Апостол Андрій Первозванний

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 15-й день / листопада на 30-й день / травня на 21-й день — Собор Карельських святих / червня на 30-й день — Собор славних і всехвальних дванадцяти апостолів / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Одеських святих (перехідне) / місяця липня на 15-й день — Собор Київських святих / грудня на 15-й день — Собор Кримських святих

Апостол Андрій Первозванний був родом із Галілеї. Ця північна частина Святої Землі вирізнялася родючістю і мальовничістю, а її жителям були властиві добродушність та гостинність. Галілеяни легко уживалися з численними греками, які населяли їхню країну, багато із них говорили грецькою і навіть мали грецькі імена. Ім’я Андрій є грецьким і означає «мужній».

Коли Іоанн Хреститель став проповідувати на берегах Йордану, Андрій разом з Іоанном Зеведєєвим, котрий, як і він, був вихідцем із Віфсаїди, послідував за пророком, сподіваючись в його вченні знайти відповіді на свої духовні питання. Багато хто подумав, що, можливо, Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий лише приготувати Йому шлях.

У той час Господь Іісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Йордан для хрещення, і той, вказуючи на Господа, мовив своїм учням: «Ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу» (Ін. 1:29). Почувши це, Андрій з Іоанном послідували за Іісусом. Господь, побачивши їх, спитав: «Що ви шукаєте?» Вони сказали: «Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?» «Підіть і побачите», — відповів Іісус, і відтоді вони стали Його учнями.

Того ж дня апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра й розповів йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових.

Однак апостоли не одразу цілковито присвятили себе апостольському служінню. Із Євангелія відомо, що брати Андрій та Симон Петро й брати Іоанн та Яків повинні були на якийсь час повернутися до своїх родин і зайнятися своєю звичайною роботою — ловитвою риби. Декілька місяців потому Господь, проходячи повз Галілейське озеро та побачивши їх під час ловитви, сказав: «Ідіть за Мною, і Я зроблю Вас ловцями людей» (Мф. 4:19). Тоді вони залишили свої човни й сітки і відтоді стали невідлучними учнями Христовими.

Після Зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого до східних країн. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор’я і по Дніпру піднявся до місця, де нині стоїть місто Київ. Тут він зупинився біля Київських гір на ночівлю. Вставши зранку, він сказав учням, які були з ним: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і встановив хрест.

Помолившись, він піднявся ще вище по Дніпру й дійшов до слов’янських поселень, де був заснований Новгород. Звідти апостол Андрій пройшов через землі варягів до Рима для проповіді і повернувся до Фракії, де в невеликому селищі під назвою Візантій, майбутньому Константинополі, заснував християнську спільноту.

На своєму шляху святий Андрій Первозванний зазнав чимало скорбот і мук від язичників: його виганяли із міст, побивали. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий невтомно ніс людям проповідь про Спасителя.

По молитвам апостола Господь звершував дива, а завдяки його трудам виникали християнські Церкви, для яких він поставляв єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов Первозванний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри, розташоване біля Коринфської затоки.

Багато чудес Господь явив через учня Свого в цьому місті. Недужі отримували зцілення, сліпі прозрівали. По молитві апостола одужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин; покладанням апостольських рук була зцілена Максимілла, дружина правителя міста, і його брат Стратоклій. Звершені апостолом дива і його полум’яні промови просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри.

Одним із тих, хто залишився язичником, був правитель міста на ім’я Егеат. Апостол Андрій неодноразово звертався до нього зі словами Благовістя, проте він не увірував. Святий апостол з любов’ю і смиренням намагався відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Розгніваний Егеат же наказав розіп’яти апостола.

Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, стративши його на хресті, який він прославляв. Учень Христовий з радістю прийняв рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Аби продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати його руки і ноги, а прив’язати їх до хреста.

Два дні святий Андрій Первозванний з хреста навчав містян, які зібралися навколо. Люди, які слухали його, всією душею співчували йому й вимагали зняти його з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат звелів припинити страту, проте святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті.

Як не намагалися воїни зняти святого Андрія, руки їм не підкорялися. Розіп’ятий апостол, віддавши хвалу Богові, мовив: «Господи, Іісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому апостола. Коли воно зникло, апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу. Це сталося в 62 році.

Максимілла, дружина Егеата, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його. Декілька століть потому, в часи правління імператора Константина Великого, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя й покладені в храмі святих апостолів поряд з мощами святого євангеліста Луки та апостола від сімдесяти Тимофія, учня апостола Павла.

Тропарі, кондаки, молитви та величання