16 лютого 2028
середа · 3 лютого ст. ст.
Післясвято Стрітення Господнього. Правв. Симеона Богоприїмця і Анни пророчиці. Прор. Азарії (Х ст. до Р. Х.). Мчч. Папія, Діодора, Клавдіана (250). Мч. Власія Кесарійського (III). Мчч. Адріана та Євула (близько 308–309). Блгв. кн. Романа Углицького (1285). Свт. Симеона, єп. Тверського (1289). Свт. Ігнатія Маріупольського, митр. Готфейського і Кефайського (1786). Рівноап. Миколая, архієп. Японського (1912). Сщмчч. Іоанна Томилова, Тимофія Ізотова, Адріана Троїцького, Василія Залєсського пресвітерів, прмч. Володимира Загреба і мч. Михаїла Агаєва (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Святим Симеону Богоприїмцю та Анні пророчиціглас 1
Тропар, глас 1
Ра́дуйся, Богоприи́мче ста́рче Симео́не,/ во объя́тия прие́мый Спа́са Го́спода./ Весели́ся и ты, честна́я проро́чице А́нно,/ возвести́вши прише́ствие в мир Христа́ Бо́га на́шего,/ сокруши́вшаго держа́ву вра́жию// и подаю́щего нам ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 8
Во избра́нных Бо́жиих, блаже́нне ста́рче Симео́не,/ на Небеси́ предстои́ши пред лице́м Христа́ Бо́га,/ Его́же во хра́ме, я́ко Младе́нца руконоси́маго,/ во объя́тия своя́ от всепречи́стых рук прия́л еси́/ и со А́нною проро́чицею я́ко Бо́га испове́дал еси́./ Те́мже похва́льными гла́сы ублажа́ем вас:/ ра́дуйся, Богоприи́мче ста́рче Симео́не,/ ра́дуйся, проро́чице честна́я А́нно,// ра́дуйтеся, Бо́га во пло́ти позна́вшии.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(1Ін. 3:21-4:6)
Потрібна допомога – проси. Просив, – кажеш, – не дана. Але як же іншим дається? Господь не дивиться на особу, щоб одному дати, а іншому не дати без будь-якої причини. Він усім готовий дати, Він любить подавати. Якщо іншому не дає, причина не в Ньому, а в тому, хто просить допомоги. Між цими причинами можуть бути й такі, яких ми і вгадати не можемо. Але є причини відомі, кожному самому помітні. Одну з таких – і чи не найголовнішу? – вказує святий Іоанн у відсутності дерзновіння, а відсутність дерзновіння походить з осуду серця або совісті. "Улюблені, – каже, – якщо серце наше не засуджує нас, то ми маємо дерзновіння до Бога, і, чого попросимо, одержимо від Нього, бо додержуємося заповідей Його і робимо угодне перед Ним" (1Ін. 3:21-22). До цих слів нічого додавати. Все зрозуміло само собою. Який хазяїн стане допомагати невірному слузі, марнотрату й розпуснику? А хіба Господь буде сприяти нам, коли ми не хочемо догоджати Йому і заповіді Його творити, коли, можливо, саме тоді й за молитву беремося, коли настала крайня потреба?!
Ще 1 думка
(1Ін. 4:20-5:21)
"Ця є перемога, що перемогла світ, - віра наша" (1Ін.5:4), віра християнська. Світ перемогти - що таке? Не те щоб усіх світолюбців перебити і все світолюбне винищити і знищити, а, живучи серед світолюбців і перебуваючи серед світолюбних звичаїв, жити і бути чужим усім і всьому. Щойно ти відкинув світ і все мирське, то цією самою дією переміг ти світ. А відкинути світ хто тебе вчить, і хто силу на те дає? Віра наша. Вона розкриває згубність принад світу і зароджує бажання вивільнитися з тенет їхніх. Потім, коли хтось наважується розірвати ці узи, розкаюється і приступає до таїнств оновлення - до хрещення або покаяння, вона дає в цій дії таємниче відчути солодкість протилежного світу життя, таку солодкість, з якою всі солодощі світу ні в яке порівняння йти не можуть. Звідси в серці запроваджується відраза до всього мирського, що власне і є перемога над світом, Але в тій самій дії таємничій, унаслідок якої народжується відраза до світу, подається сила і до непохитного перебування в цій відразі й відчуженні від світу; а це є перемога рішуча і міцна.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter