13 грудня 2027
понеділок · 30 листопада ст. ст.
РибаВино
Седмиця 26-та після П’ятидесятниці (Євангельські читання 28-ї седмиці). Апостола Андрія Первозванного (близько 62). Свт. Фрументія, архієп. Індійського (Ефіопського) (близько 380). Сщмч. Іоанна Честнова пресвітера (1937). Перше знайдення Малочернеччинського образа Христа Спасителя «Хліб Життя» (1887).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Андріюглас 4
Тропар, глас 4
Я́ко апо́столов первозва́нный/ и верхо́внаго су́щий брат,/ Влады́це всех, Андре́е, моли́ся/ мир вселе́нней дарова́ти// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 2
Му́жества тезоимени́таго Богоглаго́льника/ и Це́ркве возсле́дователя верхо́внаго,/ Петро́ва сро́дника восхва́лим,/ зане́ я́коже дре́вле сему́, и ны́не нам воззва́:// прииди́те, обрето́хом Жела́емаго.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Істину Воскресіння розум може доводити своїми міркуваннями на підставі Писання, і силу його доводів не може не визнати невіруючий, якщо не заглушене ще в ньому почуття істини. Віруючий же не потребує доказів, тому що Церква Божа сповнена світлом Воскресіння. Вірні й переконливі обидва ці покажчики істини.
Але проти міркувань розуму можуть народжуватися і зустрічатися протиріччя, і віра може бути піддана оскарженню і хитатися непорозуміннями і сумнівами, які приходять ззовні і виникають усередині. Чи немає неприступної огорожі для істини Воскресіння? Є. Це буде, коли сила Воскресіння, сприйнята ще в Хрещенні, почне дієво виявлятися у винищуванні розтління душі й тіла, запровадженні в них початків нового життя. Така людина буде ходити у світлі Воскресіння, і їй божевільним здасться кожен, хто говорить проти істини Воскресіння, як тому, хто ходить удень, той, хто каже, що ніби тепер ніч.
Ще 2 думки
Покликав Господь Петра й Андрія, і вони негайно, залишивши все, пішли за Ним. Покликав Він Якова та Іоанна, і вони теж негайно залишили все і пішли за Господом. Чому ж вони так скоро й охоче пішли? Тому, що побачили краще. Такий уже закон у нас у душі, що, дізнавшись і скуштувавши найкраще, вона відвертається від гіршого і кидає його. Тут відбувається те саме, що потім Господь зобразив у притчі про скарб, схований на полі, і про дорогоцінну перлину. Цей скарб і перлина — віра в Господа і спілкування з Ним за силою віри.
Володарями цього ми називаємося ще в Хрещенні. Чому ж ми так мало цінуємо такий скарб і, мало цінуючи, міняємо на пустку? Тому, що під час виховання не вводять нас у смак цього скарбу, і він стає чужим нашому серцю. Серце наше не знає цього найкращого. Воно знає тільки, що з недоброго менш недобре і що більш, і на цьому засновує свій погляд.
Тут причина вся, чому інших кличе Господь і вони йдуть, а ми, і покликані, тікаємо від Нього.
(Лк. 19:37-44)
Народ гукає: "Осанна!", - а Господь плаче. Чи не відбувається щось подібне і під час наших урочистостей церковних? Тоді видимість була урочиста; але Господь дивився на те, що було в душах невидимо, і бачив його гідним плачу. І в нас видимість на святах завжди святкова; але чи такий буває внутрішній настрій усіх? Один не розуміє зовсім сили і значення свят; інший чуттям смутно відчуває щось, а ясно нічого не бачить; і хіба дехто і бачить, і відчуває, і налаштовується гідно свята. Жертв свята наші беруть багато; але скільки з них відділяється Господу і браттям? Або нічого, або найнезначніша дещиця; все майже забирає черево і суєтність. Від Господа сховатися це не може, і не дивно, якщо Він, кажучи по-людськи, плаче, коли ми видаємо урочисті вигуки. Такі-то викуплені, виправдані, всиновлені!.. Дали обітницю, прийняли зобов'язання - духом ходити і похотей плотських не здійснювати, а тут у них що йде? Сини Царства гірші за останніх рабів!
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter