Священномученик Іоанн Честнов, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 30-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Іоанн народився 30 січня 1874 року в селі Запонор’є Богородського повіту Московської губернії в сім’ї священника Петра Честнова. 1904 року після закінчення четвертого курсу Московської духовної семінарії Іван Честнов подав прохання про звільнення. У травні того ж року він склав іспит на звання вчителя церковноприходської школи.

29 червня 1904 року єпископ Можайський Парфеній (Левицький), вікарій Московської єпархії, призначив Івана Петровича на посаду псаломщика Знаменської церкви у селі Амерево Богородського повіту. Наступного року він був посвячений у стихар.

У липні 1907 року Іван Честнов був переведений на місце псаломщика до Хрестовоздвиженського храму в селі Нове Клинського повіту, біля річки Волги.

1908 року Іван Честнов був висвячений на диякона. Митрополит Московський Володимир (Богоявленський) направив його на служіння до Воскресенського кладовищенського храму в місті Подольську. З 1910 року він був також законоучителем у чоловічому і жіночому училищах міста.

1920 року отець Іоанн був рукопокладений на священника. Він був призначений митрополитом Крутицьким Євсевієм (Нікольським) до Знаменського храму села Захар’їно Подольського повіту. 3 січня 1921 року його знову перевели до Воскресенської кладовищенської церкви в Подольську.

З благословення єпископа Подольського Інокентія (Летяєва) наприкінці грудня 1928 року отець Іоанн був направлений до Михайло-Архангельської церкви села Вертлінське Солнечногорського району Московської області. Тут отець Іоанн у 1929 році був уперше заарештований. Після п’яти з половиною тижнів в ув’язненні він був звільнений.

Через неможливість постійно сплачувати великий податок, накладений безбожною владою на служителів Церкви, у отця Іоанна в лютому 1930 року вилучили корову і частину майна. Не маючи постійного житла, він змушений був просити архієрея перевести його на іншу парафію. 24 січня 1930 року єпископ Воскресенський Іоанн (Васильєвський) перевів його до Успенського храму села Гжель Раменського району Московської області.

Маючи намір заарештувати священника, слідчий ОДПУ у жовтні 1930 року допитав декількох свідків. Всі допитані дали необхідні слідчому свідчення, хибно звинувативши священника у різних антирадянських виступах. Ці лжесвідчення підтвердив диякон Солертовський, який служив в одному храмі з отцем Іоанном. Він розповів, як у розмові отець Іоанн одного разу сказав: «…Незважаючи на ці гоніння, все ж віра православна не згасне і після гоніння переможе». Ці та інші слова священника диякон представив як антирадянську агітацію, заявивши, що «попи Честнов і Виноградов за будь-якої нагоди використовують релігію на шкоду чинному ладу».

31 жовтня 1930 року отця Іоанна було заарештовано і 1 листопада допитано. На запитання слідчого священник відповів: «На поставлене мені запитання щодо сучасного стану та чинної влади відповім. Будь-яка влада дається від Бога, тому-то Бог покарання за наші гріхи і посилає владу. Народ гідний тієї влади, яка йому послана Богом. Якщо народ творить беззаконня, то Господь для виправлення посилає важку владу. І доти, доки народ не звернеться до Бога, послана Ним влада триватиме довго. А коли народ замолить свої гріхи перед Богом, то чинна влада дійде до такого становища, коли вона сама прийде до Бога і змінить своє ставлення до релігії, і тоді цей народ буде гідний своєї влади. Для пояснення вищесказаного вкажу свою думку… У певний період на душу людини налітає щось на подобу попелу, через що душа і свідомість затемнюються, людина втрачає віру в Бога. Але це явище тимчасове, оскільки якщо це затемнення минає, то людина, котра іменувала себе безбожником, стає вірянином. Як на приклад зі Святого Письма вкажу на святого апостола Павла, котрий був гонителем віри Христової, а потім став ревним проповідником Христового вчення…»

22 листопада 1930 року трійка ОДПУ засудила священника Іоанна Честнова на три роки заслання до Казахстану.

Після відбуття строку покарання отець Іоанн повернувся до Московської області. Оскільки проживати у стокілометровій зоні від Москви йому було заборонено, він оселився в місті Можайську. Там він був призначений служити до Вознесенського храму міста.

19 травня 1935 року отця Іоанна було заарештовано. Після закінчення слідства його перевели до Бутирського ізолятора в Москві. 8 червня 1935 року трійка НКВС засудила священника Іоанна Честнова на три роки заслання до Казахстану.

Покарання отець Іоанн відбував на станції Чу Чуйського району Казахської РСР. 23 листопада 1937 року він був заарештований Чуйським районним відділком НКВС. Його звинуватили в проведенні антирадянської роботи під час перебування на засланні. Винним він себе не визнав. В обвинувальному висновку було написано, що “Честнов, відбуваючи заслання в Чуйському районі, займався нелегально виконанням релігійних обрядів, серед населення проводив антирадянську агітацію”.

13 грудня 1937 року священник Іоанн Честнов був розстріляний і похований в безвісній спільній могилі.

У 2002 році священномученик Іоанн Честнов був прославлений в лику святих.