекати треба? Не для себе він так запитував, бо знав точно, Хто Іісус Христос, будучи сповіщений про це з неба, але для учнів. І учні шукали розв'язання цього питання не із співзапитування, а зі щирого бажання знати істину. Таким немає потреби багато говорити; Господь і не говорить, а тільки вказує на те, що було в ту пору Ним здійснено. Божественні справи свідчили про Божество Його. Це було так очевидно, що ті, хто запитував, не стали вже більше запитувати. Так і завжди. Сила Божа живе в Церкві; щирий шукач істини негайно відчуває її на дотик і переконується в істині. Це випробуване засвідчення покладає кінець усім питанням і повністю заспокоює. Хто ж не хоче вірити і, втративши віру, починає шукати в Церкві та християнстві не основи віри, а приводів ніби виправдати своє невір'я, тому ніякі вказівки не здаються задовільними. Невір'я ж своє він вважає ґрунтовним, хоч підстави його дріб'язкові й нікчемні. Того хоче його серце — тому все і стерпно.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter